Справа № 569/16535/19

1-кс/569/5754/20

УХВАЛА

04 листопада 2020 рокум. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М., з участю прокурора Козинного О.О., слідчого Мазура Ю.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників підозрюваного - адвокатів Шпонарського Є.В., Ейсмонта І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції Мазура Ю.В., яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури Козинним О.О. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якомц просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що з грудня 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, забезпечили діяльність громадської організації «Здорова Країна - Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі - «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.

Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7, АДРЕСА_4 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.

Крім того за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.

З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров`я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.

Пошук осіб з залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет», а також з використанням соціальних мереж Facebook, Instagram та паперових оголошень розміщених в лікувальних закладах та інших публічних місцях.

Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_2 мали неухильно дотримувалися правил поведінки як між собою, так і у взаємовідносинах з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «Центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів для обміну інформацією в спілкуванні учасниками групи використувались умовності та наперед обумовлені фрази та вислови відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків - месенджерів, які функціонують з використанням ресурсів «Інтернет».

Усвідомлючи вимоги законодавства щодо неможливості здійснення громадською організацією підприємницької діяльності, учасники групи документально оформлювали відносини з потерпілими у вигляді підписання розписок про надання благодійної допомоги у вигляді послуг з реабілітації та ресоціалізації. Крім того, задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз в тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень вимагали в залежних осіб, написання письмових розписок щодо добровільності поміщення їх до «Центрів» та подяки за проведене так зване лікування, однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання так як написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_2 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28, 29, 32, 43 Коституції України, статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними».

ОСОБА_1 , виконуючи роль керівника «Центру» в місті Рівне, по вулиці Свєшнікова, 10, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, забезпечував функціонування системи незаконного утримання людей, організовував позмінний цілодобовий нагляд за поведінкою потерпілих та їх охорону та самостійно здійснював такий нагляд;здійснював пошук осіб з залежностями, члени сімї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «Центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_2 ; повідомляв членам сімї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «Центрах» та стан їх здоровя, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «Центрах»;застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;визначав конкретні види покарань та давав вказівки іншим співучасникам, так званим консультантам та волонтерам щогдо застосування до потерпілих покарань, зокрема й тих які мали ознаки катувань, за порушення правил поведінки та непокору та контролював хід їх застосування;організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;виконував інші вказівки ОСОБА_2 ..

19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_1

21.05.2020 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк якого було вподальшому неодноразово продовжено та закінчується о 18 год. 00 хв. 07 листопада 2020 року.

Підозра у вчиненні вказаних злочинів обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: результатами проведених НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження; даними отриманими в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів; показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ; показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ; протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; результатами проведених тимчасових доступів до інформації, яка знаходилась в операторів мобільного зв`язку, стосовно зєднань фігурантів кримінального провадження між собою; результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківською карткою ОСОБА_3 ; даними отриманими в ході проведених обшуків від 19.05.2020 в місцях розташування так званих «реабілітаційних центрів» та за місцями проживання фігурантів кримінального правопорушення; протоколами оглядів речей і документів, які були вилучені в ході проведення обшуків; протоколами оглядів мобільних телефонів фігурантів кримінального провадження; іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Метою продовження застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували й на час застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

Тому утримати ОСОБА_1 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість продовження застосування до ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задоволити з підстав викладених у ньому. Просили продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування до 19.11.2020.

Підозрюваний та його захисники просили застосувати більш м`який запобіжний захід - не пов`язаний з позбавленням волі, домашній арешт.

Заслухавши слідчого, підозрюваного, його захисників, та думку прокурора, всебічно дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

19.05.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

21.05.2020 ОСОБА_1 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та в подальшому вказаний строк продовжено до 18 год. 00 хв. 07.11.2020

Враховуючи складність кримінального провадження строк досудового розслідування продовжений до - 19.11.2020.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вище вказані докази вказують на обгрунтованість та розумність підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Суд приходить до переконання, що заявлені ризики, передбачені п. п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та на даний час продовжують існувати. Так, як на даний час у даному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, яким можуть бути відомі вказані обставини, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності або ж з метою знищення чи спотворення речей, інформації, які мають значення для доказування вини останнього, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом впливу на потерпілих та свідків з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань.

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 ніде не працює, стримуючих соціальних чинників не має, а також не має постійного місця роботи та постійного джерела заробітку, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно - соціального характеру є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення злочинів та перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою не встановлено, атому обставин, які б вказували на неможливість застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу немає.

Запобігти вищевказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебувючи на волі. За таких підстав, утримати ОСОБА_1 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183- 184, 186, 193, 199, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_5 , фактично проживаючому в АДРЕСА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначеннярозміру застави в межах строку досудового розслідування до 17 год. 00 хв. 19 листопада 2020 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу для виконання направити уповноваженій особі "ДУ Рівненський слідчий ізолятор" та вручити підозрюваному, адвокатам та прокурору.

Встановити строк дії ухвали до 17 год. 00 хв. 19 листопада 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Є.І.Сидорук