Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 360/1743/17-ц

провадження № 61-15516ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання трудового договору, договору про матеріальну відповідальність недійсними та наказу про прийняття на роботу незаконним, відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії. З урахуванням уточнень, позивач просив суд: визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо надання відповідачем відомостей органам Пенсійного Фонду України про нього, як працівника та застраховану особу, для внесення до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі неукладеного трудового договору протиправними та зобов`язати відповідача не подавати до Пенсійного Фонду України відомості про нього, як працівника ПАТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 37 204,50 грн майнової шкоди; визнати трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ним недійсними; визнати наказ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01 березня 2016 року № .DN-KП-2016-6619047 про прийняття його на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаду адміністратора мережі терміналів «Квітка» на ј ставки незаконним; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 280,00 грн та витрати на оплату правової допомоги в сумі 1 500,00 грн

Позов обґрунтовано тим, що під час здійснення виконавчих дій щодо виконання виконавчого листа № 360/901/15-ц про стягнення з нього аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, виданого 28 липня 2015 року Бородянським районним судом Київської області, державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві було встановлено, що з 02 березня 2016 року він працює у ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді адміністратора терміналів «Квітка» однак заробітної плати не отримує.

При цьому ОСОБА_1 зазначав, що жодних співбесід зі співробітниками банку щодо прийому його на роботу до ПАТ КБ «ПриватБанк» він не проходив, письмового трудового договору з відповідачем не укладав, заяв про прийняття його на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк» не подавав, з наказом від 01 березня 2016 року № Э.DN-KП-2016-6619047 про прийняття на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк» ознайомлений не був та не знав про його існування.

Звернувшись до відповідача з вимогою про надання документів, на підставі яких він рахується працівником ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 отримав через електронну пошту копії трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність, без зазначення номеру договору та дати його укладення, вказані договори не підписані керівником банку, чи будь-якою іншою особою, уповноваженою на виконання таких дій від імені банку, а підпис від його імені вчинений не ним.

Також він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із запитом про надання індивідуальних відомостей про нього, як застрахованої відповідачем особи, та отримав довідку форми ОК-5 відповідно до якої він з березня 2016 року рахується застрахованим роботодавцем, страхувальником є роботодавець ПАТ КБ «ПриватБанк», але заробіток йому не нараховується та страхові внески не сплачуються.

Звертав увагу на те, що протиправні дії відповідача унеможливлюють нарахування йому Управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надбавки на утриманців, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чим йому завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманих доплат до пенсії, зокрема, надбавки на утриманців за період з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2018 року у розмірі 37 204,50 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання не подавати до Пенсійного фонду України відомості про позивача, як працівника АТ КБ «ПриватБанк». Закрито провадження у справі в цій частині.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів на суму 13 068,00 грн. Закрито провадження у справі в цій частині.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання трудового договору, договору про матеріальну відповідальність недійсними та наказу про прийняття на роботу незаконним задоволено частково. Визнано трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 за 2016 рік недійсними. Визнано наказ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01 березня 2016 року № DN-КП-2016-6619047 про прийняття ОСОБА_1 на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаду адміністратора мережі терміналів «Квітка» на 1/4 ставки незаконним. Визнано протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо надання відомостей до Пенсійного фонду України про ОСОБА_1 , як працівника та застраховану ним особу, для внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі неукладеного договору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280,00 грн та 1 500,00 грн на оплату правничої допомоги. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання трудового договору, договору про матеріальну відповідальність недійсними та наказу про прийняття на роботу незаконним, суд першої інстанції послався на те, що трудовий договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом даного письмового документа не підписувався позивачем, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 205, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договору про повну матеріальну відповідальність недійсним, визнання незаконним наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» про прийняття позивача на роботу, визнання протиправними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо надання відомостей до Пенсійного фонду України про позивача, як працівника та застраховану ним особу, для внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, судом першої інстанції керувався їх похідним характером від позовних вимог про визнання трудового договору та договору про матеріальну відповідальність недійсними. Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 24 736,50 грн, суд першої інстанції зазначив, що оскільки з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12 січня 2018 року вбачається, що переплата позивачу надбавки у розмірі 37 832,40 грн виникла з 2013 року по 2015 рік, тобто, до укладення спірного трудового договору позивача з відповідачем, то підстав для стягнення цієї суми з відповідача немає.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Мусійченко Д. Л. задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання трудового договору, договору про матеріальну відповідальність недійсними та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання трудового договору недійсним, апеляційний суд виходив з того, що оскільки трудовий договір між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не укладався, такий договір, у відповідності до вимог чинного законодавства, не може бути визнаний недійсним. При цьому зазначив, що договір про повну матеріальну відповідальність укладається виключно між роботодавцем та працівником, яким ОСОБА_1 не був, тому вказаний договір також є неукладеним та, у відповідності до вимог чинного законодавства, також не може бути визнаний недійсним.

Разом з цим, відхиляючи доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо надання відомостей до Пенсійного фонду України про ОСОБА_1 , як працівника та застраховану ним особу, для внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі неукладеного договору неправомірними та наказу про прийняття на роботу незаконним, оскільки як було встановлено вище, трудовий договір між сторонами по справі не укладався, трудові відносини між сторонами відсутні, проте ОСОБА_1 з березня 2016 року рахується застрахованим АТ КБ «Приватбанк», однак заробітна плата йому не нараховується та страхові внески ним не сплачуються.

АТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2020 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимоги немайнового характеру: про визнання недійсними трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність, визнання незаконним наказу про прийняття на роботу; визнання неправомірними дій відповідача щодо надання відомостей органам Пенсійного Фонду України; вимоги про зобов`язання відповідача не подавати до Пенсійного Фонду України відомості про позивача, як працівника ПАТ КБ «ПриватБанк», що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, та вимога майнового характеру про відшкодування шкоди у розмірі 37 204,50 грн, яка у свою чергу не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження АТ КБ «ПриватБанк» посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Зокрема заявник вказує, що судами ухвалено судові рішення без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 511/2078/17-ц.

Проте, зазначені доводи не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки порівняння обставин справи № 511/2078/17-ц з обставинами справи № 360/1743/17-ц свідчить про відмінність правовідносин між їх сторонами.

Самі лише посилання заявника на неможливість віднесення справи про визнання незаконним та скасування наказу про прийняття на роботу не обґрунтовують належним чином потребу у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у малозначній справі, для формування єдиної правозастосовчої практики. Суди надали висновки з приводу обставин справи, а доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів у справі, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції в контексті статті 400 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання трудового договору, договору про матеріальну відповідальність недійсними та наказу про прийняття на роботу незаконним, відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик