Постанова

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 482/316/20

провадження № 61-10972св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2020 року

у складі судді Баранкевич В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 червня 2020 року у складі колегії суддів:Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтовано тим, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1

на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі -

ПАТ «Альфа-Банк») заборгованості за кредитним договором № 500486079

в розмірі 53 642,92 грн.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого, ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту

№ 500486079.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Веста») укладено договір факторингу № 2019 - ІКІ/Веста, відповідно

до якого, ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі

за договором кредиту № 500486079.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого,

ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500486079.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Вердикт Капітал» просило замінити стягувача у справі - ПАТ «Альфа Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2015 року в справі № 482/1213/15-ц

за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2014 року № 500486079.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого, ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал»,

та останнє товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500486079, а тому наявні підстави для задоволення заяви та заміни стягувача за кредитним договором.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 482/316/20, витребувано її з Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення відмовити у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявником не було надано доказів того, що він є правонаступником, копії наданих документів не відповідають положенням ЦПК України, а тому не можуть бути прийняті судом.

Також вказує, що судами не урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 14 квітня 2016 року в справі № 3-238гс16, від 06 липня 2015 року

в справі № 6-301цс15.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Указувало, що заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500486079

в розмірі 53 642,94 грн. Рішення набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення, судом першої інстанції 07 листопада 2016 року видано виконавчий лист.

У лютому 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало до районного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження на правонаступника, в якій зазначало, що 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого, ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту

№ 500486079.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір факторингу № 2019-ІКІ/Веста, відповідно до якого, ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту

№ 500486079.

В подальшому, 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого, ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», та останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500486079.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти

в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі

за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора

в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження

у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК Україниза заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК Українита статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 серпня

2019 року у справі № 334/10744/14-ц, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Встановивши, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги

за кредитним договором № 1129657000, укладеним між сторонами 19 березня 2007 року суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви товариства.

У статті 204 ЦК Українизакріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки

ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

В установленому законом порядку договір про відступлення прав вимоги

№ 16-01/19/1, укладений 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста»

та ТОВ «Вердикт Капітал» недійсним не визнаний та презумпція правомірності якого боржником не спростована.

Доводи касаційної скарги відносно того, що заявником надано неналежні

та недопустимі докази не заслуговують на увагу, оскільки зводяться

до переоцінки доказів та направлені на вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим,

що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна оцінка доказів.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться

до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо переходу права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «ФК «Веста» які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно,

що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно

з вимогами статті 400 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для

їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 квітня

2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 червня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцева

М. Є. Червинська