АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЗАПОРІЗЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 1187 / 10                                                     Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                                                                                Голубкова М.А.

                                                       Суддя-доповідач:  Сапун О.А.

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 року                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                               Пільщик Л.В.

Суддів:                                         Сапун О.А.,

                                                      Краснокутської О.М.,

При секретарі:                     Петровій О.Б.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА»   на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

30 червня 2009 року ОСОБА_3   звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 15 вересня 2008 року на підставі трудового контракту № 3, укладеного між ним та ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА», він був прийнятий на посаду провідного інженера-технолога з посадовим окладом у 3000 грв. на місяць. Строк дії контракту до 14 вересня 2010 року.

05 червня 2009 року він був звільнений з посади по пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин ( наказ № 4-к від 05 червня 2009 року ). Вважає звільнення незаконним, оскільки 03 червня та 04 червня 2009 року він не вийшов на роботу з дозволу заступника керівника товариства Астаф*єва П.В. Просив позов задовольнити. Скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 11 296 грн. 37 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 червня 2009 року до дня поновлення на роботі, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 909 грн. 22 коп., у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

06 листопада 2009 року ОСОБА_3 доповнив позовну заяву і просив визнати незаконним та скасувати наказ № 4-к від 05 червня 2009 року про звільнення та поновити його на роботі на посаді провідного інженера-технолога ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА». Стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 11 296 грн. 37 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу  за період з 05 червня по 06 листопада 2009 року в сумі 12 525 грн. 11 коп., компенсацію за невикористану відпустку 1 564 грн. 41 коп., а також у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. ( а. с. 69-74 ).

18 грудня 2009 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про відмову від позову в частині поновлення на роботі. Просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення. Змінити формулювання причин звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 6 ст. 36 КЗпП України і зробити відповідний запис у трудовій книжці ( а. с. 107 ). 22 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовних вимог у частині стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу ( а. с. 124 ).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року з  ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА» на користь ОСОБА_3 стягнута заборгованість по заробітній платі 11 296 грн. 37 коп., компенсацію за невикористану відпустку 1564 грн. 41 коп., компенсацію за затримку виплати розрахунку при звільненні у сумі 14 764 грн. 53 коп., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА»   подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

 Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, заперечення ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 частини 1 статті 307, пунктом 5 частини  1 статті 311 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі позовні вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану від повстку, а також відшкодування моральної шкоди ( а. с. 1-4 ).

Зазначав, що 15 вересня 2008 року між ним та ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА» був укладений трудовий контракт № 3, на підставі якого він був прийнятий на роботу до товариства на посаду провідного інженера-технолога з посадовим окладом у 3 000 грн. Строк дії контракту до 14 вересня 2010 року ( а. с. 5-7,99 ).

На підставі наказу № 4-к від 05 червня 2009 року він звільнений з займаної посади по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Трудову книжку з відповідним записом відповідач надіслав йому рекомендованим листом, який він отримав 09 червня 2009 року ( а. с. 7-15 ).

Оскільки звільнення вважає незаконним, просив скасувати наказ № 4-к, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 червня 2009 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі, відшкодувати моральну шкоду, яку оцінив у 5 000 грн.

Крім того, при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок. Борг по заробітній платі дорівнює 11 296 грн. 37 коп., компенсація за невикористану відпустку – 1 909 грн. 22 коп., які ОСОБА_3 також просив стягнути з відповідача.

18 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог в частині поновлення на роботі. Однак просив  визнати незаконним його звільнення, скасувати наказ № 4-к від 05 червня 2009 року, змінити формулювання причин його звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і зробити відповідний запис у трудовій книжці ( а. с. 107 ). 22 грудня 2009 року позивач просив залишити без розгляду вимоги про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, однак просив стягнути з відповідача заборгованість за затримку розрахунку при звільненні ( а. с. 124 ).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року прийнята відмова ОСОБА_3 від позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу. Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки та стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні прийнята до розгляду ( а. с. 125 ).

При цьому змінені позовні вимоги не оформлені у відповідності до положень статті 119 ЦПК України, відповідачу не вручена їх копія, як то передбачено статтями 127,128 ЦПК України, що позбавило товариство можливості належним чином підготуватися до судового засідання та надати відповідні заперечення.

Крім того, ухвалюючи 22 грудня 2009 року рішення по даній справі, суд першої інстанції не вирішив вимоги ОСОБА_3 в частині позову про визнання незаконним його звільнення, скасування наказу № 4-к від 05 червня 2009 року, зміну формулювання причин звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Між тим, вирішуючи спір суд не витребував від відповідача документи щодо наявності заборгованості по заробітній платі, не взяв до уваги розрахунок суми компенсації за невикористану ОСОБА_3 відпустку ( а. с. 102 ). Також не перевірив з достатньою повнотою наявність вини відповідача у порушенні строків проведення розрахунку при звільненні позивача. Між тим, вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, так як згідно положень статті 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає при наявності вини власника або уповноваженого ним органу.

Оскільки вказані порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, однак не можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, ухвалене рішення необхідно скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.

Керуючись ст. ст. 307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу ТОВ «Інжинірингово-будівельна компанія «АСТА»  задовольнити частково.      

         Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:    

  Судді: