ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 819/1430/16 пров. № А/857/10074/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                        Шавеля Р.М.,

суддів                                                            Довгої О.І. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання -           Омеляновської Л.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача –                                         не з`явився;

від відповідача -                                         не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській обл. про зобов`язання нарахувати вихідну допомогу, повернення безпідставно стягнутих податків, відшкодування шкоди (суддя суду І інстанції: Баранюк А.З.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15.06.2020р., м.Тернопіль),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. у справі № 819/1430/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації /ТУ ДСА/ України в Тернопільській обл. про зобов`язання вчинити дії, повернуто в порядку п.5 ч.4 ст.169 КАС України заявнику (а.с.1).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і повернути справу для розгляду по суті до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви (а.с.3-6).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він особисто та за допомогою свого представника звернувся до окружного адміністративного суду із заявами про перегляд рішення суду першої інстанції за виключними обставинами. У відповідності до ст.172 КАС України та п.6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України подані заяви суд повинен був об`єднати в одне провадження, проте кожен з суддів повернув подані ним та його представником зазначені заяви.

За таких обставин зазначені дії суду першої інстанції є такими, що порушують доступ до правосуддя, принципи законності й верховенства права.

Відповідачем ТУ ДСА України в Тернопільській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.43-50).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що згідно інформації із комп`ютерної програми Тернопільського окружного адміністративного суду КП «Діловодство спеціалізованого суду» представник заявника подав до цього суду аналогічну заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. у справі № 819/1430/16, яка зареєстрована в КП «Діловодство спеціалізованого суду».

          Оскільки на час вирішення питання про відкриття провадження за виключними обставинами не вирішено питання щодо відкриття або відмову у відкритті провадження за виключними обставинами, або повернення вказаної заяви, суд дійшов висновку про повернення зазначеної заяви заявнику в порядку п.5 ч.4 ст.169 КАС України.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції є передчасними, виходячи з наступного.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Тернопільській обл. про зобов`язання вчинити дії, а саме: нарахувати йому, судді у відставці, вихідну допомогу в розмірі 30 місячних заробітків за останньою посадою без сплати податку 739500 грн. та повернути безпідставно вирахувані податки з виплаченої вихідної допомоги в розмірі 14420 грн., стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої неправомірною дією при невиплаті в повній мірі вихідної допомоги, стягнути з відповідача на його користь 739500 грн. та 14420 грн. 25 коп. безпідставно вирахуваних податків з частково виплаченої вихідної допомоги, а всього 753920 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. - без змін.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020р. у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014р. по 30.09.2016р. прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

На підставі Рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020р. ОСОБА_1 та його представник звернулися до окружного адміністративного суду із заявами про перегляд за виключними обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. у справі № 819/1430/16.

          Питання перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами врегульоване главою 3 КАС України.

Відповідно до ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку що звернення до суду та участь у судовому процесі може відбуватися особисто позивачем та (або) через представника.

Відповідно до ч.3 ст.366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Отже, за змістом процесуального закону реалізація вимог п.5 ч.4 ст.169 КАС України призводить до повернення однієї з двох аналогічних позовних заяв, які є наявними в суді на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, за умови, що стосовно іншої позовної заяви не прийнято відповідного процесуального рішення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що 12.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. у справі № 819/1430/16.

Згідно наявної у матеріалах справи копії ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. (суддя ОСОБА_2 ) 12.06.2020р. на адресу окружного адміністративного суду надійшла заява представника адвоката Медвідь І.М., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд за виключними обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. у справі № 819/1430/16.

З огляду на зазначене, позивачем та його представником в один і той самий день 12.06.2020р. подані аналогічні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Також ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. заяви позивача і його представника про перегляд судового рішення за виключними обставинами повернуті заявникам (а.с.7, 8).

В розглядуваному випадку через поспішність суду першої інстанції та передчасність висновків про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 , судом повернуті всі заяви, які були подані позивачем та його представником, та стосувалися перегляду судового рішення за виключними обставинами.

При цьому, із матеріалів справи неможливо встановити черговість подання заяв позивача і його представника, а також послідовність винесення ухвал суду від 15.06.2020р. про повернення таких заяв.

За сукупності наведених обставин заявник ОСОБА_1 особисто або через свого представника не зміг реалізувати своє право на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

При цьому, докази скасування ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. (суддя ОСОБА_2 ) в апеляційному порядку в матеріалах справи є відсутніми.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалою суду від 15.06.2020р. помилково повернуто ОСОБА_1 подану ним заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

          Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).

Згідно з ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини /ЄСПЛ/ та Європейської комісії з прав людини.

У низці рішень ЄСПЛ закріплено принцип, згідно якого право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

В справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998р. ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010р. в п.32 ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Згідно позиції ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, вказані обставини справи, норми права та усталена судова практика свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду на підставі п.5 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є передчасною, а відтак не відповідає вимогам процесуального закону, через що підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

          За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ст.ст.312, 366, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення в адміністративній справі № 819/1430/16 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді О. І. Довга

І. В. Глушко

Дата складення повного тексту судового рішення: 11.11.2020р.