ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 березня 2010 року 14:53 № 2а-2000/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко»
до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502203/0 від 5 лютого
2010 року
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000502203/0 від 5 лютого 2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено до валових витрат суми, сплачені за рекламні послуги, надані ТОВ «РА «Креасвіт», а також правомірно віднесено суми ПДВ згідно накладних до податкового кредиту.
Крім того, при наданні пояснень, позивач посилається на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києві від 01.12.2009 року, якою було прийнято відмову від позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РА «Креасвіт»про визнання недійсним установчих документів ТОВ «РА «Креасвіт». Позивач вважає, що саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ (контрагента ТОВ «ТД «Ніко»), що мало місце вже після укладання та виконання вищезазначених господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В своїх письмових запереченнях зазначив, що ТОВ «Торговий дім «Ніко»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту витрати, надані контрагентом позивача - ТОВ «РА Креасвіт», а саме: послуги по організації рекламної банерної компанії, організації процесу фото зйомок, розробка макетів, розробка креативної концепції Інтернет проекту з просуванням автомобілів Mitsubishi., згідно з податковими накладними, виданими ТОВ «РА «Креасвіт», що підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3439/09, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість та статут ТОВ «РА «Креасвіт».
В судовому засіданні 19 березня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніко»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р.
З результатами перевірки складений акт № 17/22-03/32158818 від 25.01.2010 року (далі –Акт), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4. п.7.2 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями (далі –Закон України №168).
На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0000502203/0 від 5 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 382 823 грн., з яких за основним платежем - 255 215 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 127 608 грн.
Вказане порушення виникло в результаті включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2009 р. суму ПДВ в розмірі 46 368,00 грн. по податкових накладних, виданих ТОВ «РА «Креасвіт», статут якого визнано недійсним з моменту реєстрації та визнано недійсним реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва платника ПДВ. Даний факт був встановлений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3439/09.
Позивач вказує на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3439/09 було переглянуто за нововиявленими обставинами справу № 3439/09. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 року, прийнято відмову від позову позивача у даній справі, ОСОБА_1, про визнання недійсним установчих документів ТОВ «РА «Креасвіт», а тому висновки викладені в акті перевірки № 17/22-03/32158818 від 25.01.2010 року не відповідають обставинам справи. Крім цього в позові зазначено, що 29.01.2010 року позивачем подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва заперечення до Акту та додано ухвалу Голосіївського районного суду м. Києві від 01.12.2009 року на підтвердження правомірності дій позивача. Однак, відповідач проігнорував наявність зазначеної ухвали та залишив висновки Акту без змін.
Суд вважає за доцільне зазначити, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не заперечує проти того, що позивачем перераховано на банківський рахунок ТОВ «РА «Креасвіт»грошові кошти з призначенням платежу «послуги по організації рекламної банерної компанії, організації процесу фото зйомок, розробка макетів, розробка креативної концепції Інтернет проекту з просуванням автомобілів Mitsubishi». Висновок відповідача про фіктивність правочину, вчиненого позивачем, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, ґрунтуються на рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3439/09, яким визнано статут і свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «РА «Креасвіт»недійсними.
Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону, як це зазначається у його п.п.7.2.4.
Проте, суд не погоджується з такою думкою відповідача з огляду на наступне.
У відповідності до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З акту перевірки вбачається, що під час перевірки на підтвердження обґрунтованості віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, позивачем надавались всі первинні бухгалтерські документи, докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні.
В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що статут і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів таких платників податку скасовувалася.
Рішення про скасування статуту і свідоцтва платника податку на додану вартість, не можуть мати зворотню силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень.
Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не може бути доказом втрати контрагентом платника податку статусу платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори з ТОВ «РА «Креасвіт».
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов’язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання, вчинені службовою чи іншою особою підприємства .
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку за договором про надання послуг в сфері реклами до складу валових витрат.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502203/0 від 5 лютого 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко» (код ЄДРПОУ 32158818) - 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.03.2010р.