Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2308 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» квітня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.
Суддів: Стрелець Л.Г., Приймак В.М.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «09» березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» в особі Запорізького обласної філії про захист прав споживачів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АКБ «Укрсоцбанк» в особі Запорізького обласної філії про захист прав споживачів.
В позові зазначала, що 25.05.2007 року між нею та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту № 313ПО16-К на суму 120000 доларів США на споживчі цілі. Отримані кошти вона повинна повернути не пізніше 24.05.2022 року.
Згідно умов договору вона повинна були сплачувати щомісячно суму кредиту та відсотки за користування кредитом всього у розмірі 1494 грн. За користування кредитом згідно умов договору відсоткова ставка була зафіксована на рівні 12,5% річних, проте, може переглядатись відповідно до умов договору.
З моменту укладення договору і по цей час вона виконувала свої обов'язки в повному обсязі, своєчасно сплачувала всі необхідні платежі за умовами договору в тому числі і річну відсоткову ставку. На теперішній час вважає, що дії, які застосував та застосовує відповідач відповідно умов договору є неправомірними та неприйнятними з її боку для подальшого підтримання договірних відносин, а саме при укладенні договору відповідачем з неї незаконно було утримано комісію в розмірі 3030 грн. Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» позичальник має право достроково повернути банку кредит (при цьому таке право обов'язково повинне бути обговорене в тексті самого кредитного договору) в тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів і якщо споживач скористався своїм правом повернення кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, банк зобов'язаний здійснити коректування кредитних зобов'язань споживача (позичальника) убік їхнього зменшення. Всупереч зазначеним вимогам відповідач зафіксував за собою права вимоги щодо сплати 1% від достроково погашеної суми кредиту, що є грубим порушенням її прав як споживача, а дії відповідача не відповідають нормам Закону України «Про захист прав споживачів», Конституції України та нормам ЦК України. Також в порушенні умов договору і законодавства України, відповідач вимагав сплати всіх платежів згідно з комерційним курсом валют, а не за курсом НБУ. Також вказана в договорі домовленість щодо передачі всіх спорів на розгляд третейському суду є нечіткою. Вважає, що договірні відносини між нею та відповідачем повинні бути розірвані ще й на підставі того, що на час звернення з цим позовом до суду курс обміну доларів США становить за курсом НБУ 7,7 грн. за 1 долар США, а під час укладення кредитного договору курс дорівнював 4,95 грн. за 1 долар США, що істотно змінює обставини, якими вона як сторона керувалася при укладенні договору. На теперішній час в країні склалася складна економічна ситуація (криза). Дана криза вплинула на її доходи у зв'язку з чим вона не може сплачувати у повному обсязі поточні кредитні платежі.
З огляду на вищевикладене, просила суд договір кредиту від 25.05.2007 року, укладений між нею та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» затвердити суму боргу, яку необхідно стягнути з неї за договором кредиту станом на 23.04.2009 року в розмірі 897502.76 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «09» березня 2010 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Частиною 1 статті 1064 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
По справі встановлено, що 25.05.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” було укладено договір кредиту № 311ПО016-К за умовами якого Банк зобов’язався надати позивачу грошові кошти в сумі 120000.00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості 24.05.2022 року. Згідно заяви на видачу готівки зобов’язання щодо надання позивачу кредитних коштів відповідачем виконані.
За змістом ст. 3 ЦК України однією з засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не погодився з доводами позивача стосовно неправомірності умов договору щодо незаконного стягнення комісії, а також стосовно порушення відповідачем ст. 533 ЦК України суперечить матеріалам справи та нормам матеріального права .
Судом встановлено, що під час укладення з відповідачем кредитного договору позивач був обізнаний з усіма умовами договору, будь які обставини, які б примушували його прийняти їх в безумовному порядку позивач не навів і доказів суду не надав. Зазначене свідчить про те, що кредитний договір є результатом вільного волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 статті 652 ЦК встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1/ в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2/ зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3/ виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4/ із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Аналіз зазначених норм матеріального права надає підстави для висновку, що наведені позивачем підстави, а саме: зміна курсу долара у відношенні до національної валюти, не є тією зміною істотних обставин, які б надавали суду можливість розірвати укладений між сторонами договір, при відсутності на це згоди однієї із сторін за договором – банку. Взявши на себе обов’язки за кредитним договором, за яким отримана у борг іноземна валюта, позивач повинен був враховувати певний ризик, можливість зміни курсу іноземної валюти до української гривні тощо.
Законом передбачено, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За договором кредиту укладеному між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” кредитною валютою є долари США. Коливання співвідношення між національною валютою України та валютою США є передбачуваним, оскільки ці коливання відбуваються періодично в значних діапазонах незалежно від світової фінансової кризи і визначаються НБУ. Отже доводи про розірвання кредитного договору внаслідок зміни обставин є безпідставними.
Окрім цього відповідно до п. 3.8 Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року валютний ризик під час виконання зобов’язань за кредитним договором покладається на позичальника.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи
Керуючись ст. ст. 307,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «09» березня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: