Справа №2-1515/07
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року. Індустріальний районний суд міста
Дніпропетровська у складі головуючого
судді Чебикіна В.П.
при секретарі - Гасінбергер М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті
Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 “Про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної
небезпеки”, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом до
ОСОБА_2., посилаючись на те, що 13 липня 2002 року, близько 19 год.30 хв.,
на вул. Томської в місті Дніпропетровську відбулося зіткнення автомобіля
“Тойота” держномер НОМЕР_1, належного ОСОБА_3., за кермом якого
знаходився ОСОБА_2., зі стоячим автомобілем ВАЗ-2110, 1999 року випуску
держномер НОМЕР_2, який належить йому (позивачеві ОСОБА_3) Після скоєння
ДТП відповідач ОСОБА_2. з місця події зник. Внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди належний йому (позивачеві) автомобіль ВАЗ-2110 одержав пошкодження
.Згідно висновку експерта загальна сума матеріального збитку, заподіяного йому
складає 10 368 грн. 64 коп. Поряд з цим ним (позивачем) понесені витрати по
оплаті за проведення експертизи - 438 грн., та витрати по сплаті судового збору
при подачі позову у сумі 122 грн. 98 коп. Крім того, позивач вважає, що
відповідач своїми діями спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000
грн. Усього позивач ОСОБА_1. прохав стягнути з відповідача на його користь
20 929 грн. 62 коп.
Представники позивача підтримали позов в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2., та його представник в судове засідання не з'
явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися неодноразово і належним
чином, про причину неявки суду не повідомили. Суд , отримавши згоду позивача
та його представників, відповідно до п.4 ч.2 ст.169 ЦПК України, ухвалив
розглядати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів з постановлянням
заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , його
представників, показання свідків, вважає, що позов ОСОБА_3. підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13.07.2002 року, близько 19 год.30
хв., в місті Дніпропетровську на вул. Томській трапилося зіткнення автомобіля
“Тойота” державний номер НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_3.
із стоячим автомобілем ВАЗ-2110, 1999 р. виготовлення, держномер НОМЕР_2,
який належить позивачеві ОСОБА_3 на праві власності. Внаслідок зіткнення
неповнолітньому ОСОБА_4., який знаходився в автомобілі позивача, були
спричинені тілесні ушкодження.
За кермом автомобіля “Тойота” держномер НОМЕР_1 знаходився відповідач
ОСОБА_2, який з місця дорожньо-транспортної пригоди втік.
Внаслідок дорожньо-траспортної пригоди належний позивачу автомобіль-2110
одержав пошкодження задньої частини кузова, має перекіс по прорізі кришки
багажника, заднім лонжеронам, прорізям задніх дверей, прорізу заднього вікна.
Підлягає ремонту: панель боковини кутова внутрішня права, крило заднє ліве,
двері задні праві, каркас спинки заднього сидіння та ін.
Згідно висновку судового експерта № НОМЕР_3 загальна
сума матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди з урахуванням амортизаційного зносу автомобіля складає 10 368, 64 грн.
(а.с. 10-13 ).
Крім того, позивачем понесені витрати по оплаті за проведення
експертизи, що складають 438 грн. згідно квітанції № НОМЕР_4 (а.с. 5 ), та
витрати по сплаті державного мита при подачі позову в сумі 122 грн.98 коп. ( а.
с.45-46).
10.02.2003 року по цьому факту ДТП в порушені кримінальної справи було
відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю в діях водія
автомобіля “Тойоти” складу злочину, але було констатовано, що дана транспортна
пригода трапилася з вини водія автомобіля “Тойота”, його дії суперечать вимогам
п.1.3, 1.4, 1.5, 12.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України (Відмовний
матеріал № 833 КУП 1288).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. - ОСОБА_5
підтримав позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача майнової
шкоди а також наполягав на стягненні з відповідача на користь позивача
моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., посилаючись на те, що факт
невідшкодування майнової шкоди заподіяв позивачу моральні страждання,
занепокоєння та нервозність, що виникли в той момент, коли позивачу стало
відомо, що життя неповнолітнього ОСОБА_4. було у небезпеці, а належний йому
(позивачу) автомобіль одержав значні пошкодження; моральні переживання, що
виникли внаслідок порушення права власності позивача, тому, що позивач є
інвалідом і тривалий час не має можливості користуватися та розпоряджатися
ушкодженим автомобілем; психологічних переживаннях, причиною яких є небажання
відповідача добровільно відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду; змушених
зверненнях до різних інстанцій для проведення експертиз та ін. Представник
позивача ОСОБА_5 вважає, що психотравмуюча ситуація склалася з вини
відповідача ОСОБА_2. і продовжується тривалий час, у зв'язку з чим позивач
вважає, що відповідач заподіяв йому моральну шкоду на суму 10 000 грн.
Суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи
представника позивача в обґрунтування позовних вимог, та вони можуть бути
покладені в основу прийняття рішення по справі.
Так, свідок ОСОБА_6 показала, що вона знає ОСОБА_3. та його
сім'ю. Їй відомо , що на день ДТП 13.07.2002 року ОСОБА_3. в місті
Дніпропетровську не було, він на цей час знаходився за кордоном. Його
автомобілем у той день керував знайомий ОСОБА_2., який і скоїв ДТП. Їй
відомо, що ОСОБА_3. прохав ОСОБА_2., щоб той вирішив справу на мировій
підставі. Родичі ОСОБА_3. надали їй фотографії ОСОБА_2. та самого
ОСОБА_3. , які вона додала до матеріалів справи у конверті і вони маються
на а.с.177-178, 179-181.
Свідок ОСОБА_7 показав, що його знайомий ОСОБА_1. 13.07.2002
року зателефонував , що йому потрібна допомога. Він (свідок) зустрівся з ОСОБА_1 об 19 год.30 хв. на вул.Томській. Там він побачив водія автомобіля
“Тойота”, який зіткнувся з автомобілем ОСОБА_3., запропонував йому залишити
свої дані , але той відмовився себе назвати. На наданих йому для огляду фото
він впізнає чоловіка за прізвищем ОСОБА_2, який був за рулем автомобіля
“Тойота”.
Доводи представника позивача крім того, підтверджуються матеріалом про
відмову в порушені справи, висновком експерта автотоварознавця про розмір
спричиненої матеріальної шкоди, квитанціями про сплату судового збору, про
оплату експертизи.
Таким чином, суд вважає, що сума матеріальної шкоди у розмірі 10 368 грн.
64 коп. спричинена позивачу ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2., тому
відповідно до вимог ст.ст. 440, 450 ЦК України (ред.1963 р.) вказана сума
підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача
потрібно стягнути сплачений судовий збір 122 грн.98 коп. та витрати за
проведену товарознавчу експертизу 438 грн.
Суд вважає, що відповідач своїми діями спричинив позивачу моральну
шкоду, його позовні вимоги в цієї частині відповідно до ст.440-1 ЦК України
(Ред.1993 р.) підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 60, 88, 210,
214,215, 224,225, 226 ЦПК України, ст.ст. 440, 450 ЦК України (Ред. 1963 р.),
ст.440-1 ЦК України (Ред. 1993 р.), Постановою Пленуму Верховного Суду України
“Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”
від 31.03.1995 року №4, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Матеріальну шкоду у розмірі 10 368 грн.64 коп., моральну шкоду - 5 000 грн.,
судові витрати: судовий збір - 122 грн.98 коп., по сплаті експертизи - 438
грн., а усього стягнути - 15 929 грн.62 коп.
В інших позовних вимогах відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний
строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за
письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання
його копії.
Суддя: В.П.Чебикін