Справа № 22ц – 464/10 Головуючий у 1 інстанції – Денісов В.П.
Категорія : 5 Доповідач – Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня 22 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Киці С.І.
суддів Антонюк К.І., Осіпука В.В.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Канівського В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс», третя особа - голова спілки співвласників майнових паїв СТзОВ «Ковельплемсервіс» ОСОБА_3 про стягнення неповернутої частини майнового паю за апеляційною скаргою відповідача – сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс» на рішення Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс» неотриманої частини паю в сумі 8475 грн. Також просив стягнути за прострочення повернення паю індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми майнового паю в частині дебіторської заборгованості в розмірі 2692 грн. 32 коп., судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс» в користь ОСОБА_1 майновий пай в розмірі 8475 грн., 2184 грн. 50 коп. індекс інфляції та три проценти річних в сумі 508 грн. 02 коп., 336 грн. 72 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс» подало апеляційну скаргу, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був членом КСП «Ковельплемсервіс» смт.Люблинець Ковельського району. На підставі рішення загальних зборів від 21.05.2002 року і відповідно до ст.31 Закону від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство» КСП «Ковельплемсервіс» було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс», до якого як правонаступника перейшли права і обов’язки реорганізованого підприємства.
З договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 27 травня 2002 року, Статуту спілки об’єднання громадян-співвласників СТзОВ «Ковельплемсервіс» вбачається, що власники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП «Ковельплемсервіс» об’єдналися для подальшої передачі майна реорганізованому підприємству СТзОВ «Ковельплемсервіс». Створена спілка не є юридичною особою, а громадською організацією та виконує функції з представництва своїх членів – громадян-співвласників перед іншими фізичними та юридичними особами (а.с. 23-27).
Із структури пайового фонду КСП «Ковельплемсервіс» вбачається, що пайовий фонд підприємства становив 711795 грн., в якому основні засоби складали 42%, виробничі запаси 48% (або 126779,66 грн.), дебіторська заборгованість – 40%, що становило 282249 грн. (а.с. 12-14).
Згідно з договором оренди від 21 вересня 2002 року основні засоби, які були отримані спілкою співвласників майнових паїв вартістю 171559 грн. були передані відповідачу на правах оренди строком на п’ять років і відповідно до акту приймання-передачі від 12 червня 2008 року повернуті СТзОВ «Ковельплемсервіс» голові спілки співвласників на загальну суму 89817 грн., про що свідчить договір оренди та акт приймання-передачі.
ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай від 26.03.2002 року має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Ковельплемсервіс» в розмірі 14613 грн. або 2.05 відсотка від загальної вартості пайового фонду (а.с. 7).
У майновому паї ОСОБА_1 вартість основних засобів становить 8137 грн., виробничих запасів 2630,20 грн., дебіторської заборгованості – 5844,80 грн., що підтверджується списком осіб, які мали право на майновий пай в КСП «Ковельплемсервіс».
Як убачається з витягу з протоколу №1 загальних зборів спілки співвласників майнових паїв КСП «Ковельплемсервіс» від 30 грудня 2007 року ОСОБА_1 в зв’язку з виходом його з спілки співвласників виділено майно, а саме будівля лабораторії, вартістю 15868 грн. Позивачу виділено 75,5% вартості лабораторії, що складає 12139 грн. 02 коп., інша частина лабораторії виділена ОСОБА_4
Тобто, з досліджених доказів як в суді першої та апеляційній інстанцій вбачається, що ОСОБА_1 отримав частину майнового паю в розмірі 12139 грн. 02 коп., неотримана частина паю, яка в структурі майнового паю визначена в дебіторській заборгованості, становить 2473 грн. 98 коп.
Згідно зі Статутом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс», зареєстрованого 29.02.2002 року, затвердженого Установчими зборами від 30.04.2002 року товариство створено у процесі реорганізації і є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Ковельплемсервіс».
Відповідно до ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства.
Частина 3 ст.9 цього закону передбачає, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми, або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Статею 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України, передбачено право співвласників майнових паїв об’єднати свій майновий пай з іншими співвласниками, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного пайового фонду новоствореної юридичної особи, або передати його в оренду, отримавши свій майновий пай в натурі.
Відповідно до ст.ст.15, 16 зазначеного нормативного акту виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із способів, а саме: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурсних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст.370, 364 виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності може бути здійснений у грошовому виразі.
Аналізуючи норми закону та встановлені в судовому засіданні обставини щодо неповернення позивачу частини майнового паю в сумі 2473 грн. 98 коп. з врахуванням структури майнового паю, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача неотриманої частини паю в сумі 2473 грн. 98 коп.
Ухвалюючи рішення про стягнення в користь ОСОБА_1 8475 грн. в рахунок неотриманого паю суд неповно з’ясував обставини справи, які мали значення для справи, не дослідив протокол загальних зборів про виділення позивачу будівлі, не врахував, що вартість отриманої частини паю ОСОБА_1 становить 12139 грн. 02 коп.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми. Рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, виплата яких передбачена ст.625 ЦК України не підлягають до задоволення, оскільки положення цієї статті застосовуються до зобов’язань і не поширюються на дані правовідносини.
Отже, за таких обставин рішення суду першої інстанції про стягнення в користь ОСОБА_1 11167 грн. 52 коп. слід змінити, стягнувши з відповідача 2473 грн. 98 коп., задовільнивши позовні вимоги частково. Відповідно і підлягають зменшенню присуджені судом судові витрати.
З відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 301 грн.
Доводи апелянта про отримання позивачем паю в повному об’ємі в зв’язку з тим, що в рахунок паю передана лабораторія, балансовою вартістю 97746 грн., не заслуговують на увагу, так як в списку майна пайового фонду КСП «Ковельплемсервіс» вартість лабораторії, частина якої була передана позивачу, визначена в сумі 15868 грн.
Безпідставними є доводи апелянта про передчасне звернення до суду за стягненням майнового паю, частка якого знаходиться в структурі дебіторської заборгованості, оскільки відповідач вважає, що надавши доручення відповідачу, ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати свою частку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався з заявами в СТзОВ «Ковельплемсервіс» про повернення неотриманої частини паю, крім того товариство наділено правами і обов’язками попереднього підприємства, в тому числі і щодо стягнення кредитної заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про право позивача на отримання з СТзОВ «Ковельплемсервіс» частини паю в сумі 2473 грн. 98 коп.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача – сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельплемсервіс» задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року в даній справі змінити.
Стягнути з сільськогосподарського товариства «Ковельплемсервіс» в користь ОСОБА_1 суму неповернутої частини майнового паю в розмірі 2473 грн. 98 коп. та судові витрати в сумі 301 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді