3

 

  Справа № 2-725/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

06  червня 2007 р.                         Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

 

в складі:               головуючого судді: Слюсар Л.П.

                  при секретарі :  Олексенко М.В..

                

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська

цивільну справу за позовом   ОСОБА_1    до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, яка належить на

праві приватної сумісної власності суд -

 

ВСТАНОВИВ:

 

В  лютому 2007 року позивачка   звернулася до суду  з позовом до відповідача 

ОСОБА_2про встановлення порядку користування

квартирою, яка належить на праві приватної сумісної власності.   В

обґрунтування своїх вимог позивачка в своїй  позовній заяві так і в ході

судового засідання посилалася на те, що   відповідач по справі є її колишнім

чоловіком.  Від спільного подружнього життя в них є двоє неповнолітніх дітей -

близнюків  ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 1993 року

народження.   Шлюб розірвано в грудні 2006 року.  Після розірвання шлюбу син

ОСОБА_3 залишився проживати із  позивачкою, а син ОСОБА_4 з відповідачем.  Під час 

сумісного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 була придбана квартира АДРЕСА_1.   Покупцями  за договором  купівлі-продажу 

були позивачка та відповідач по справі.   Квартира  складається із трьох

ізольованих кімнат житловою площею  18,6 кв.м., 11 кв.м. та 8 кв.м. , коридору,

комори , кухні, ванної кімнати, туалету. Квартира  має балкон з виходом із

кімнати житловою площею 18,6 кв.м. та лоджією з виходом із кімнати житловою

площею 11,0 кв.м.  Загальна площа  квартири 61,9 кв.м. , житлова площа 37,6 кв.

м.  В квартирі зареєстровані та проживають позивачка, відповідач та їх  діти. 

Просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити їй та неповнолітньому сину

ОСОБА_3 у користування житлові кімнати 11,0 кв.м. та 8 кв.м.

з лоджією,  а відповідачу та неповнолітньому ОСОБА_4

виділити ізольовану кімнату площею 18,6 кв.м.  з балконом.  Коридор, комору,

кухню, ванну кімнату, туалет  залишити в загальному  користуванні.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив в задоволенні

позову відмовити.  Вказав на те, що  позивачкою не вірно  вказані розміри

кімнат.   Крім того в даний час в квартирі  встановився такий порядок

користування : так в кімнаті площею 11,9 кв.м. проживають обидва сини, в

кімнаті площею 8,3 кв.м. проживає позивачка, а в кімнаті площею 17,4 кв.м.

проживає він  разом із  новою дружиною та її дитиною від першого шлюбу. В разі

виділення позивачці  із неповнолітнім сином  ОСОБА_3  двох кімнат будуть

порушені права сина ОСОБА_4, оскільки позивачка відразу його виселить із

кімнати, а  в цій кімнаті обладнані місця для сну та навчання синів.  Крім

того, при виділенні позивачці  кімнати із  лоджією він буде позбавлений

можливості користуватися місцем загального користування. Саме на лоджії

сушиться випрана білизна, обладнано місце для відпочинку. Балкон, який просить

виділити позивачка йому є непридатний для користування, оскільки він протікає.  

 Вказав, що  відповідачка постійно його провокує   на сварки, бійки. 

Суд, вислухавши сторони,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  

задоволенню  не підлягає  з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі  договору купівлі -

продажу  належить  квартира АДРЕСА_1 (а.с.22).  Договір був укладений на  Товарній біржі « Лідер» 

і зареєстрований в КП ДМБТІ  за реєстровим номером НОМЕР_1.  ОСОБА_2належить ? частина квартири

і ОСОБА_1 належить ? частина квартири.  

 Відповідно до технічного паспорту від ІНФОРМАЦІЯ_1  квартира

трикімнатна, загальна площа 61,9 кв.м., житлова 37,6 кв.м.   Відповідно житлові

кімнати:  17,4 кв.м., 8,3 кв.м.; 11,9 кв.м., кімнати ізольовані. Із кімнати

11,9 кв.м.  вихід на  лоджу, а із кімнати  17,4  вихід на балкон - 0,8 кв.м. .

Відповідно до довідки  виданої КЖЕП-50 від ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі

зареєстровані  ОСОБА_1, колишній чоловік  ОСОБА_2 і  сини ОСОБА_4, ОСОБА_3 ( а.с.

28).   Рішенням Індустріального районного суду   від 04 грудня 2006 року шлюб 

між ОСОБА_2 і ОСОБА_1  розірвано  ( а.с.19)

 Як встановлено в судовому засіданні після розірвання шлюбу син ОСОБА_3

залишився проживати із позивачкою, яка  вимушена була піти із спірної

квартири.  Син ОСОБА_4 залишився проживати із відповідачем.    В даний час в

спірній квартирі склався  такий порядок користування:   ОСОБА_1 проживає в

спірній квартирі і займає кімнату площею 8,3  кв.м.  В кімнаті площею 11,9 кв.

м. проживають  неповнолітні сини. В кімнаті площею 17,4  кв.м. проживає

відповідач  із дружиною та її дитиною від першого шлюбу.

Позивачка просила виділити їй і неповнолітньому сину  ОСОБА_3 у користування житлові кімнати 11,0 кв.м. із лоджією  і  8 кв.м., а

відповідачу та неповнолітньому ОСОБА_4 ізольовану кімнату

площею 18,6 кв.м.  з  балконом.  Коридор, комору, кухню, ванну кімнату, туалет

залишити в загальному користуванні.    

Як вказав відповідач  при встановлені порядку користування квартирою про який

просить позивачка будуть порушені його права, оскільки він не буде мати

вільного доступу   до лоджі. Крім того  при такому  визначені порядку

користування порушуються його права власника, так як виділена йому житлова 

площа буде менше його частки.

Так житлова площа  в спірній квартирі  37,6 кв.м. . Відповідно частина

кожного   співвласника складає 37,6 : 2  = 18,8 кв.м.  Позивачка просить

виділити відповідачу із сином кімнату  площею 18,6 кв.м., однак відповідно до

технічного паспорту  площа даної кімнати становить 17,4  кв.м., що на 1,2 кв.

м.  менше частки відповідача. 

  Суд також бере  до уваги і той факт , що в спірній квартирі мешкає двоє

неповнолітніх дітей, які проживають в кімнаті 11,9 кв.м.

 Виходячи із вище викладеного суд не може  прийняти до уваги твердження

позивачки про те, що погіршення житлових умов  відповідача і неповнолітнього

сина ОСОБА_4 при запропонованому порядку  користування квартирою  є несуттєвим

та незначним.

Відповідно до ст.383 ЦК України  власник  житлового будинку, квартири має право

використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'

ї, інших осіб.

Відповідно до ст.358 ЦК України   співвласники можуть домовитися про порядок

володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування

тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці  у праві

спільної часткової власності.  У разі неможливості цього він має право і

вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном,

відповідної матеріальної компенсації.   

Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді

справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку про  не доведеність

позивачкою своїх вимог та вважає необхідним  задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на

підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

      Керуючись ст.ст. 358, 383 ЦК України,  ст.ст. 10, 11,15,31,60, 88,

212-215 ЦПК України, -

 

ВИРІШИВ :

 

  В задоволені позову ОСОБА_3 - відмовити.

  Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області

через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня

проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього

протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне

оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня

проголошення рішення.

 

 

  

    

Суддя:                                                                             

Л.П.Слюсар