ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 р. № 23/17-09-614
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на рішеннягосподарського суду Одеської області від 13.04.2009 р.
у справі№ 23/17-09-614
за позовомОСОБА_5
доТОВ "Інвест-Проект"
провизнання недійсними положень статуту товариства
за участю представників:
від позивача- не з'явилися
від відповідача- Дразніна М.Є.
від оскаржувача- ОСОБА_7
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Інвест-Проект" та просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати недійсними наступні положення Статуту ТОВ "Інвест-Проект":
- в першому реченні п. 13.6 Статуту положення щодо кількісного складу виконавчого органу, Дирекції, у складі двох членів дирекції (співдиректорів);
- з другого по п'яте речення абзацу першого п. 13.11 Статуту: "Члени дирекції при виконанні повноважень, наданих цим Статутом не можуть діяти окремо, незалежно один від одного. Дирекція приймає рішення на своїх засіданнях, які скликаються у будь-який час за згодою обох членів дирекції. Засідання Дирекції є повноважними у разі наявності на засіданні обох членів Дирекції. Рішення Дирекції приймаються одностайно. Будь які правочини в інтересах та від імені Товариства на суму, що перевищує 10 000 (десять тисяч) грн. є чинними лише за умови, якщо вони підписані обома членами Дирекції".
- перше речення абзацу другого п. 13.11 Статуту: "Розпорядження коштами та оформлення документів фінансового характеру, які тягнуть за собою майнові наслідки для товариства, мають бути затверджені підписами обох членів Дирекції".
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. (суддя Степанова Л.В.) позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 12.04.2007 р. за № 15561050011000717 був зареєстрований Статут ТОВ "Інвест-Проект"у новій редакції (надалі –Статут).
Відповідно до Статуту позивач, ОСОБА_5, є учасником ТОВ "Інвест-Проект" з часткою в статутному фонді 19% або 19 голосів.
Відповідно до п. 13.1 Статуту до органів управління товариством відносяться: загальні збори учасників - вищий орган управління; Дирекція - виконавчий орган; Ревізійна комісія - контролюючий орган.
Згідно п. 13.6 Статуту в товаристві створюється колегіальний орган –Дирекція, у складі двох членів дирекції (співдиректорів). Дирекція здійснює поточне керівництво діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених цим Статутом.
За змістом п. 13.10 Статуту Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників.
Відповідно до положень п. 13.11 Статуту: "Члени Дирекції мають право без доручення здійснювати всі дії від імені товариства, представляти його інтереси, укладати договори і підписувати інші юридично вагомі документи. Члени Дирекції при виконанні повноважень, наданих ним цим Статутом не можуть діяти окремо, незалежно один від одного. Дирекція приймає рішення на своїх засіданнях, які скликаються у будь-який час за згодою обох членів Дирекції. Засідання Дирекції є повноважними у разі наявності на засіданні обох членів Дирекції. Рішення Дирекції приймаються одностайно. Будь-які правочини в інтересах та від імені товариства на суму, що перевищує 10 000 (десять тисяч) грн., є чинними лише за умови, якщо вони підписані обома членами Дирекції.
Розпорядження коштами та оформлення документів фінансового характеру, які тягнуть за собою майнові наслідки для товариства, мають бути затверджені підписами обох членів Дирекції".
Статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до Статуту.
Підставами для визнання акта, в тому числі Статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до вимог ст. ст. 88, 143, 154 ЦК, ст. ст. 57, 82 ГК, ст. ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону "Про господарські товариства", ст. ст. 27, 30 Закону "Про державну реєстрацію" суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Позивач просить визнати недійсними положення Статуту щодо виконавчого органу товариства.
Статтею 62 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Тобто, в силу закону дирекція –це колегіальний виконавчий орган товариства на чолі з генеральним директором.
Проте, створений Статутом виконавчий орган Товариства не відповідає вказаним вимогам чинного законодавства, оскільки не є колегіальним в розумінні ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та в його складі не передбачено посади Генерального директора, особи яка очолює та виконує рішення колегіального виконавчого органу товариства.
Проаналізувавши оскаржувані положення пунктів 13.6, 13.11 Статуту щодо складу виконавчого органу товариства у кількості двох рівноправних осіб (співдиректорів), необхідності прийняття будь-яких рішень двома співдиректорами –членами дирекції одностайно, неможливості виконання своїх повноважень членами дирекції окремо, незалежно один від одного, обов'язковості підписання двома членами виконавчого органу угод товариства, фінансових документів, місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків, що їх зміст не відповідає вимогам ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ч. ч. 2-5 ст. 65 ГК України та 92 ЦК України.
Також, судом вірно зазначено, що в даних положеннях Статуту не визначено повноваження кожного з членів Дирекції в господарських правовідносинах між товариством та третіми особами, що суперечать принципам діяльності виконавчого органу товариства та веде до нестабільності функціонування всього товариства.
Судом першої інстанції встановлено, що дані порушення, допущені при прийнятті та затвердженні Статуту, не можуть бути усунені товариством самостійно, оскільки на даний час між двома групами його учасників, кожна з яких володіє у сукупності 50% загальної кількості голосів у статутному фонді, виник конфлікт і проведення загальних зборів товариства не уявляється можливим.
З огляду на те, що оспорюванні положення Статуту перешкоджають нормальній господарській діяльності ТОВ "Інвест-Проект", вони порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, як учасника даного товариства.
Враховуючи викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання оскаржуваних положень Статуту недійсними у зв'язку з їх обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. у справі № 23/17-09-614 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк