Справа № 2-а-210/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Літвінової Л.Ф., при секретарі Москвіті Н.О., розглянувши на попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Межова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку давності для звернення до суду за захистом права та визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним,
ВСТАНОВИВ:
26 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Іванівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку давності для звернення до суду за захистом права та визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним.
В обгрунтування позову остання зазначила, що 22 січня 1946 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. За час шлюбу вони збудували житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Житловий будинок оформлений на ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік помер. Весною 1995 року вона звернулась до Іванівської сільської ради Межівського району з заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,795 га., яка раніше була передана їм Іванівською сільською радою для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, а 07 червня 1995 року сплатила в касу АТ «Іванівське» гроші.
14 червня 1995 року на підставі рішення № 2 від 04 квітня 1995 року Іванівської сільської ради Межівського району їй було помилково видано державний акт на право приватної власності на землю на ім’я чоловіка ОСОБА_2 та акт встановлення меж земельної ділянки, в якому вона зробила свій підпис замість чоловіка ОСОБА_2 На зміст цих документів спочатку вона уваги не звернула. 10 листопада 1995 року Межівською державною нотаріальною конторою їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цей будинок.
В березні 2010 року до неї приїхала її донька ОСОБА_3, з допомогою якої вони переглянули всі документи на нерухомість і звернули увагу на те, що державний акт на право приватної власності на землю при будинку видано на ім’я померлого чоловіка ОСОБА_2 вже після його смерті, хоча вона з цього питання зверталася до сільської ради і також сплачувала гроші за приватизацію землі.
Позивачка просить суд визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду та поновити цей строк; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,795 га., виданий ОСОБА_2 14 червня 1995 року головою Іванівської ради народних депутатів Межівського району Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача видати державний акт на її ім’я.
Позивачка в судовому засіданні свої вимоги змінила, відмовившись в частині зобов’язати відповідача видати державний акт на її ім’я.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність. Проти позову не заперечує.
Суд, вислухавши позивачку, дослідивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
22 січня 1946 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, про що свідчить копія посвідки про шлюб. В період шлюбу вони збудували житловий будинок в АДРЕСА_1. Будинок був оформлений на ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть.
Весною 1995 року ОСОБА_1 звернулась до Іванівської сільської ради Межівського району з заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,795 га., яка раніше була передана їм з чоловіком для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства. 07 червня 1995 року сплатила в касу АТ «Іванівське» грошові кошти в розмірі 3 мільйона 160 карбованців за приватизаційний акт, про що свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 1082 від 07.06.1995 року.
14 червня 1995 року на підставі рішення № 2 від 04 квітня 1995 року Іванівської сільської ради Межівського району було помилково видано державний акт на право приватної власності на землю на ім’я померлого чоловіка позивачки ОСОБА_2 та акт встановлення меж земельної ділянки, в якому ОСОБА_1, спочатку не звернувши уваги на зміст цих документів, зробила свій підпис замість чоловіка ОСОБА_2
10 листопада 1995 року Межівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадковий будинок.
Про допущену помилку в державному акті на право приватної власності на землю та в акті встановлення меж земельної ділянки позивачка дізналася лише в березні 2010 року при перевірці всіх документів на нерухомість.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд вважає причини пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду поважними і вважає за можливе поновити строк звернення позивачки за захистом своїх прав до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом прав.
Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,795 га., виданий 14 червня 1995 року головою Іванівської ради народних депутатів Межівського району Дніпропетровської області на ім’я ОСОБА_2, визнати недійсним.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя Л.Ф. Літвінова