Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1297-2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Савельєва О.В..
Категорія 57 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„27” квітня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
г оловуючої судді – Суровицької Л.В.,
суддів – Пономаренко В.Г., Спірідонової Л.С.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області на постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області про стягнення надбавки та зобов’язання вчинити певні дії.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії та зобов’язання відповідача з 01 вересня 2007 року проводити перерахунок і виплату надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила стягнути з відповідача недоплачені кошти в сумі 216 грн. 04 коп. та зобов’язати здійснити відповідні перерахунки і виплати, починаючи з 1 вересня 2007 року.
Постановою Знам’янського міськрайонного суду від 02 березня 2010 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та його дії щодо нарахування та виплати з 22.05.2008 року в зменшеному розмірі, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу кошти, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 січня 2009 року по 27 січня 2010 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену суму підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 26.01.2009 року, відмовлено у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Відмовлено і задоволенні і іншої частини позову.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Крім того, провести перерахунок пенсії і забезпечити її виплату неможливо через відсутність законодавчого врегулювання цього питання.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Доводи апеляційної скарги щодо посилання на ухвалу від 19.05.2009 року № 27-у/2009 Конституційного Суду України, в якій зазначено про «наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченим у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є необґрунтованими, оскільки частина 7 ст.9 КАС України дає можливість адміністративному суду у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), чим суд і скористався.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не була обмежена у дії.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Посилання скаржника на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1ст. 307, ст.ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області відхилити,а постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: