КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Заїки В.М.,
суддів: Варвус Ю.Д., Пастощука М.М.,
при секретарі: Пещанюк Л.Ю.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-562 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 19 січня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на частину квартири.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказував, що перебуваючи з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, 09 січня 2003 року придбали у ОСОБА_4 60/100 частини квартири АДРЕСА_1, сплативши продавцю 13375 грн. З метою економії коштів зазначену купівлю-продажу частини будинку оформили договором дарування на ім’я відповідачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, спадщину після смерті якої прийняла її дочка ОСОБА_3 В даний час між ним та відповідачкою виник спір щодо розподілу спільного майна і він позбавлений можливості претендувати на спільне майно подружжя – частину квартири. На підставі викладеного, просив визнати договір купівлі-продажу таким, що відбувся та визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 19 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано договір дарування 60/100 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 29 січня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 удаваним.
____________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Мазур Н.В. Справа № 22ц-562
Доповідач: Варвус Ю.Д. Категорія № 19,21
Удаваний договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 29 січня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнано договором купівлі-продажу.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину 60/100 частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 90 грн. судових витрат з кожної.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та зазначаючи, що суд в порушення ч.4 ст.60 ЦПК України визнав доказом копію розписки про сплату коштів за частину квартири, безпосередньо не дослідивши оригінал розписки. Крім того, суд мав би відмовити у позові у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності, про що нею заявлялось нею в процесі розгляду справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Встановлено, що згідно договору дарування від 29 січня 2003 року ОСОБА_1, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, набула у власність 60/100 частини квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи спірну частину квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, суд виходив з того, що договір дарування даної частини квартири, укладений 29 січня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є удаваним, оскільки при його укладенні сторони мали на увазі встановлення інших цивільно-правових відносин, а саме укладення договору купівлі-продажу частини спірної квартири за 13375 грн.
Вказаний висновок суду є правильним, ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам ст.ст. 58, 224, 243 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 28 КпШС України.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів, які покладені в основу рішення, а саме: ксерокопії розписки ОСОБА_4 від 29 січня 2003 року про отримання від ОСОБА_1 13375 грн., що еквівалентно 2500 доларам США, за продаж частини квартири АДРЕСА_1, спростовуються матеріалами справи. Відповідачка ОСОБА_3 письмовою заявою підтвердила факт купівлі-продажу частини спірної квартири між її матір’ю ОСОБА_4 та відповідачкою. Крім того, доказів, які б спростовували розписку надану ОСОБА_4, яка є сторонньою особою для сім’ї ОСОБА_1, з якою останні знайомі не були і ніяких стосунків не підтримували, відповідачка суду не надала, не були встановлені такі і в судовому засіданні. Від надання суду оригіналу розписки ОСОБА_1 також ухилилися.
Щодо посилання в скарзі на пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду за захистом порушеного цивільного права (позовна давність), то дане питання розглянуто та перевірено судом. Встановлено, що про порушення права позивачу стало відомо в 2009 році, в зв’язку з виникненням між подружжям спору про розподіл спільного майна та вимоги про виселення його з спірної квартири. Тому висновок суду про те, що перебіг строку позовної давності для позивача починається з дня коли він довідався про порушення свого права є правильним, відповідає матеріалам справи та вимогам ст.261 ЦК України.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 19 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус