Справа № 572/2009/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б.К.

за участю секретаря судових засідань - Кудіної А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сарни в спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про виділ частини будинку як окреме домоволодіння,                     

                                                         В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Сарненського районного суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виділити їй внатурі належну йому  частку майна, загальною площею 49,5 м.кв., житловою площею – 21,2 м.кв, а також  надвірні будівлі та споруди зі спільної часткової власності в цілу частку -  окрему одиницю нерухомого майна.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 , загальною площею 49,5 м.кв., житлова площа – 21,2 м.кв., а також надвірні споруди, а саме: «Б» - сарай, «Л» - вбиральня-літній душ.

Інша 1/2 частина житлового будинку належала матері відповідача ОСОБА_3 , яка померла, а відповідач є спадкоємцем першої черги, однак, на даний час не прийняв спадщину.

Позасудовим шляхом вирішити дане питання немає можливості, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, за результатами якого 13.10.2020 року справу було призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, письмовою заявою справу просила розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився,  позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розглядати справу без його участі.

Суд  дослідивши надані докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування судами норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог надано копії наступних документів: договору дарування від 2.07.2018 року, згідно якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 1/2  житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (а.с.6);  витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (а.с.7); технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , згідно якого співвласниками вказаного будинку значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8-11); висновку Регіонального бюро технічної інвентаризації щодо технічної можливості виділу (поділу) в натурі на окремі частки об`єкта нерухомого майна №3194 від 29.07.2020 року, згідно якого частини будинку забезпечені окремими входами та інженерними комунікаціями, тому за технічними показниками об`єкти нерухомого майна можуть бути виділені в цілі частки (а.с.12).

Відповідачем було надано копії наступних документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , згідно якого встановлено, що вона померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18); свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , згідно якого матір`ю відповідача є  ОСОБА_3 (а.с.21); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, згідно якого встановлено, що після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 54450409, номер у нотаріуса 241/2013.

З досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_1   є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , однак, сторонами не надано доказів про власників іншої 1/2 частини майна. ОСОБА_2 є не належним відповідачем в справі, оскільки доказів про прийняття спадкового майна та про реєстрацію права власності на нерухоме майно сторонами надано не було. Суд вважає, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, разом з тим, суд не має можливості виконати вимоги передбачені ст.51 ЦПК України, оскільки відсутні відомості про співвласника (співвласників) майна.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння користування і розпорядження своїм майном.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1. ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Ч.4 статті передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України). Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

У справах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток із присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У разі поділу жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона становить, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України   від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 та у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 161/5405/15-ц (провадження  № 61- 2053св18).

Позивачем було надано висновок Регіонального бюро технічної інвентаризації №3194 від 29.07.2020 року, який суд не приймає до уваги, як такий що не відповідає технічним, будівельним, санітарним, пожежним вимогам та стандартам, тобто є неналежним доказом у цивільній справі з огляду на наступне.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55.

Відповідно до розділу  2 даної інструкції, об`єкти   нерухомого  майна,  які  підлягають  технічній інвентаризації відповідно до  Інструкції  про  порядок  проведення

технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України  від  24.05.2001  N  127,  а  також  єдині  майнові  комплекси,  що належать  на  праві  власності  і  розташовані  на одній земельній ділянці,  можуть бути поділені на  самостійні об`єкти  нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться

відповідно до законодавства з наданням  кожному  об`єкту  поштової

адреси.

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Поділ  на  самостійні  об`єкти  нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.

При  підготовці  документів  про поділ нерухомого майна суб`єкти  господарювання проводять такі дії: уточнюється кількість   основних   будинків   і    допоміжних будівель,   що   входять   до  складу  об`єкта  нерухомого  майна, виявляються і вносяться  до  матеріалів  технічної  інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах;  за відсутності нотаріально посвідченого договору  чи  рішення суду  щодо порядку користування будинками,  будівлями та спорудами беруться  до  уваги  заяви  всіх   співвласників,  підписи   яких засвідчені нотаріально.

Після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна,  який  містить  такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями

та спорудами між співвласниками; ґ) який  документ  підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів  земельних  ділянок,  що

закріплюються  за  новими  (виділеними)  об`єктами  з  урахуванням

обмежень (обтяжень) на використання земельних  ділянок  відповідно

до   затвердженої   містобудівної   документації   та   земельного законодавства (варіанти поділу додаються).  Даним вимогам наданий позивачем висновок не відповідає.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов  висновку що позивачем не доведено (не надано належних та допустимих доказів) позовних вимог, даний позов є передчасним, а тому відсутні підстави для його задоволення.

На підставі ст.ст. 15,16,181,182,183,316,328,379,383,386 ЦК України, керуючись ст. 76,77, 81, 82, 178, 263, 279, 280-289 ЦПК України, суд,-

                                                               В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 жителя АДРЕСА_1 про виділ частини будинку як окреме домоволодіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: