КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

22-ц/824/10464/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №760/27014/19

06 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Українця В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и в:

25 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28 липня 2016 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 уклали договір № 1024096 про надання кредиту, згідно якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 30 000,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною договору кредиту.

Відповідно до умов договору про надання кредиту позичальник зобов`язаний своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно п. 1.1. договору.

Пунктом 2.5. договору визначено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 проценти від суми кредиту, зазначену у п. 1.1. договору.

Загальна сума щомісячного платежу за розрахунковий період визначена у додатку № 1 до договору кредиту та становить 2 441,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 20 вересня 2019 року становить 129 838,38 грн., з яких: 27 151,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22 595,21 грн. - заборгованість по відсотках, 42 799, 67 грн. - заборгованість по комісії, 17 200,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями, 14 987,82 грн. - заборгованість по рахунку інфляції; 5 104,42 грн. - три проценти річних.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 129 838,48 грн. за договором про надання кредиту № 1024096 від 28 липня 2016 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що платіжне доручення надане позивачем, виготовлено за допомогою системи Клієнт-банк, містить всі вимоги, які вимагаються згідно додатку 9 до Інструкції.

Починаючи з січня 2020 року, всім клієнтам присвоєний рахунок в формі ІВАN, тому вважає безпідставним посилання суду в рішенні на те, що рахунок, зазначений в договорі не відповідає рахунку, зазначеному в платіжному дорученні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, в даній справі ціна позову становить 129 838,38 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2016 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та відповідач уклали договір № 1024096 про надання кредиту, згідно якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у кредит у сумі 30 000 гривень для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зазначений у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною договору кредиту (а.с. 10-18).

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано 27 151 гривня 26 копійок заборгованості за тілом кредиту, 22 595 гривень 21 копійка заборгованості по відсотках, 42 799 гривень 67 копійок заборгованості по комісії, 17 200 гривень заборгованості за штрафними санкціями, 14 987 гривень 82 копійки заборгованості по рахунку інфляції; 5 104 гривні 42 копійки три проценти річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування суми кредиту на рахунок позичальника.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів, що 28 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1024096 про надання кредиту, згідно якого ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у сумі 30 000,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника або іншого отримувача, зазначений у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку 28,00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, дата перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у додатку № 2, є датою укладення цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, дата остаточного повернення кредиту визначена до «15.07.2019р.».

Як встановлено в п. 1.4 договору, платежі з повернення кредиту здійснюються згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.5 договору, проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем на залишок заборгованості за позикою та погашаються при надходженні коштів на рахунок кредитодавця. Нарахування процентів здійснюється кредитодавцем щодня методом «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, за фактичний термін користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.

За обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, зазначену у п.1.1 цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі в період, встановлений у Додатку № 1 до цього договору, починаючи з 01.08.2016 року, а у разі повного дострокового повернення кредиту - за фактичний період користування.

Відповідно до п. 2.6 договору, сплата процентів, суми кредиту та інших платежів здійснюється позичальником щомісячно ануїтетними платежами у розмірі та в період, встановленими у Додатку № 1 до цього договору, з 01 по 15 число місяця наступного за звітним, починаючи з 01.08.2016 р., а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно з п. 2.7 договору, за надання кредиту позичальник сплачує комісію 3% від суми кредиту, встановлену у п. 1.1 даного договору. Зазначена комісія сплачується позичальником одноразово у день видачі кредиту, за рахунок кредитних коштів (тіло кредиту) шляхом перерахування за вказаними позичальником реквізитами суми кредиту за мінусом утриманої кредитодавцем комісії.

Відповідно до п. 4.1 договору, в разі порушення умов та/або невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договоров, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні усі завдані у зв`язку з цим збитки, зокрема, витрати понесені стороною та не отримані стороною доходи, які б вона одержала, якби зобов`язання були виконані належним чином. Розмір збитків визначається на підставі розрахунків потерпілої сторони. Розмір збитків від інфляційних процесів обчислюється виходячи з індексу інфляції на момент пред`явлення своїх вимог.

Пунктом 4.7 договору визначено, що відповідно до ст. 625 ЦК України позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язань по поверненню кредитодавцю сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що позичальник зобов`язується за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або інших платежів за договором сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 200,00 грн. за перший прострочений платіж та 500,00 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

Додаток № 1 до Договору про надання кредиту № 1024096 від 28.07.2016 р., підписаний сторонами (кредитодавцем та позичальником), містить інформацію щодо умов кредиту, супутніх витрат, графіку платежів.

28.07.2016 р. ОСОБА_1 підписано заяву, яка є Додатком № 2 до Договору № 1024096 про надання кредиту від 28.07.2016 р., в якій він просив перерахувати належну йому суму кредиту після утримання комісії згідно п.п. 2.7 Договору № 1024096 про надання кредиту від 28.07.2016 р. в розмірі 29 100 грн. за зазначеними у заяві реквізитами (а.с. 20).

Додатком № 3 до Договору № 1024096 про надання кредиту від 28.07.2016 р. встановлено реквізити для перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця для погашення кредиту, процентів та сплати інших платежів (а.с. 21)

Вказний договір був підписаний сторонами, є чинним, у встановленому Законом порядку недійсним не визнався.

Крім того, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості по кредитному договору, що також свідчить про те, що останнім були отримані кредитні кошти.

Відповідач, заперечень на позов не подав, факт отримання кредитних коштів не оспорював.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту перерахування коштів на рахунок позичальника, є безпідставними.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем , станом на 29.09.2019 року заборгованість відповідача за кредитом становить 129 838,38 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27 151,26 грн.; заборгованості по відсотках - 22 595,21 грн.; заборгованості по комісії - 42 799,67 грн., заборгованості за штрафними санкціями - 17 200,00 грн., заборгованості по рахунку інфляції - 14 987,82 грн., 3% річних - 5 104, 42 грн.

Вказаний розрахунок підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів не викликає.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 869,58 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (юридична особа: 01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217) заборгованість за договором про надання кредиту № 1024096 від 28.07.2016 року у розмірі 129 838,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (юридична особа: 01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 869,58 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді: