Ухвала

Іменем України

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 332/4814/15-ц

провадження № 61-4859св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М.С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 31 липня 2007 року між ним і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800000516, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 26 250 доларів США зі сплатою 11,5 % річних зі строком повернення до 31 липня 2017 року. Відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків, у зв`язку з чим станом на 23 жовтня 2015 року в нього утворилася заборгованість: за кредитом - 14 233,17 доларів США, що за курсом Національного банку України на час пред`явлення позову становило 317 123,36 грн; за відсотками - 2 965,72 доларів США, що за курсом Національного банку України на час пред`явлення позову становило 66 077,98 грн; за пенею - 21 804,96 доларів США, що за курсом Національного банку України на час пред`явлення позову становило 485 827,26 грн. Враховуючи наведене, ПАТ «Альфа-Банк» просило на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 383 201,34 грн, з яких 317 123,36 грн - заборгованість за кредитом; 66 077,98 грн - за відсотками.

Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 800000516 в розмірі 17 198,89 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 14 233,17 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2 965,72 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з доведеності факту існування заборгованості ОСОБА_1 перед банком в розмірі, зазначеному в позовній заяві та в розрахунку заборгованості, доданому до неї. Оскільки кредит надавався в іноземній валюті, то і стягнення заборгованості повинно здійснюватися у валюті кредитування, як і наполягав позивач.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2018 року скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 800000516 в загальному розмірі 327 027,53 грн, з яких: 317 123, 36 грн - заборгованість за тілом кредиту, що становить еквівалент 14 233, 17 доларів США; 9 904,17 грн - за відсотками, нарахованими станом на 31 серпня 2014 року, що становить еквівалент 444,52 доларів США. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду і ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що в жовтні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» вже зверталося до суду з аналогічним позовом про стягнення заборгованості, який ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 03 серпня 2015 року було залишено без розгляду. У позові банк просив на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України достроково стягнути заборгованість за спірним договором. Разом з тим право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Тому в ПАТ «Альфа-Банк» не було правових підстав нараховувати передбачені договором відсотки після 31 серпня 2014 року, оскільки зі зверненням до суду в жовтні 2014 року з вимогами про дострокове повернення всієї суми кредиту, право позикодавця нараховувати відсотки і пеню за договором припиняється.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

04 березня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про укладеність кредитного договору, оскільки докази отримання ним грошових коштів від банку в матеріалах справи відсутні. Підписання сторонами кредитного договору ще не свідчить про його реальне виконання. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року у справі № 6-28648св14.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали із Заводського районного суду міста Запоріжжя та відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

16 квітня 2019 року справа № 332/4814/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція та висновки Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку заяву про відмову від касаційної скарги, поданої ним на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, посилаючись на те, що спір між сторонами вирішено в позасудовому порядку. Його дружина - ОСОБА_2 викупила право вимоги за спірним кредитним договором. Йому відомо і зрозуміло, що в разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив закрити касаційне провадження в цій справі та повернути йому судовий збір в розмірі 11 496,04 грн за подання касаційної скарги, сплачений ним згідно з квитанцією від 27 березня 2019 року № 27-104891/1.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Матеріали цивільної справи не містять заяв про приєднання до касаційної скарги.

Враховуючи, що клопотання про відмову від касаційної скарги подано заявником до закінчення касаційного провадження і відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 206 ЦПК України, вказане клопотання в частині закриття касаційного провадження підлягає задоволенню.

Разом з тим в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік підстав для повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, а саме: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Разом з тим за вищенаведеними пунктом 1 частини першої статті 396 ЦПК України та частиною четвертою статті 398 ЦПК України наслідком відмови від касаційної скарги є закриття касаційного провадження як окремої стадії судового процесу.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Тобто положеннями ЦПК України передбачено повноваження касаційного суду як закриття провадження у справі так і закриття касаційного провадження.

Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі оскаржуваного рішення.

Аналіз процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження».

Отже, пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження в справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачає, що унеможливлює задоволення клопотання ОСОБА_1 в частині повернення судового збору.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16, а також в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 816/731/16 та в ухвалах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 904/5406/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 917/1206/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 924/926/19.

Керуючись статтями 133, 206, 396, 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині повернення судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов