УХВАЛА

04 листопада 2020року

м. Київ

справа № 464/2776/19

провадження № 61-15769ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості відчуженої частки у спільному майні,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останнього на свою користь компенсацію у рахунок 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mitsubishi», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип - загальний легковий універсал-В, у розмірі 155 675 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у рахунок 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mitsubishi», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тип - загальний легковий універсал-В, у розмірі 155 675 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Суди, частково задовольняючи позов ОСОБА_2 , виходили з того, що відповідач на власний розсуд після розірвання шлюбу між сторонами (2016 рік) розпорядився об`єктом спільної сумісної власності у 2018 році, не дочекавшись остаточного судового рішення у спорі про поділ майна подружжя, будь-яких доказів взаємної домовленості із позивачем про розрядження спільним майном шляхом його реалізації судам не надав, відтак суди стягнули з відповідача на користь позивача половину вартості автомобіля в сумі 155 675 грн.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є стягнення грошової компенсації вартості відчуженої частки у спільному майні, ціна позову в загальному розмірі становить 155 675 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 464/2776/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені в малозначній справі.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для обов`язкового скасування постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова прийнята без повідомлення та участі заявників при розгляді справи в апеляційному суді, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості відчуженої частки у спільному майні відмовити.

Судді:В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов