Справа № 2-а-57/07                     

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10 травня 2007 року               Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

 

у складі:                                           головуючого судді:  Слюсар

Л.П.

                                                           при

секретарі:        Карпенко І.Ю. .

                                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду м. Дніпропетровська

цивільну справу за адміністративним позовом   прокурора Індустріального району 

м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_1  до Управління

Пенсійного фонду  в Індустріальному  районі м. Дніпропетровська  про

перерахунок та виплату недоплаченої пенсії , -

 

ВСТАНОВИВ:

 

                Прокурор  Індустріального району м. Дніпропетровська   в лютому

2007 року  звернувся до   Індустріального  районного  суду м. Дніпропетровська

з  позовною заявою  в інтересах ОСОБА_1  до Управління

Пенсійного фонду  в Індустріальному  районі м. Дніпропетровська  про

перерахунок та виплату недоплаченої пенсії .

        В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач в позові так і в судовому

засіданні посилався на те,  що,  ОСОБА_1, являючись інвалідом

війни ІІ групи,  через похилий  вік та важкий матеріальний стан не може

самостійно захистити свої порушені  права та здійснити у суді процесуальні

повноваження, у зв'язку з чим  звернулася до прокуратури Індустріального

району  м. Дніпропетровська з проханням  представляти її інтереси в суді. З

1988 року ОСОБА_1 отримала право на одержання пенсії, як інвалід ІІ групи.

Відповідно до Закону  України « Про статус ветеранів  війни,  гарантії їх

соціального захисту» №3551 -ХІІ від 22.10.1993 року ( зі змінами та

доповненнями), інвалідам війни ІІ групи пенсії підвищені на 350 %

мінімальної    пенсії за віком.

      Відповідно до вимог  Закону  України « Про статус ветеранів  війни, 

гарантії їх соціального захисту» №3551 -ХІІ від 22.10.1993 року та  Закону

України « Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у 2004 році відповідач

повинен був зробити відповідний розрахунок підвищення пенсії ОСОБА_1,

виходячи з розміру 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у

галузях економіки України за попередній ( 2003 рік), яка згідно інформації

Головного управління статистики у Дніпропетровській області, складала 462 грн.

27 коп.  При розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 у 2005 році відповідач,

відповідно до вказаних законів,  повинен був виходити з розміру прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який відповідно до Закону

України « Про державний бюджет на 2005 рік»    складав 332 грн. Проте, при

розрахунку  підвищення пенсії інваліду війни ІІ групи гр. ОСОБА_1 посадові

особи  управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.

Дніпропетровська, керуючись постановою КМ України №1  від 03.01.2002 року « Про

підвищення розмірів пенсій та  інших соціальних  виплат окремим категоріям

пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету», виходили із розміру 19,91 грн., що суперечить нормам Закону України «

Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»,  яким встановлено розмір

мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

 

 

 

 

 

 

За період з 01.02.2004 року по 31.12.2005 року інваліду війни ОСОБА_1

недоплачено підвищення пенсії  на суму 15898 грн. 65 коп.  Просили зобов'язати

управління Пенсійного   фонду України в Індустріальному районі м.

Дніпропетровська провести перерахунок призначеного інваліду війни гр. ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, встановленої

на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов'

язати  відповідача виплатити гр. ОСОБА_1 недоплачену суму підвищення

пенсії в розмірі 15898 грн. 65 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в

повному обсязі.   Пояснила, що пенсія призначена   ОСОБА_1, як  інваліду

другої групи загального захворювання  із 19 лютого 1988 року  відповідно до

діючого законодавства.  В зв'язку з тим, що ОСОБА_1  є учасником бойових

дій та має інвалідність 2 групи загального захворювання, з 01.01.2004 року ( в

зв'язку зі змінами до п.8 ст.7  Закону України « Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту) їй встановлено підвищення інваліду

прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної війни ІІ групи.  Порушень діючого

законодавства   при проведенні перерахунку пенсії не має.

 Суд, вислухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи, ознайомившись із

пенсійною справою,  оцінивши отримані докази, дійшов висновку що позовні вимоги

задоволенню не підлягають із наступних підстав.  

        Судом встановлено, що  ОСОБА_1, 02 липня 1923 року

народження,   перебуває на обліку в управлінні Пенсійного  фонду України в

Індустріальному районі м. Дніпропетровська. З 19.02.1988 року ОСОБА_1 було

призначено пенсію по інвалідності, як інваліду ІІ групи загального

захворювання.  ОСОБА_1 є учасником бойових дій.    Відповідно до п.8 ст.7

Закону України « Про статус ветеранів  війни,  гарантії їх соціального захисту»

№3551 -ХІІ від 22.10.1993 року  ОСОБА_1 із 01.01.2004 року   встановлено

підвищення інваліду прирівняному до  інваліда Великої Вітчизняної війни ІІ

групи.  Відповідно  до п.27 ст.13 Закону України « Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»    підвищення  як інваліду Великої Вітчизняної

війни  ІІ групи встановлено в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком. 

Розмір пенсії ОСОБА_1  з  урахуванням встановленого до пенсії підвищення

інваліду Великої Вітчизняної війни ІІ групи з 01.01.2004 року склав - 266 грн.

90 коп. : розмір пенсії по інвалідності - 83 грн. 21 коп.; доплата до основного

розміру пенсії, яка була встановлена до 01.01.2004 року - 16 грн. 91 коп.; 

доплата відповідно до постанови КМ України від 19.11.2003 року №1783 - 57 грн.

69 коп.,; підвищення інваліду війни - 69 грн. 69 коп.;  підвищення за особливі

заслуги перед  Україною - 39 грн. 40 коп.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року 

« Про підвищення  розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям

пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету»,   підвищення  передбачені    Законом України « Про статус ветеранів 

війни,  гарантії їх соціального захисту» під час  призначення та перерахунку

пенсії  відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення», « Про

пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» ( із наступними змінами) 

розраховуються  виходячи із розміру 19 грн. 19 коп.  

 Таким чином розмір підвищення  ОСОБА_1  як інваліду війни ІІ групи

становив  19,91х350% = 69 грн. 69 коп.

Як  встановлено в судовому засіданні   розмір пенсії ОСОБА_1 змінювався в

залежності від прожиткового мінімуму і складав: з 01.05.2004 року - 268 грн. 00

 

 

 

 

 

коп.;   з 01.06.2004 року - 284 грн. 69 коп.; з 01.09.2004 року - 292 грн. 95

коп.;  з 01.11.2004 року - 326 грн. 09 коп.;  з 12.01.2005 року - 531 грн. 27

коп.

  З 01.01.2004 року  вступив в дію Закон України  « Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»  від 09.07.2003 року. Відповідно до п.6

Прикінцевих положень вищевказаного закону, до прийняття відповідного закону до

пенсій, передбачених цим Законом,  установлюються надбавки та здійснюється їх 

підвищення згідно із  Законом України « Про пенсійне забезпечення».  Зазначені 

надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувались на

день набрання чинності цим законом з наступною індексацією.  Виплата їх

здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України.

 Відповідно до п.3 ст.28 Закону України «  Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування»  мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом

першим  частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Оскільки Постанова КМ України №1 від 03.01.2002 року « Про підвищення  розмірів

пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування

яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» в зв'язку із

прийняттям   Закону України  « Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»  не змінювалася,   тому повинна застосовуватися при визначені

розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із вище викладеного вимоги  позивача про встановлення ОСОБА_1

відповідно до п.27 ст.13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту» підвищення як інваліду Великої Вітчизняної війни ІІ

групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з

01.02.2004 року по 31.12.2005 року є необґрунтованими і такими, що суперечать

нормам діючого на той час пенсійного  законодавства.

 Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2006 року  відповідно до Закону

України « Про внесення змін до Закону України « Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»,  підвищення інвалідам  Великої вітчизняної

війни розраховується, відповідно  у розмірі 40% прожиткового мінімуму, для осіб

які втратили працездатність.   

  Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що адміністративний позов 

задоволенню не підлягає.  

      Згідно до ст. 94  КАС України судові витрати віднести за рахунок

держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись: Закону  України « Про статус ветеранів 

війни,  гарантії їх соціального захисту» №3551 -ХІІ від 22.10.1993 року,  п.6

Прикінцевих положень, ст. 28 Закону України  « Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування»  від 09.07.2003 року,  ст. ст. 94,159,162,163 КАС 

України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного  позову   прокурору Індустріального району  м.

Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_1  - відмовити .

 Постанова може  бути оскаржено до  апеляційного  адміністративного суду

Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у

10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з

подачею її копії  до апеляційної інстанції, або без подання заяви про

апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з

дня проголошення постанови.

                 

                   

Суддя                                                                          

  Л.П.Слюсар