Справа № 346/3616/20

Провадження № 2/346/1583/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого-судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Лазановського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2015 року відповідачем підписано заяву, відповідно до якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами договір. Позивач стверджує, що відповідно до умов цього договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за користування останнім, сплачувати за перевитрати платіжного ліміту та комісії на умовах, передбачених договором. Однак, він порушив свої кредитні зобов`язання та допустив виникнення і зростання заборгованості за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 13.08.2020 року позивачем визначено як 16 879,04 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2102, 00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник позивача Гребенюка О.С. надіслав до суду письмове клопотання від 17.08.2020 року, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в його відсутності та згідний на заочний розгляд справи(а.с. 83).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

Таким чином, Верховний Суд зазначив, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Отже, оскільки інформація про судові засідання, яка розміщена на веб-порталі «Судова влада України», є відкритою, то суд вважає, що сторони є належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, заслухавши пояснення відповідача, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 03.12.2015 року відповідачем підписано заяву, згідно з якою відповідач отримав того дня кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (зміна кредитного ліміту відбулась 26.04.2016 року - 300 грн. (зменшення кредитного ліміту); 29.05.2016 року - 1 000 грн.; 13.02.2017 року - 800 грн. (зменшення кредитного ліміту); 01.08.2017 року - 15 000 грн.; 14.09.2019 року - 14 970, 00 грн. (зменшення кредитного ліміту); 20.09.2019 року - 14570 грн. (зменшення кредитного ліміту); 28.11.2019 року - 13 890,00 грн. (зменшення кредитного ліміту). Кредитний договір укладено у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач погодився з тим, що дана заява разом з цими Умовами та правилами і Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а. с. 14).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 13.08.2020 року порушив умови кредитного договору і має заборгованість: за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) - 14 288,84 грн.; за простроченими відсотками - 2 590,20 грн. (а.с. 7-16). Таким чином, загальний розмір заборгованості визначено 16 879,04 грн.

Однак, щодо позову в частині стягнення відсотків суд зазначає наступне.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 14).

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До позовної заяви позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 15-66). Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 03.12.2015 року, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг наданий банком витяг з цих Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Отже, оскільки позивачем не надано суду належних доказів, які б містили умови щодо сплати вказаних відсотків, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за ними немає.

Згідно з випискою за договором, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідач як позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів (а.с.75-79).

Відповідно до висновку Верховного суду, викладеного в постанові від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписку по картковому рахунку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості за простроченим тілом кредиту.

У зв`язку з наведеним слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 14 288, 84 грн.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що стверджується платіжним дорученням від 17.08.2020 року (а.с.5). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України та, керуючись ст. 141, ст. ст. 263 - 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", адреса якого: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором (б/н) від 03.12.2015 року в загальному розмірі 14 288 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 84 копійки (за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) станом на 13.08.2020 року.

В решті вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя Яремин М.