Справа № 570/2918/20

Номер провадження 2/570/1049/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишева Х.В.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

позивач - не з`явився

представник позивача - не з`явився

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія №96" про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

27 липня 2020 року до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 644492,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 13.03.2012 р. відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)», адміністрацією якої за весь період відбування покарання порушувалися житлово-побутові та санітарні вимоги щодо умов тримання засуджених, приміщення камери, в якій утримується позивач, є надто вузьким, позивач позбавлений особистого простору, у камері відсутні вікна та недостатнє штучне освітлення. Позивач стверджує, що вказані обмеження негативно впливають на його моральний стан, зазначений дискомфорт супроводжується глибокими моральними стражданнями та переживаннями внаслідок нелюдського поводження. Позивач, з покликанням на практику Європейського суду з прав людини, вважає, що достатньою сумою відшкодування завданої йому моральної шкоди за весь строк утримання відповідачем в неналежних умовах є розмір гривневого еквіваленту 20000,00 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 644492,00 гривень.

19.08.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що пред`явлений позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві відповідач стверджує, що звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача у даній справі обов`язок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем, з обґрунтуванням розміру компенсації.

Відповідач стверджує, що ним здійснено низку заходів для усунення зазначених позивачем недоліків, зокрема: з метою забезпечення надходження до камери належного природного освітлення виконано віконні прорізи висотою 1200 мм, шириною не менше 900 мм., та обладнано їх кватиркою для вентиляції; встановлено санітарний вузол, обладнаний унітазом із зливним бачком, який відгороджено перегородкою висотою 1 м.; виконано капітальний ремонт з влаштуванням прогулянкових двориків, збільшено житлову площу камер шляхом демонтажу міжкамерних стін. На думку відповідача, факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру не доведено, невідомо на якій підставі він оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить і якими доказами це підтверджується, а моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у позові у повному обсязі.

01.09.2020 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила про факт наявності повного складу цивільного правопорушення у даній справі, що дає можливість застосувати положення про відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди, що становить 20000,00 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 644492,00 гривень, позивач вважає розумним та справедливим, враховуючи, що він перебував понад 8 років, що разом складає 2920 календарних днів, в умовах постійного приниження людської честі та гідності, компенсація за кожен день в таких умовах, на думку позивача, становить 220 грн. 71 коп.

08.09.2020 р. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що державна установа «Городищенська виправна колонія (№ 96)» є колонією максимального рівня безпеки, а типові правила не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки, відсутній нормативно-правовий акт, який би регулював питання обладнання сектору максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі при виправній колонії максимального рівня безпеки. На думку відповідача, відсутність законодавчого врегулювання такого питання позбавляють надати оцінку діям (бездіяльності) відповідача щодо порушення вимог діючого законодавства, яке регулює порядок утримання засуджених в установах виконання покарань. Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено правомірність розрахунку відшкодування моральної шкоди, на який він посилається та не надано підтверджуючих документів щодо детального розрахунку завданої шкоди.

29.10.2020 р. представник відповідача подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі №1740/2432/18.

Суд не приймає поданий представником позивача у даному клопотанні доказ, оскільки в порушення вимог ст. 83 ЦПК України, представник позивача не обґрунтувала неможливість своєчасного подання даного доказу з причин, що не залежали від неї.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14:00 год. 19.08.2020 року.

19.08.2020 р. у зв`язку з клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 17.09.2020 р. о 10:00 год.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2020 року підготовче засідання призначено на 07 жовтня 2020 року о 14:00 год. у режимі відеоконференції.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 23 жовтня 2020 року.

23.10.2020 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2020 р. о 15:30 год.

29.10.2020 р. через канцелярію суду представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

29.10.2020 р. через канцелярію суду представник відповідача подала до суду клопотання, в якому просила провести розгляд справи без її участі.

29.10.2020 р. через канцелярію суду представник відповідача подала до суду заяву про долучення до матеріалів справи довідки від 21.10.2020 р. про те, що ОСОБА_1 10.10.2020 року був етапований з державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» для подальшого відбування покарання до державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» Миколаївської області.

Враховуючи подані учасниками справи клопотання про розгляд справи без їх участі, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач в період з 13.03.2012 р. по 10.10.2020 р. відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки для чоловіків до довічного позбавлення волі Державної установи «Городищенська виправна колонія №96».

За результатами проведення моніторингового візиту, зафіксованого у звіті від 04.04.2013, в ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" виявлено ряд недоліків, зокрема, вказано про те, що практично всі відвідані камери характеризуються поганим природним освітленням, неналежним технічним станом туалетів, слабкою припливно-витяжною вентиляцією. В окремих камерах дошки до підлоги не прикріпленні.

За результатами моніторингового візиту було рекомендовано Державній пенітенціарній службі України вирішити питання щодо рівномірного розміщення у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" засуджених дільниці приміщень камерного типу та довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу та створення належних умов відбування покарання; вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: спальні місця у приміщеннях камерного типу та камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря; забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення та у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

22.08.2018 начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини О.В. Бондаренко та головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 було складено звіт за результатами моніторингового візиту працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

За результатами проведеного моніторингового візиту у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" виявлено ряд недоліків. Також було рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: право на приватність у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками); належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених; вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки, в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності.

Зазначені обставини встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №1740/2432/18, яким позов ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі. Зобов`язано Державну установу «Городищенська виправна колонія (№96)» (с. Городище, Рівненського району, Рівненської області, 35341, код ЄДРПОУ 08564386) у п`ятимісячний строк привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 апеляційні скарги Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.04.2020 касаційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №1740/2432/18 змінено, виключивши із їх мотивувальних частин посилання на положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, положення Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, а також Типових правил щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28 липня 2005 року. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №1740/2432/18 залишені без змін.

Рівненський окружний адміністративний суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позову у справі №1740/2432/18 виходив з того, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримуються в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)», не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві.

Рівненський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що адміністрацією Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» не було вжито належних заходів для приведення умов утримання засудженого до довічного позбавлення волі позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом, а відтак вирішив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Зазначене рішенняРівненського окружного адміністративного суду набрало законної сили 18.09.2019.

Оскільки вказані порушення умов тримання позивача негативно впливають на його моральний стан, а зазначений дискомфорт супроводжується глибокими моральними стражданнями та переживаннями внаслідок нелюдського поводження, позивач подав позов до суду про відшкодування завданої йому моральної шкоди за весь строк утримання відповідачем в неналежних умовах.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що бездіяльність Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі визнана протиправною рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №1740/2432/18, сторонами в якій були ті самі особи, які є учасниками даної справи.

Відтак, протиправність дій відповідача відносно позивача щодо незабезпечення йому належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі є доведеною та не підлягає доказуванню у даній справі.

При цьому, суд відхиляє подані відповідачем докази, а саме фото-копії камери засудженого, оскільки з них не вбачається, що на них зображена саме та камера де утримувався позивач.

Суд також відхиляє як докази довідку від 03.09.2020 року, копію технічного паспорта гуртожитку № 4 від 10.04.2013 року, копію договору підряду №06/12/19 від 06 грудня 2019 року, копію експертного звіту №18-0870-19/КД, затвердженого 15.11.2019 року, копію завдання на проектування від 06.09.2019 року, з тих підстав, що хоча зазначені докази і підтверджують розпочаті відповідачем заходи, спрямовані на покращення умов тримання засуджених, однак вонине спростовують неналежних умов тримання позивача з початку відбування ним покарання та до моменту набрання законної сили рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №1740/2432/18, тобто до 18 вересня 2019 року.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, яку зазнав позивач внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у справі «Сукачов проти України» (заява № 14057/17) 30 січня 2020 року прийняв пілотне рішення (далі - пілотне рішення), у пункті 117 якого зазначив, що якщо орган або суд визнає, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з умовами, в яких ув`язнений перебував або перебуває, він повинен забезпечити відповідне відшкодування. У контексті запобіжних засобів правового захисту відшкодування, в залежності від характеру проблеми, може складатися з заходів, які впливають лише на відповідного ув`язненого, або - наприклад, якщо справа стосується переповненості - з ширших заходів, здатних усунути ситуації масивних та спільних порушень прав ув`язнених у результаті неналежних умов у конкретній пенітенціарній установі. У контексті засобів компенсації грошова компенсація повинна бути доступною для будь-якого сучасного або колишнього ув`язненого, який знаходився у нелюдських чи таких, що принижували гідність, умовах, і подав заяву у цьому відношенні. Висновок про те, що умови порушували вимоги статті 3, приводить до сильної презумпції того, що вони завдали ув`язненому моральної шкоди. Національна практика та правила, які регулюють дію засобу правового захисту, повинні відображати це припущення, а не ставити присудження компенсації у залежність від можливості ув`язненого довести існування моральної шкоди у вигляді емоційного стресу.

Жорстоке поводження має досягти мінімального рівня суворості, щоб підпадати під дію ст. 3 Конвенції.

Аналізуючи обставини даної справи, суд вважає, що наявними у справі доказами підтверджено, що жорстоке поводження з позивачем досягло мінімального рівня суворості, а тому підпадає під дію ст. 3 Конвенції.

Оскільки позивач зазнав моральної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для її відшкодування з боку відповідача.

При цьому, суд виходить з того, що якщо порушення статті 3 Конвенції вже відбулося, держава повинна визнати його та забезпечити компенсацію (пункт 157 пілотного рішення).

Згідно пункту 159 пілотного рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що сума відшкодування моральної шкоди не повинна бути нерозумною в порівнянні зі сумами справедливої сатисфакції, які надає Суд в аналогічних справах. Відповідний національний орган повинен буде надати виключно переконливі підстави для виправдання рішення щодо присудження меншої суми компенсації або відмови у присудженні компенсації такої шкоди (див. Ananyev and Others, цит. вище, § 230). Що стосується елементів, важливих для оцінки рівня шкоди, час, проведений затриманим в умовах, які були визнані такими, що порушують вимоги статті 3 Конвенції, є найважливішим чинником (там же, § 172). Нарешті, компенсаційний засіб повинен діяти ретроспективно, у сенсі надання компенсації за порушення статті 3, які відбулися до його введення, як у справах, у яких оскаржувана ситуація вже закінчилася звільненням затриманої особи або іншим результатом, так і у справах, у яких затримана особа продовжує знаходитися у відповідних умовах (там же, § 289).

Отже, найважливішим чинником для оцінки рівня шкоди, яку було завдано позивачу є час, проведений в умовах, які були визнані такими, що порушують вимоги статті 3 Конвенції.

У даній справі позивач відбував покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)» з 13.03.2012 р. по 10.10.2020 р.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №1740/2432/18, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача, набрало законної сили 18.09.2019.

Відтак, суд вважає, що часом перебування позивача у неналежних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умоваху Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)» для відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, доведеним у судовому порядку, є період з 13.03.2012 р. по 18.09.2019 р.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд задовольняє позов частково та вважає, що з відповідача на користь позивачаслід стягнути 101010,00 гривень моральної шкоди, як суму справедливої сатисфакції.

Щодо судових витрат.

Оскільки позивач був звільнений судом від сплати судового збору, а доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія №96" про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» на користь ОСОБА_1 101010 (сто одна тисяча десять) гривень 00 коп. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , відбуває покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», с. Новоданилівка, Казанківського району Миколаївської області, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна установа «Городищенська виправна колонія (№ 96)», с. Городище Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 08564386.

Повне рішення складено 06 листопада 2020 року.

Суддя Гладишева Х.В.