Справа № 640/16718/18

н/п 2/953/204/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Згідно ухвали судді Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2018 відкрито загальне позовне провадження у зазначеній справі та призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачка в остаточній редакції позову від 21.08.2019 року просить: стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку вартості проданого автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , що перебував у спільній власності подружжя, що складає суму в розмірі 98725,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 27.07.1979 року по 24.02.2016 року. В період шлюбу ними було придбано майно: автомобіль TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 20.05.2009 року. Під час розгляду справи їй стало відомо, що даний автомобіль 13.11.2018 року було перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 (їх спільного сина) на підставі договору купівлі-продажу і згоди на відчуження даного майна вона не надавала. Посилаючись на вимоги ст. 65 СК України просить стягнути з відповідача Ѕ частини вартості даного автомобіля, який був відчужений без її згоди і вартість майна визначає на підставі звіту №17/08/19 від 13.08.2019 року, який був виконаний на її замовлення та згідно якого вартість спірного автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 на момент відчуження склала 197450 грн.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року за клопотанням позивача вирішено питання про витребування доказів.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, направлення відомостей до правоохоронних органів, витребування доказів - відмовлено.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні її позовних вимог згідно уточненого позову від 21.08.2019 року, просила стягнути на її користь половину проданого автомобіля, що був спільним майном подружжя, оскільки вона згоди на його відчуження не надавала і гроші від продажу майна не отримувала. Також, пояснювала, що оскільки відповідач не повідомив суму, за яку був відчужений автомобіль, вона замовила оцінку і на підставі цієї оцінки визначила вартість спільного майна.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вказуючи, що він перереєстрував автомобіль TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 в 2018 році на їх спільного сина на підставі договору купівлі-продажу, не зазначивши за яку саме суму. Не погоджуючись з оцінкою автомобіля, яка надана позивачкою вказує, що оцінка проведена з порушенням норм чинного законодавства, а тому предмету спору немає.

В наступні призначені судом судові засідання протягом тривалого часу учасники судового розгляду, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду не з*являлися, подаючи заяви про відкладення у зв*язку з карантином.

Згідно вимог ст.43 ЦПК України позивач та відповідач зобов`язані добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності є складовою частиною конституційного принципу верховенства права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи ставиться перед органом судової влади, а не перед сторонами процесу проте жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь у справі, направлене на те, що умисне зловживанням правами перешкоджає досягненню органом судової влади вказаних завдань.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи строки розгляду справи, ті обставини, що сторони надали свої пояснення в судовому засіданні, наявність в матеріалах справи відзиву на позов та заперечень, та відсутність будь-яких інших клопотань, які заявлені та не розглянуті судом, враховуючи висловлену позицію сторін, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки подальший не розгляд справи порушує права учасників щодо розумності строків розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, допитавши в якості свідка експерта за клопотанням сторони, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 1979 року (а.с. 13) по 24 лютого 2016 року (а.с. 23).

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 вказує, що відповідач без її згоди здійснив відчуження майна: автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 в 2018 році, а тому просить стягнути на її користь Ѕ вартості проданого автомобіля, оскільки гроші від продажу автомобіля не отримувала.

Згідно наданої до суду відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 21.01.2019 року (а.с. 60) автомобіль TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску був зареєстрований 20.05.2009 року на відповідача ОСОБА_2 . Тобто, обставини придбання спірного автомобіля в період шлюбу не спростовані та підтверджуються дослідженими доказами.

Також, згідно цієї ж довідки вбачається, що 13.11.2018 року зазначений автомобіль TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску був перереєстрований на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, а 04.01.2019 року перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В численних правових позиціях Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15 та від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17) вказано, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що на час укладення договору купівлі - продажу транспортного засобу TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 13.11.2018 року він перебував у спільній власності подружжя ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Під час розгляду справи відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка надавала свою нотаріальну згоду на відчуження спільного майна подружжя - автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 під час укладення договору купівлі-продажу 13.11.2018 року. Також, не надано до суду і доказів на підтвердження того, що позивачка отримала грошові кошти під реалізації спільного майна - автотранспортного засобу, або що купівля-продажу була безгрошева.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що автомобіль TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 був відчужений без її згоди, без надання їй частини коштів від його продажу та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення на її користь Ѕ частину від реалізованого спільного майна подружжя.

Згідно роз*ясень, які містяться в Пленумі Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності,

передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При вирішенні питання щодо вартості проданого спільного майна подружжя, а саме автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , суд виходить з доказів, наданих позивачкою під час розгляду справи.

Згідно звіту оцінювача - ФО-П ОСОБА_6 №17/08/19 від 13.08.2019 року, ринкова (дійсна) вартість автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 на дату оцінки 13.11.2018 року складає 197450 грн. (а.с. 136-145).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка оцінювач ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені у звіті та визначену ним вартість автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , зазначаючи, що вартість визначена станом на 13.11.2018 року, тобто на дату відчуження автомобіля згідно листа МВС, за проведеною Методикою оцінки майна. Також, експерт повідомив, що має достатню кваліфікацію для оцінки майна та зазначив, що дійсно огляд автомобіля не проводився, оскільки вже був проданий, і дана методика відповідає вимогам Закону «Про оцінку майна».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3. ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до ст.ст.81, 83, 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження розміру заявлених позовних вимог надано звіт оцінки майна, який не спростовано відповідачем, оскільки доводи відповідача про те, що даний звіт є фальшивим або зроблений з порушенням вимог законодавства не підтверджено належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ЦПК України.

Клопотань відповідача щодо призначення експертизи для визначення вартості спірного майна до суду не надходило, а суд за своєї ініціативою позбавлений можливості в цивільному процесі призначати експертизу для встановлення даних обставин.

Також, відповідачем не було надано до суду і доказів на підтвердження того, за яку саме суму за договором купівлі-продажу було відчужене дане майно, або про можливу безгрошовість відчуження.

Крім того, під час розгляду справи, в судовому засіданні між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу майна, та не було вирішено питання щодо погодження суми компенсації в добровільному порядку.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, при дослідженні всіх доказів по справі в межах позовних вимог, приходить до висновку про правомірність та доведеність вимог ОСОБА_1 , у зв*язку з чим суд задовольняє позов та стягує з відповідача ОСОБА_2 Ѕ частину реалізованого спільного майна подружжя без згоди дружини у розмірі 98725,00 грн. (197450 грн./2= 98725,00 грн.).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 ) Ѕ частку вартості проданого автомобіля TOYOTA COROLLA, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , що перебував у спільній власності подружжя, в сумі 98725,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 987,25 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: