Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1610/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
Приймака В.М.,
при секретарі: Карацюпі О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на недобудовану нерухомість та земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на недобудовану нерухомість та земельну ділянку.
В позові зазначав, що 11.08.2007 року він придбав за десять тисяч гривень у відповідача ОСОБА_4 за згодою його колишньої дружини - ОСОБА_6, належний їм на праві сумісної власності недобудований житловий будинок з гаражем літ. «А» та земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Всі суттєві умови угоди були виконанні обома сторонами, матеріальний розрахунок був проведений. Однак, угоду купівлі-продажу недобудованого житлового будинку та земельної ділянки сторони не мають змоги укласти із-за об'єктивних причин, тому що, згідно діючого законодавства, право власності на недобудовану нерухомість встановлюється в судовому порядку, крім цього с. Хортиця Долинської сільської ради Запорізького району, Запорізької області не внесено в Єдиний електронний реєстр Міністерства Юстиції.
Посилаючись на вищевикладене, просив визнати недобудований житловий будинок з гаражем літ. «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 об’єктом нерухомого майна.
Визнати дійсною угоду купівлі-продажу недобудованого житлового будинку з гаражем та земельною ділянкою площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладену 11 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнати за ним право власності на житловий будинок літ «А» та земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 серпня 2007 року позов задоволено.
Визнано недобудований житловий будинок з гаражем літ. «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 об’єктом нерухомого майна.
Визнано дійсною угоду купівлі-продажу недобудованого житлового будинку з гаражем та земельною ділянкою площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладену 11 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 згідно дублікату Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ №710958, виданого 03 червня 1994 року Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області. Визнано право власності за ОСОБА_3 на недобудований житловий будинок з гаражем літ. «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта прокурора Токмакова О.І., заперечення відповідача ОСОБА_4, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
У статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку та недобудований житловий будинок.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що ОСОБА_4 являється власником присадибної земельної ділянки розміром 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Відповідно до договору купівлі-продажу, який укладено в простій письмовій формі від 11.08.2007 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 10000 грн. в рахунок продажу земельної ділянки та недобудованого будинку (а.с.10).
На порушення вимог ст. ст. 10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість , чи відповідає договір сторін вимогам ст.. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Із пояснень позивача вбачається, що нотаріус відмовив сторонам у посвідченні договору купівлі-продажу, тому що село Хортиця, в якому розташована спірна земельна ділянка, не внесена в Єдиний електронний реєстр прав власності Міністерства Юстиції. Спірна земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру, внаслідок чого нотаріус не може перевірити відсутність обмежень (обтяжень) щодо укладання угод відносно неї, а відтак – відмовляє в посвідченні договору.
На зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не перевірив причин невнесення спірної земельної ділянки в Державний земельний кадастр, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст.. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об’єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст. 182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи , а тому відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ст. 311, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від «08» травня 2008 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: