Справа №2-218/ 07
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська
у складі головуючого
судді Чебикіна В.П.
при секретарі - Гасінбергер М.М.
з участю адвокатів ОСОБА_1.,
ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті
Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4
“Про розірвання договору довічного утримання, відшкодування
матеріальної та моральної шкоди завданої неналежним виконанням зобов'язання ”,-
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 17.05.2000 року між нею та ОСОБА_4. було
укладено договір довічного утримання. Цей договір був їй життєво необхідним,
оскільки вона є інвалідом першої групи по зору і сама себе не може
обслуговувати, готувати їжу, кудись ходити. Їй постійно потрібне лікування. За
цим договором ОСОБА_4. отримала від неї трикімнатну квартиру за адресою:
АДРЕСА_1, а за це зобов'язалась утримувати її, надаючи забезпечення у
вигляді харчування, догляду, необхідної допомоги та житла, сплачуючи комунальні
та інші платежі, обладнати квартиру телефонним зв'язком, відремонтувати її
тощо. Також, відповідачка зобов'язалась виплачувати їй щомісяця матеріальне
забезпечення в розмірі 100 грн., послідовно збільшуючи його відповідно до
встановленого державою коефіцієнту індексації доходів населення. Укладаючи цей
договір, вона (позивачка) сподівалася, що людина, яка його з нею укладає
порядна і виконає свої обов'язки перед нею. Однак, сталося по-іншому. Замість
того, щоб виконувати умови договору, відповідачка почала робити те, що їй
потрібно. Розірвати договір довічного утримання за згодою сторін відповідачка
відмовилась. Документи, які відповідачка в неї забрала, крім паспорту, вона їй
(позивачці) повернула. В 2006 році вона (відповідачка) повідомила, що вони
втрачені. З урахуванням наведеного позивачка прохала в судовому порядку
розірвати договір довічного утримання між нею та ОСОБА_4. від 17.05.2000
р.; повернути їй майно передане за зазначеним договором, а саме: визнати за
нею право власності на квартиру, в якій вона мешкає за адресою: місто
Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.; повернути їй все майно та документи, що
були вивезені відповідачкою, а саме: - ліжко панцирне; короб з новорічними
ялинковими іграшками; ручну дриль; каструлі - 4 шт.; дошки - 6 шт.; абажур;
євангеліє; стіл; набір кришок для консервування; столовий набір - вилки 10 шт.,
тощо; її (позивачки) документи: пенсійне свідоцтво на її ім'я; довідку на
інвалідність, надану МСЕК; трудову книжку; довідку про інвалідність з виконкому
(надання права на 50% оплату комунальних послуг); медичну довідку, щодо
важкості стану здоров'я; ощадну книжку, на якій знаходилось 2000 руб, або
відшкодувати вартість майна в сумі 5000 грн.; стягнути з відповідачки на її
(позивачки) користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., витрати позивачки на
правову допомогу у розмірі 1200 грн., на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи 30 грн.
Відповідачка ОСОБА_4. позов не визнала, пояснила, що вона порушень
умов договору довічного утримання не допускала, виконувала їх наполегливо та
сумлінно близько шести років, проти доводів позивачки вона заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, показання свідків,
вважає, що позов ОСОБА_3. задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3. згідно
рішення МСЕК від 18.12.1992 року є інвалідом першої групи по загальному
захворюванню зору ( а.с.17).
Квартира № АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську
належала ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право власності на житло,
виданого 19.01.1999 року Дніпропетровським міськвиконкомом, зареєстрованого
Дніпропетровським МБТІ та записаного в реєстрову книгу за № НОМЕР_1 (а.с.
13).
17.05.2000 року між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4
був укладений нотаріально засвідчений договір довічного
утримання, згідно якого ОСОБА_3. передала у власність, а ОСОБА_4.
прийняла квартиру за адресою: місто Дніпропетровськ, АДРЕСА_1,
яка складається з: 1 - коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5, 6, 7 -
житлові, 8 - кладова; житловою площею 45,1 кв. м; приведена площа - 63,4 кв. м.
Згідно п.5 Договору відповідачка ОСОБА_4. зобов'язалася довічно утримувати
ОСОБА_3., надаючи їй забезпечення у вигляді харчування, догляду, необхідної
допомоги та житла, сплачуючи комунальні та інші платежі по утриманню квартири,
зберігаючи за нею право довічного безкоштовного мешкання в указаній квартирі;
обладнати вищезгадану квартиру телефонним зв'язком та відремонтувати і
привести її у придатний для проживання стан. У п.8 Договору визначається, що
договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його
умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін, в судовому
порядку (а.с.13).
15.08.2006 року ОСОБА_3. звернулася до суду із зазначеним позовом
(а.с.2-11).
Позивачка ОСОБА_3. в судовому засіданні в обґрунтування своїх
позовних вимог пояснила, що після укладення договору довічного утримання
відповідачка ОСОБА_4. зі своїм чоловіком переїхала жити до неї. Вони почали
клопотати про реєстрацію за її (позивачки) місцем проживання, попередньо не
повідомивши про це її. Коли їм відмовили, то влітку 2000 р. вони почали
вмовляти її дати згоду на їх реєстрацію за її адресою. Але оскільки вона не
розуміла навіщо це їм так потрібно, а вони ніяких мотивованих причин не
наводили, вона з цим не погоджувалася. Замість того, щоб відразу провести
телефон до квартири, який їй життєво необхідний, відповідачка почала робити в
квартирі капітальний ремонт, а саме в кухні та у санвузлі, наче готувала
квартиру для продажу. Коли вона почала заперечувати, її ніхто не слухав, хоча
квартира була в дуже доброму стані: санвузол відремонтували в 1999 році і щось
замінювати не було потреби. Можна було провести тільки косметичний ремонт,
іншого не треба було. З кожним днем, після вселення подружжя ОСОБА_4 до неї
(позивачки) відношення відповідачки до неї все більш погіршувалося. З червня
2000 року до березня 2001 року тривали постійні ремонтні роботи, жити в такій
обстановці було майже неможливо. Ремонт призвів до того, що після нього вона
навіть помитися не може. Раніше в неї був комфортний душ з крючком, за який
вона могла триматися та вішалка для полотен. Після ремонту все це зникло, а
нового не встановили. Добра чавунна ванна була змінена на тонку металеву, яка
не тримає тепло. Було вивезено фактично новий унітаз, встановлений за кілька
років до цього і встановлено інший. ОСОБА_4. почала її кормити тільки тим,
що їй хотілося, якщо вона (позивачка) щось просила, то це ніколи не робилося.
Вона стала харчуватися гірше: їй купували самі дешеві продукти, годували її в
більшості сироваткою, неякісною картоплею або пустими супами тощо. Завжди
готували мені тільки одне блюдо на два-три дні. У зв'язку з погіршенням
відношень, 17.03.2001 року подружжя ОСОБА_4 з'їхали. Після цього вони почали
навідуватися але ночувати не залишалися ніколи. З цього часу вона (позивачка)
почала проживати за свій рахунок. Сусіди їй купували харчі. Іноді харчі
привозив ОСОБА_5 - чоловік відповідачки. В серпні 2001 року ОСОБА_4.
встановила на своє ім'я телефон. Користуватися ним вона не мала можливості,
так як на протязі2002-2003 р.р. його неодноразово відключали, оскільки ОСОБА_4
не сплачували навіть абонентську плату. Ліки вона завжди купувала сама, за свій
кошт або допомагали сусіди. В 2003 році відповідачка ОСОБА_4. забрала у неї
всі документи, мотивуючи це тим, що їй потрібно було оформити субсидію, а їй
(позивачці) переоформити пенсію. Однак, ні субсидію, ні пенсію відповідачка не
оформила і документи не повернула. Відповідачка вимикала телефон з мережі, а
потім і зовсім забрала телефонний апарат. Незаконними діями відповідачки їй
(позивачці) було завдано також значної моральної шкоди. Її моральні страждання
продовжуються вже довгий період та тривають до теперішнього часу, оскільки
відповідачка продовжує наносити їй моральну шкоду. На її думку не можна оцінити
всю моральну шкоду, яка була завдана їй внаслідок неправомірної поведінки
ОСОБА_4, але вона вважає, що саме грошова сума в розмірі 10 000 грн. Зможе
(хоча б частково) відшкодувати спричинену їй шкоду та згладити моральні
страждання, оскільки завдяки їй вона зможе купити путівку в пансіонат або
санаторій, з'їздити на лікування та оздоровитись, що їй зараз дуже потрібно.
Відповідачка своїх обов'язків за договором довічного утримання не виконувала,
на пропозицію розірвати цей договір за згодою сторін відмовилась, тому вона
(позивачка) звернулася до суду із зазначеним позовом.
Відповідачка ОСОБА_4. в обґрунтування своїх заперечень проти позовних
вимог в судовому засіданні пояснила, що починаючи з моменту укладення договору
довічного утримання (17.05.2000 р.), вона на протязі шести років надавала
позивачці харчування, доглядала її, надавала необхідну допомогу по житлу,
регулярно сплачувала витрати на комунальні послуги та інші платежі по
утриманню квартири, в якій зробила ремонт та привела її у придатний для
проживання стан; обладнала квартиру телефонним зв'язком, тобто виконувала
належним чином свої обов'язки по договору. Ніяких перешкод в користуванні жилою
площею в квартирі вона позивачці не здійснювала. Але позивачка в
односторонньому порядку без поважних причин відмовилася від її послуг і бажає
остаточно розірвати договір довічного утримання в судовому порядку. Перед
позивачкою у неї ніяких боргів немає, тому і віддавати нічого. У позивачки
важкий невживчивий характер, вона сама навмисно скоювала випадки щоб
спровокувати сварку, ніякої моральної шкоди позивачці вона не спричиняла,
напроти робила все можливе, щоб полегшити її життя. З урахуванням наведеного,
вона (відповідачка) вважає, що підстав для розірвання договору довічного
утримання між нею та позивачкою ОСОБА_3. не існує.
Суд вважає, що доводи позивачки ОСОБА_3. в обґрунтування свого
позову підтвердження в судовому засіданні не знайшли, доводи відповідачки
ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження та можуть бути покладені в основу
прийняття рішення по справі.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідачкою на протязі шести
років з дня укладення договору довічного утримання умови договору довічного
утримання позивачки ОСОБА_3. виконувалися належним чином, що підтверджується
встановленими в судовому засіданні фактами, а саме відповідачка зробила ремонт
в квартирі, обладнала квартиру телефонним зв'язком, сплачувала комунальні та
інші платежі по утриманню квартири та щодо користування телефонним зв'язком,
надавала позивачці забезпечення у вигляді харчування, догляду, необхідної
допомоги та житла , чим зберігала за нею право довічного безкоштовного
мешкання в указаній квартирі. Це підтверджується копіями платіжних документів,
актами виконаних робіт з ремонту квартири, договором на установку телефонного
номеру (а.с.25-27, 48-128, 135-149, 168-182). Показаннями свідків: ОСОБА_6.,
ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12. та інших.
Свідок ОСОБА_6. пояснила, що вона до 1999 року мешкала в будинку АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську та була сусідкою позивачки ОСОБА_3.
протягом 5 років. Приходила до неї в гості, доглядала її та чим мала
можливість допомагала. Так, вона за проханням ОСОБА_3. приватизувала їй
квартиру, за що позивачка так і не віддала їй 400 грн. ОСОБА_7. прохала її
переїхати та жити в її квартирі з метою здійснення догляду. Вона оформила на
неї заповіт, де він зараз знаходиться їй невідомо, але вона (ОСОБА_6.)
відмовилася від пропозицій ОСОБА_3., так як позивачка є людиною з великими
вимогами щодо догляду за нею, та з важким характером. У січні 2007 року вона
випадково познайомилася з відповідачкою по справі - ОСОБА_4. яка їй
розповіла про свою історію відношень з ОСОБА_3., що на її (ОСОБА_6.)
думку є повторенням того, що ОСОБА_3. допустила відносно неї.
Свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8.,ОСОБА_9 показали, що
відповідачка кожний день возила продукти харчування позивачці ОСОБА_3. Були
такі дні, що ОСОБА_4. їздила до ОСОБА_3. двічі на день.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що неодноразово бувала разом з
відповідачкою на квартирі у ОСОБА_3. Відповідачка купляла продукти,
сплачувала комунальні послуги, телефоні розмови. Квартира була у гарному стані.
В кінці березня 2006 року вона та відповідачка прийшли до ОСОБА_3. щоб
поздоровити її з днем народження, але вона їх в квартиру не впустила.
Свідок ОСОБА_11.( з боку позивачки) пояснила, телефон був
встановлений відповідачкою. Кто сплачував комунальні послуги їй невідомо.
29.03.2006 року позивачка відмовилася пускати відповідачку у квартиру.
Свідок ОСОБА_12. (з боку позивачки) пояснила, що на протязі 5 років
відповідачка доглядала ОСОБА_3., приходила до неї щодня. Відповідачка
зробила дуже гарний ремонт.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14. (з боку позивачки) дали показання
про те, що вони за проханням позивачки купували їй продукти харчування,
викликали швидку допомогу, слідкували за станом її здоров'я суд розцінює як
такі, які підтверджують показання свідка ОСОБА_6.
Відповідно до ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду)
може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи,
на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання
набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Суд вважає, що підстав для розірвання договору довічного утримання
(догляду) складеного між ОСОБА_3. та ОСОБА_4. не існує, так як
відповідачка свої обов'язки щодо договору від 17.05.2000 року виконувала
належним чином, договір є дійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_3. відносно повернення їй документів та майна, а
також спричинення їй моральної шкоди в судовому засідання підтвердження не
знайшли.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у позові ОСОБА_3. до ОСОБА_4.
потрібно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 60, 214, 215
ЦПК України, ст. 755 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4 про розірвання
договору довічного утримання між нею та ОСОБА_4 від 17 травня
2000 року; про повернення їй майна переданого за зазначеним договором, а саме
про визнання за нею права власності на квартиру, в якій вона мешкає за адресою:
місто Дніпропетровськ АДРЕСА_1; про повернення їй усього майна та
документів, що були вивезені відповідачкою, а саме: - ліжко панцирне; короб з
новорічними ялинковими іграшками; ручну дриль; каструлі - 4 шт.; дошки - 6 шт.;
абажур; євангеліє; стіл; набір кришок для консервування; столовий набір; вилки
- 10 шт., тощо, а також її документи: - пенсійне свідоцтво на її ім'я; довідку
про інвалідність, надану МСЕК; трудову книжку; довідку про її інвалідність з
виконкому (надання права на 50% оплату комунальних послуг); медичну довідку,
щодо стану здоров'я; ощадну книжку, на якій знаходилося 2000 руб., або
відшкодувати вартість майна у сумі 5 000 грн.; про стягнення з ОСОБА_4
на її користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.; про
відшкодування їй судових витрат; витрат на юридичну допомогу у розмірі 1200
грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн. -
відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом надання в 10 денний
строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: В.П.Чебикін