Судове рішення #8993868

Справа №2-158/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       

22 квітня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:    

                головуючої    - судді Омелюх В.М.,

            при секретарі - Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнень від 06 квітня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення майнової шкоди в сумі 12998 гривень 64 копійки та моральної шкоди в сумі 10000 гривень, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 06 грудня 2009 року близько 09 години 50 хвилин на 52 кілометрі автодороги Дніпропетровськ-Миколаївка-Солоне відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності, внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження у вигляді пошкодження кузова автомобіля, фари, радіатора, переднього бампера, планки номерного знаку та інше, а йому як власнику автомобіля завдано майнову шкоду, яка відповідно до висновку автотехнічної експертизи ZA№171209 від 17 грудня 2009 року складає з урахуванням втрати товарного вигляду 49632 гривні 95 копійок, з яких за договором добровільного страхування транспортного засобу страхова компанія відшкодувала в сумі 34743 гривні 36 копійок, а оскільки інша частина шкоди в сумі 12998 гривень 64 копійки не відшкодована, просить стягнути її з відповідача, оскільки в позасудовому порядку спричинена майнова шкода ним не відшкодована, а постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача йому була спричинена моральна шкода та страждання, оскільки в результаті ДТП він не міг використовувати належний йому на праві власності автомобіль для власних потреб та для забезпечення потреб підприємницької діяльності, оскільки він є приватним підприємцем, а так як автомобіль потребував суттєвого ремонту і йому довелося його тривалий час ремонтувати за власний рахунок, то було нічим постачати товари в магазин, що привело до відсутності доходів та неможливості сплачувати податки. Йому довелось нервувати через те, що відсутні необхідні кошти на ремонт автомобіля та оплату навчання доньки за договором у навчальному закладі. Внаслідок цього він був змушений змінювати істотні умови свого життя та виробничих стосунків, так як був позбавлений можливості використовувати автомобіль, змушений був витрачати багато часу на забезпечення ремонту на СТО протягом робочого дня, а потім додатково працювати та виконувати службові обов’язки у вихідні дні та вечірній час, що також призвело до зниження престижу та ділової репутації серед населення, оскільки він не міг забезпечувати їх товарами першої необхідності, при цьому відповідач не вжив жодних дій для відшкодування заподіяної шкоди хоча б частково,  прохав стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов про стягнення з відповідача, як винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди в сумі 10000 гривень, майнової шкоди в сумі 8125 гривень 71 копійка, зменшивши розмір позовних вимог в частині майнової шкоди, про що подали суду в судовому засіданні письмову заяву, та пояснили, що до даного часу відповідач, з вини якого сталося ДТП, не відшкодував спричинену позивачу внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля шкоду, загальна сума якої складала 47742 гривні 36 копійок, в зв’язку з чим він був змушений сам ремонтувати пошкоджений автомобіль і на даний час ремонт автомобіля здійснено ним. Пошкоджений автомобіль належить йому на праві власності та був застрахований, в тому числі і за договором добровільного страхування, в зв’язку з чим страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування в сумі 34743 гривні 36 копійок, але в іншій частині спричинена йому матеріальна шкода не відшкодована, а оскільки винним у скоєнні ДТП було визнано відповідача, який допустив порушення правил дорожнього руху, то вважають, що саме він повинен відшкодувати ту частину заподіяної матеріальної шкоди, яка не відшкодована страховою компанією в сумі 8125 гривень 71 копійка, з якої 3922 гривні становить втрата товарного виду автомобіля, 1512 гривень 57 копійок не отримана сума франшизи за страховим договором та зменшення страхової виплати в зв’язку з керуванням належним на праві власності автомобілем водієм, який мав стаж керування транспортним засобом менше 10 років, в сумі 1605 гривень 64 копійки та судові витрати по справі. Пошкодження автомобіля відповідачем спричинило позивачу значну моральну шкоду та страждання, оскільки він тривалий час не міг користуватися своєю власністю, а потім ще і самостійно відновлювати автомобіль, який внаслідок ДТП отримав значні пошкодження і йому необхідно було нести  затрати на його відновлення, а він був позбавлений можливості тривалий час, в тому числі як підприємець.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково - матеріальну шкоду в частині не отриманої від страхової компанії франшизи в сумі 1512 гривень, втрату товарного виду автомобіля в сумі 3922 гривні, а моральну шкоду в сумі 1000 гривень та пояснив, що вини відповідача в скоєнні ДТП не оспорюють, як і не оспорюють визначеного висновком спеціаліста розміру заподіяної пошкодженням автомобіля шкоди, оскільки зіткнення автомобілів відбулося з вини саме відповідача, який керував належним позивачеві автомобілем на підставі доручення, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови суду. В той же час вважають, що при вирішенні питання про розмір майнової шкоди, який фактично підлягає відшкодуванню позивачеві за даним позовом, необхідно врахувати, що страхове відшкодування в зв’язку з пошкодженням автомобіля було зменшено страховою компанією в тому числі і з урахуванням керування транспортним засобом, що належить позивачеві на праві власності, особою, що має стаж керування транспортними засобами менше 10 років, в зв’язку з чим в цій частині майнової шкоди в задоволені позову прохав відмовити. Також вважав, що позивачем значно завищено розмір спричиненої пошкодженням автомобіля моральної шкоди, оскільки позивач мав на праві власності інший автомобіль, який міг використовувати як для себе, так і для підприємницької діяльності, а доказів спричинення моральної шкоди саме на суму 10000 гривень ним суду не надано. Не заперечував проти стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та оплату правової допомоги в сумі 300 гривень та прохав визначити щомісячний платіж в рахунок відшкодування спричиненої відповідачем матеріальної та моральної шкоди в розмірі 150 гривень щомісячно.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився. Згідно заяви просив розглянути справу в його відсутність, в зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд справи у відсутність відповідача, оскільки його інтереси в судовому засіданні представляє представник, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Третя особа - ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, в зв’язку з чим суд визнає його неявку без поважної причини та вважає можливим розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Згідно письмової заяви прохали розглядати справу за відсутністю їх представника та надали письмові пояснення по справі, згідно яких по факту ДТП на відшкодування спричиненої внаслідок ДТП з вини відповідача автомобіля позивача матеріальної шкоди за договором добровільного страхування страховою компанією було виплачено страхове відшкодування в сумі 28994 гривні 48 копійок, яке було виплачено страхувальнику ОСОБА_1 готівковими коштами, при цьому аварійним комісаром була визначена вартість відновлювального ремонту в сумі 32112 гривень 69 копійок, яка була зменшена на суму безумовної франшизи в сумі 1512 гривень 57 копійок та на коефіцієнт 0.95 зменшено відшкодування у зв’язку із порушенням страхувальником п.7.4 договору страхування.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 22,23 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, а відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.38,74) на праві власності належить автомобіль Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким згідно запису в даному посвідчені мали право керувати ОСОБА_4, ОСОБА_5

06 грудня 2009 року близько 09 години 50 хвилин на 52 кілометрі автодороги Дніпропетровськ-Миколаївка-Солоне відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_3, порушив п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та який належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1, внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження у вигляді пошкодження кузова автомобіля, фари, радіатора, переднього бампера, планки номерного знаку та інше, а йому як власнику автомобіля завдано майнову шкоду, яка відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №ZA171209 від 17 грудня 2009 року по визначенню величини втрати товарної вартості автомобіля та заказу – наряду на виконання робіт АТЗТ “СТО” Родон” по ремонту пошкодженого автомобіля складає 49632 гривні 95 копійок з урахуванням втрати товарної вартості автомобіля, яка становить 3922 гривні 98 копійок (а.с.19-36,69-103), з яких за договором добровільного страхування транспортного засобу №25\38267/38 від 07 грудня 2007 року (а.с.29,69-103) страхова компанія в особі ВАТ “Українська страхова компанія “Дженерла Гарант” відшкодувала страхувальнику ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту в сумі 28994 гривні 48 копійок шляхом виплати грошових коштів готівкою (а.с.71,72,119-120), при цьому сума страхового відшкодування була зменшена на безумовну франшизу в сумі 1512 гривень 57 копійок та застосовано зменшення відшкодування на коефіцієнт 0.95 в зв’язку з порушенням страхувальником п.7.4 договору страхування, яким передбачено зменшення страхового відшкодування в разі керування транспортним засобом особою, яка має стаж керування менше 10 років, про який заявлено страхувальником при оформлені страхового договору (а.с.94-103),  а оскільки інша частина шкоди в сумі 7041 гривня 19 копійок, яка складається з визначеної величини втрати товарної вартості автомобіля в сумі 3922 гривні 98 копійок, невиплаченої безумовної франшизи в сумі 1512 гривень 57 копійок та різниці у виплаті страхового відшкодування в зв’язку з керуванням належного позивачеві автомобілем особою, яка мала стаж керування транспортними засобами менше 10 років, в сумі 1605 гривень 64 копійки не відшкодована, то підлягає стягненню з відповідача,  яким в позасудовому порядку спричинена майнова шкода не відшкодована, оскільки майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а винність відповідача у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2009 року, згідно якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.9), і яка на день розгляду судом  цивільної справи відповідачем не оскаржувалась і є чинною.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, внаслідок чого не потребують доказування при розгляді цивільної справи.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не повинен нести відповідальність за шкоду в частині зменшення суми страхового відшкодування 1605 гривень 64 копійки в зв’язку з керуванням належним позивачу на праві власності автомобілем водієм, стаж керування транспортними засобами якого є меншим 10 років, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки сам факт невідшкодування спричиненої шкоди страховою компанією в цій частині не є безспірною підставою для звільнення відповідача від відшкодування спричиненої з його вини шкоди позивачу чи зменшення її розміру, оскільки повинна бути відшкодована в повному розмірі, а з урахуванням наданих представником відповідача доказів про те, що відповідач працює, має заробіток, який за  розміром щомісячно складає 1/7 частину визначеного судом відшкодування, то відповідно до ст. 1193 ЦК України відсутні і підстави як для зменшення розміру відшкодування, так і визначення щомісячного платежу в рахунок відшкодування відповідачем спричиненої з його вини як майнової, так і моральної шкоди щомісячно в розмірі 150 гривень.

З урахуванням викладеного та відповідно до п.2-4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.92 (з наступними змінами та доповненнями) суд приходить до висновку, що з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню спричинена пошкодженням автомобіля матеріальна шкода в загальній сумі 7041 гривня 19 копійок.

Відповідно до ст. 23, ст. 1167 ЦК України, ст. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю та яка може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є особою яка несе відповідальність за спричинення не тільки матеріальної, але і моральної шкоди позивачу, яка виразилась в неможливості користуватися належним йому на праві власності автомобілем як для власних потреб, так і для забезпечення потреб підприємницької діяльності, який потребував суттєвого ремонту і позивачу довелося його тривалий час ремонтувати за власний рахунок, також він був змушений змінювати істотні умови свого життя та виробничих стосунків, так як був позбавлений можливості використовувати автомобіль, а відповідачем до даного часу мір до відшкодування позивачу заподіяної матеріальної та моральної шкоди в добровільному порядку не приймалось.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України виходить з характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, їх тривалості, стану здоров’я позивача та членів його сім’ї, істотних вимушених змін у його житті та житті його родини, часу та зусиль, необхідних для відновлення його попереднього стану та інших негативних наслідків, а також засад розумності, справедливості, виваженості, та об’єктивності, тривалості періоду з дня вчинення ДТП і вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 2000 гривень, що частково визнано відповідачем в судовому засіданні, вважаючи, що саме така сума буде необхідною та достатньою адекватною компенсацією спричиненої моральної шкоди, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення моральної шкоди, при цьому судом враховано відповідно до вимог ст. 1193 ЦК України і матеріальне становище відповідача як фізичної особи. Доказів на підтвердження того, що позивачеві спричинена моральна шкода в грошовому еквіваленті 10000 гривень позивачем суду не надано, а визначений ним саме такий її розмір в судовому засіданні достатньо обґрунтований не був, оскільки позивачем не було зазначено, як ним було визначено розмір моральної шкоди.

Крім цього, в зв’язку з частковим задоволенням позову, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним при зверненні з позовом до суду судові витрати по оплаті судового збору в сумі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 15 копійок та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,23,1166,1167,1187,1188,1193 ЦК України, Постановами Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року №6, “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну джерелом підвищеної небезпеки майнову шкоду в сумі 7041 (сім тисяч сорок одна) гривня 19 копійок, моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 78 (сімдесят вісім) гривень 91 копійка, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень та витрати на правову допомогу в сумі 300 (триста) гривень, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.      

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд  шляхом подання протягом 10 днів з його проголошення заяви про апеляційне оскарження та  протягом 20 днів із дня подання заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

Текст повного рішення складено 27.04.2010 року.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

           ГОЛОВУЮЧА: суддя             підпис  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація