КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Заїки В.М.,
суддів: Варвус Ю.Д., Пастощука П.П.,
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-942 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги до пенсії.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказували, що є особами, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дітей війни і мають право на отримання щомісячної доплати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач виплачує допомогу в розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просили зобов’язати відповідача здійснювати нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів суму невиплаченої заборгованості за період часу з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року в сумі по 4887,90 грн. кожному.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року позов задоволено частково.
____________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Вознюк С.О. Справа № 22ц-942
Доповідач: Варвус Ю.Д. Категорія № 57
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому просить постанову суду скасувати, винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, де передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі не вбачається будь-яких порушень законодавства. Крім того, законами про Державний бюджет на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а пунктами 9,10 Положення „Про Пенсійний фонд України” визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів. Суд також не взяв до уваги, що позивачами пропущений річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають статус дитини війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". На підставі вказаного Закону вони мають право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця. Проте управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому позивачам така доплата до пенсії виплачувалася не повністю.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Давши належну оцінку зібраним у справі доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому по невиплаті встановленого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а тому обґрунтовано задоволив вимоги в цій частині позову.
Разом з тим, визнаючи неправомірними дії відповідача по невиплаті встановленого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд не прийняв до уваги, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року скасована постанова Хмельницького міськрайонного суду від 13 травня 2008 року в частині визначення порядку і виплати ОСОБА_1 спірних коштів та прийнята нова постанова в цій частини. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 30 листопада 2007 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
З урахуванням зазначених обставин та вимог п.2 ч.1 ст.205, ст.310 ЦПК України, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з закриттям в цій частині провадження у справі.
Висновки суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2008 року є правильним, ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і спростовуються наступними обставинами.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Тому посилання в апеляційної скарги на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи скарги про те, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, є безпідставними. Положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Не можуть бути не прийняті до уваги і доводи відповідача щодо правомірності дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програм з доплат дітям війни, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов’язків у справі виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Крім того, частиною 2 ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком.
У відповідності до ч.2 ст.46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.
Таким чином, річний строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України, у даному випадку не застосовується.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 310, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому задоволити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2009 року в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 30 листопада 2007 року та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 30 листопада 2007 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” скасувати і провадження у справі в цій частині позову закрити.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: ( підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус