Справа № 2а- 2665/10/2070
Україна
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
13 березня 2010 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ізовітова-Вакім О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до судді Жовтневого районного суду - Гаврилюк С.М., треті особи по справі - Президент України ОСОБА_3, Міністерство закордонних справ України про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просять визнати незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а також стягнути з відповідача компенсацію спричиненої шкоди у розмірі 10000 грн.
Вирішуючи питання, викладені у ч. 1 ст. 107 КАС України, суд прийшов до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства із таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, позивач фактично оскаржує процесуальні дії судді Жовтневого районного суду міста Харкова області при здійсненні правосуддя.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтями 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду, дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов’язаних із відкриттям провадження у справі, її підготовкою та розглядом у судовому засідання) можуть бути оскаржені у визначеному законодавством порядку до суду вищої інстанції. Звернення до іншого суду першої інстанції із скаргами про зобов’язання суддів до вчинення певних процесуальних дій, порушує принцип незалежності суддів та заборону втручатися у вирішення справи незалежним судом. Таким чином, заяви та скарги на дії або бездіяльність судді при здійсненні правосуддя не підлягають розгляду в судах першої інстанції, оскільки процесуальні порушення, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12 червня 2009 року “Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів” у розумінні положень частини першої ст. 2, п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративне правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року “Про незалежність судової влади” виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 6 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІП “Про судоустрій України” ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Порядок оскарження процесуальних рішень суду при здійсненні ним правосуддя визначено нормами кримінального процесуального законодавства України. За таких обставин, позивачі не позбавлені можливості звернутись до апеляційної чи касаційної інстанції за захистом своїх порушених прав якщо вони вважають, що такі права були порушені.
Кримінально-процесуальним законодавством України визначено, що питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі вирішуються мотивованими ухвалами та постановами. Законодавець надав учасникам процесу можливість оскаржити деякі процесуальні акти окремо від остаточного рішення у справі, безпосередньо після їх прийняття, а інші —лише разом із рішенням. Та обставина, що інколи суди помилково оформляють свої процесуальні дії та рішення не ухвалами, а іншими за назвою, формою або викладом документами (листами, записками, вироками, постановами, повідомленнями), що має місце у даному випадку, не змінює сутності таких документів. Вони можуть бути оскаржені в порядку, встановленому чинним на час учинення дії процесуальним законом. Оскільки конституційне право на оскарження судових рішень за своїм обсягом є ширшим, ніж воно реалізоване у процесуальному законі, правило про апеляційне оскарження поширюється і на випадки, коли суд (суддя) протягом визначеного законом процесуального строку не вчиняє процесуальну дію та не ухвалює за нею рішення, створюючи тим самим перешкоди для подальшого руху справи (допускає процесуальну бездіяльність).
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. У інших випадках вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 109, 165, 186 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до судді Жовтневого районного суду - Гаврилюк, треті особи по справі - Президент України ОСОБА_3, Міністерство закордонних справ України про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.