2

 

 

Справа № 2-224/07

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

    18 червня 2007 року                 Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

у складі:  головуючого судді                Зосименко С.Г.

                при секретарі                        Карпенко В.Ю.

                за участю адвоката              ОСОБА_1,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.

Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до

ОСОБА_3 про розділ майна подружжя,

 

ВСТАНОВИВ:

 

           У серпні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом у власних

інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4  до

відповідача про визнання права власності та надання у володіння та користування

частки квартири у натурі. Неодноразово позивачка змінювала підставу та предмет

позову. У лютому 2007 року позивачка подала уточнену позовну заяву про розділ

майна посилаючись на те, що з відповідачем знаходилася у шлюбі з 1990 року. 06

серпня 2002 року шлюб було розірвано. За час проживання у шлюбі ними було

набуто майно: квартира № АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську

та дача в АДРЕСА_2 Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Приблизна ринкова вартість квартири становить 90000 грн., а дачі - 10000 грн.

Оскільки квартира була приватизована на неї, чоловіка та сина, їй з

відповідачем належить по 1/3 частині квартири. Угоди про добровільний поділ

майна між сторонами не досягнуто. Просила  розділити майно, що є спільною

сумісною власністю подружжя, виділивши їй у власність квартиру № АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську,

 а відповідачу - дачу в АДРЕСА_2

 Магдалинівського району Дніпропетровської області та призначити йому

грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.  та стягнути з відповідача судові

витрати.

У судовому засіданні відповідачка підтримала свої позовні вимоги та просила

задовольнити.

Відповідач у судове засідання з'явився. Позовні вимоги не визвав. Суду пояснив,

що спірна квартира були приватизована ним, позивачкою та їх сином. Він проживає

у цій квартирі разом із матір'ю. Позивачка з сином ніколи у спірній квартирі не

проживала, а проживає по АДРЕСА_3. Ніяких перешкод у

користуванні спірною квартирою він позивачці не чинить. Вона сама не хоче там

жити. Іншого житла у нього не має. Право власності на дачу у АДРЕСА_2 ні за ким не зареєстровано. Ця земельна ділянка та будиночок на ній у

АДРЕСА_2 були за обміняні на гараж, який належав його батькам. 

Документів на цей будинок немає і ніхто там ніколи не жив. Просив у задоволенні

позову відмовити.

           Суд, заслухавши сторони,  показання свідків, вивчивши матеріали

справи, вважає, що позов задоволенню  не підлягає з наступних підстав.         

 

          Судом встановлено, що сторони знаходилися у шлюбі з 10 лютого 1990

року. Шлюб між позивачем  та відповідачкою, згідно виписки з рішення (а. с.

14), було розірвано 06 вересня 2002 року. Від шлюбу сторони мають

неповнолітнього сина - ОСОБА_4, 1991 року народження. З

листа КП ДМБТІ № НОМЕР_1 (а. с. 42) вбачається, що квартира №

АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську належить ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на

підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.10.1998 року. У судовому

засіданні було встановлено, що позивачка у цій квартирі ніколи не проживала. Це

підтверджується поясненнями сторін, показаннями свідків  ООСОБА_5, 

ОСОБА_6.,  ОСОБА_7. ОСОБА_8., копіями квитанцій про сплату

комунальних послуг на ім'я ОСОБА_6. та ОСОБА_3. (а. с. 46-75). Спірна

квартира була отримана батьками відповідача у 1966 році  і зі згоди матері

відповідача приватизована на ім'я подружжя ОСОБА_1 та їх неповнолітнього сина.

Позивачка у спірну квартиру не вселялася і такого наміру не висловлює. З

позовом до суду про усунення перешкод у користуванні квартирою не зверталася.

Згідно довідки КП „Магдалинівське бюро технічної інвентаризації” № НОМЕР_2

 (а. с. 86)  за адресою: АДРЕСА_2

нерухоме майно не зареєстровано і технічна документація не виготовлялася.

         Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на

поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від

розірвання шлюбу.

  Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової

компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності  на майно,

зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за

його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

  Відповідно до ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової

компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя

відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

  Відповідач заперечує проти присудження позивачці 1/3 частини квартири №АДРЕСА_1

 у м. Дніпропетровську  та надання йому грошової

компенсації, посилаючись на те, що він є інвалідом 3-ї групи, іншого житла

немає. Позивачка, в свою чергу, не внесла на депозитний рахунок суду відповідну

грошову суму, яка мала б стягуватися в рахунок компенсації за частку майна

відповідача. Право власності на дачу, яку просить виділити позивачка

відповідачу, не зареєстровано, у сторін відсутні будь-які документи, які

підтверджують  право їх сумісної власності на це майно і тому воно не може бути

об'єктом поділу.

          З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність

відмовити у задоволенні позовних вимог.

           Керуючись ст. ст. 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 7, 14, 57,  88, 

212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

 

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного

суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і

подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.

295 ЦПК України.

 

 

Суддя                                                                           

             С.Г.  Зосименко