Справа №2-68/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 березня 2010 року    Богородчанський районний суд  Івано-Франківської області

                                           в складі головуючого-судді       Битківського Л.М.

                                           секретар                                        Пилипонюк К.С.

                          з участю  представника позивача               ОСОБА_1

                    представника відповідача          Гречанюка А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Заберезької сільської ради Богородчанського району про скасування рішень сільської ради від 01.07.2009 року та 24.03.2002 року, -

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Заберезької сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, у якому поставив питання про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради від 01.07.2009 року про відмову у виділенні йому земельної ділянки, площею 0,25 га, яка знаходиться АДРЕСА_1. Одночасно просив визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради від 24.02.2002 року, яким нібито виділено ОСОБА_4 цю ж земельну ділянку.  

Свої вимоги в судовому засіданні позивач мотивував тим, що 25.05.2009 року звернувся з письмовою заявою до сесії Заберезької сільської ради Богородчанського району в якій просив виділити йому земельну ділянку розміром 0,25 га, що межує з земельною ділянкою, на якій знаходиться придбане ним домоволодіння. Однак, рішенням сесії від 01.07.2009 року №473-24/2009 йому було відмовлено у виділенні цієї ділянки з тих підстав, що вона передана ОСОБА_4 на підставі рішення сільської ради від 24.03.2002 року. Проте, посилання на виділення цієї ділянки ОСОБА_4 вважає безпідставним. Пояснив, що в АДРЕСА_1 придбав у попереднього власника ОСОБА_5 домоволодіння, яке складається із господарських споруд (стайні та стодоли) і фундаменту під будівництво житлового будинку.

Вказані споруди розташовані на земельній ділянці площею 0,08 га, яка рішенням сільської ради від 11.09.2006 року №77-7/2006 вилучена з користування ОСОБА_5 та виділена йому для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд. До цієї ділянки примикає інша ділянка, яка використовується для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,25 га. Попередньо, обидві вказані ділянки складали одне ціле і належали до одного господарства, а їх користувачем була ОСОБА_6. Однак, після її смерті земельна ділянка в цілому перейшла до ОСОБА_7. Разом з нею, цю ділянку обробляв її син ОСОБА_8, який ще у 1994 році розірвав шлюб з дружиною ОСОБА_9 ОСОБА_9 після розлучення намагалась заволодіти вказаною земельною ділянкою ОСОБА_7 і попри те, що ОСОБА_10 не був користувачем цієї ділянки, домоглась прийняття незаконних рішень сільською радою від 31.03.1995 року про вилучення у ОСОБА_8 земельних ділянок, в тому числі і вказаної, на тій підставі, що діти залишились проживати з нею. ОСОБА_10 помер у 2001 році, а про ці рішення стало відомо лише в 2007 році. Рішенням Богородчанського районного суду від 19.05.2008 року за позовом ОСОБА_7 було визнано нечинними та скасовано рішення сесії Заберезької сільської ради від 31.03.2005 року в частині вилучення земельних ділянок в ОСОБА_10 та рішення від 05.03.2007 року №223-12, 224-12, та від 24.12.2007 року №282-14.

Від ОСОБА_7 вказане господарство за цивільними угодами перейшло до ОСОБА_5, а згодом до нього. Рішення про виділення будь-кому згаданої земельної ділянки розміром 0,25 га сесією сільської ради фактично не приймалось. Доступ на вказану ділянку можливий лише через належне йому господарство.

Відмовляючи йому у виділенні земельної ділянки сільська рада послалась на рішення від 24.03.2002 року, яким було переведено в резервний фонд земельну ділянку померлого ОСОБА_10 та виділено ОСОБА_4 земельну ділянку, яка рахувалась за померлим батьком. Однак, вказана ділянка ніколи ОСОБА_4 не належала, він допомагав в її обробітку матері ОСОБА_7, яка згодом відчужила це господарство. Таким чином вважає, що в даний час земельна ділянка перебуває у землях запасу сільської ради.

З цих підстав просив скасувати обидва рішення, які є предметом спору.

Представник відповідача Гречанюк А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що за заявою ОСОБА_4, яка зареєстрована 06.03.2002 року, сесія сільської ради 24.03.2002 року прийняла рішення, за яким перевела в резервний фонд земельну ділянку померлого ОСОБА_10 та одночасно виділила з резервного фонду земельну ділянку ОСОБА_4, яка рахувалась за померлим батьком. Однак, про яку саме ділянку йдеться в рішенні пояснити не зміг. Чи дійсно належала вказана ділянка розміром 0,25 га  покійному ОСОБА_8 йому достовірно не відомо, оскільки ніяких рішень з цього приводу у сільській раді немає.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що після смерті батька в 2002 році рішенням сільської ради за ним закріплено земельні ділянки, які раніше  були в користуванні батька. На цій підставі вважає себе землекористувачем ділянки розміром 0,25 га АДРЕСА_1.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права власності здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: - приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян; - одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Судом встановлено, що 24.03.2002 року рішенням Заберезької сільської ради переведено у резервний фонд земельну ділянку померлого ОСОБА_10. Одночасно вирішено питання про виділення з резервного фонду цієї ж земельної ділянки ОСОБА_4. У вказаному рішенні не зазначено ні розміру земельної ділянки, ні площі, на якій вона розташована, ні межівників, ні умов, на яких вона передається (у користування чи власність). Таким чином, вказане рішення не відповідає вимогам закону, зокрема ст.118 ЗК України, оскільки не носить жодного правовстановлюючого характеру, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, зі змісту рішення Богородчанського районного суду від 19.05.2008 року, яким визнано нечинними та скасовано рішення сесії Заберезької сільської ради від 31.03.2005 року в частині вилучення земельних ділянок в ОСОБА_10 та рішення від 05.03.2007 року №223-12, 224-12, та від 24.12.2007 року №282-14 встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 загальною площею 0,33 га (0,08 і 0,25) не надавалась в користування ОСОБА_10, а він обробляв її спільно з ОСОБА_7, яка до відчуження домоволодіння була фактичним землекористувачем.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 не набув у встановленому порядку права власності чи користування земельною ділянкою площею 0,25 га АДРЕСА_1 в с.Забережжя Богородчаського району. Тому, посилання у рішенні сесії від 01.07.2009 року на ту обставину, що вказана ділянка належить ОСОБА_4 є безпідставним.  

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що рішення сесії Заберезької сільської ради №473-24/2009 від 01.07.2009 року підлягає скасуванню. Питання виділення вказаної земельної ділянки особам, які претендують на їх одержання віднесено до компетенції сесії сільської ради і може бути розглянуто на сесії у встановленому порядку.

На підставі наведеного, ст.171, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

 Позов задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення Заберезької сільської ради Богородчанського району від 24.03.2002 року «Про виділення земельної ділянки» та рішення від 01.07.2009 року №473-24/2009 про відмову у виділенні земельної ділянки за заявою ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий