КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-541/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Лаврік В.В.

Суддя-доповідач:  Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р.  

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:     

головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

            суддів:                                                                          Горбань Т.І., Малиніна В.В.

            розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Фастів Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастів Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастів, посилаючись на те, що вона  як дитина війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 року –позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до  вимог  ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що ЗУ «Про Державний бюджет України»на 2008 рік звужує права позивача та не відповідає вимогам ст. 22 Конституції України, а також ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»і порушує права позивача на отримання державних соціальних гарантій.  

Так, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому п.3 мотивувальної частини  рішення Конституційного Суду України  від 03.10.1997 р. №4-зп  вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас  врегульована  однопредметними нормативними правовими актами  однакової сили, які за змістом  суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному  регулюють   конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення  спорів у цих відносинах  суди  повинні  застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка  прийнята пізніше.

Отже, на період 2006 року діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який істотно звужував обсяг прав, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Її дію  відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року , яким виключено пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено.

Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону,  дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(№ 2195 - IV від 18.11.2004р.), згідно з якою  дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  утримання  чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).

За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають  чинність  з дня ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх  неконституційність. Про це також вказано в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 № 10-рп/2008р.

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку  є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(№ 489-V від 19.12.2006 р.), статтею 62  якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік, та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтею 58  якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за 2008 р. є необґрунтованим, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року дія норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, була зупинена, тому суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом зазначеного терміну діяли приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала преорітет над статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині підвищення пенсії позивачу в період з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки після прийняття Конституційним Судом України вище вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни».

Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Фастів Київської області –задовольнити  частково.

Постанову  Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2009 року  –скасувати та постановити нове рішення, яким зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Фастів Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

В решті позову –відмовити.

           Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.

Головуючий –суддя:                                                                                  Я.С. Мамчур

Судді:                                                                                                                    Т.І. Горбань

                                                                                                     В.В. Малинін