Справа № 2-1350/07р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р. Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
в складі: головуючого судді: Слюсар Л.П.
при секретарі : Олексенко М.В..
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Комунальне житлово-
ремонтне експлуатаційне підприємство Індустріального району про визначення
порядку користування житловою площею, суд -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Комунальне
житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство Індустріального району про
визначення порядку користування житловою площею. В обґрунтування своїх вимог
позивач в своїй позовній заяві так і в ході судового засідання посилався на
те, що відповідачка по справі є його дружиною, а ОСОБА_3 його син.
Сім'я проживає в трикімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_1. Всі кімнати ізольовані. До 2003
року позивач з дружиною займали кімнату площею 12,2 кв.м., син кімнату площею
- 9,5 кв.м., зала, площею 17,1 кв.м. була в спільному користуванні. З 2003
року позивач із дружиною почали вести окреме господарство, і позивач залишився
проживати в кімнаті 12,2 кв.м., син став проживати в кімнаті площею 9,5 кв.
м. , а дружина в кімнаті площею 17,1 кв.м. З 2005 року син став проживати в
кімнаті площею 12,2 кв.м., а позивач в кімнаті площею 9,5 кв.м. Оскільки
відповідачі не бажали оплачувати комунальні послуги позивач був вимушений
звернутися до суду. Просив визначити порядок користування квартири АДРЕСА_1, виділивши в його
користування кімнату площею 12,2 кв.м. з лоджею, площею 2,0 кв.м.,
відповідачці ОСОБА_2 ізольовану житлову кімнату площею 17,1 кв.м. , з
балконом площею 0,9 кв.м., а відповідачу ОСОБА_3 - ізольовану житлову
кімнату площею 9,5 кв.м. , залишивши в спільному користуванні кухню, ванну
кімнату, коридор, туалет, вбудовану шафу.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала.
Просила в задоволенні позову відмовити. Вказала на те, позивач ніколи не
проживав в кімнаті площею 12,2 кв.м. в кімнаті до сина проживав її батько.
Син зробив ремонт в кімнаті і на лоджі. Звернула увагу суду на те, що оскільки
позивач є основним квартиронаймачем, то вона надавала йому кошти для оплати
комунальних послуг, однак комунальні послуги позивач не сплачував, а гроші
витрачав на придбання спиртних напоїв.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив в
задоволенні позову відмовити. Вказав на те, батько сам визначив порядок
користування житловими кімнатами. В кімнаті, в якій проживає позивач на дверях
стоїть замок і вона закривається. При визначені порядку користування житловими
кімнатами про який просить позивач, будуть порушені його права, як власника.
В кімнаті житловою площею 12,2 кв.м. проживає постійно, нещодавно здійснив
ремонт в кімнаті і на лоджі. В кімнаті в якій проживає позивач ним створені
антисанітарійні умови для проживання.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що
позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло
від 18 травня 2001 року виданого виконкомом Дніпропетровської міської Ради
народних депутатів за розпорядженням №3/329-2001 ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві приватної
спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 ( а.с.24)
Відповідно до технічного паспорту квартира трикімнатна, загальна площа 68,0
кв.м., житлова 38,8 кв.м. Відповідно житлові кімнати: 17,1 кв.м., 9,5 кв.
м.; 12,2 кв.м., кімнати ізольовані. Із кімнати 12,2 кв.м. вихід на лоджу, а
із кімнати 17,1 вихід на балкон - 0,8 кв.м. ( а.с.26).
Відповідно до довідки виданої КЖЕП-50 від 05.09.2006 року в квартирі
зареєстровані ОСОБА_1, жінка ОСОБА_2, син
ОСОБА_3 ( а.с.23). Рішенням Індустріального районного
суду від 29 травня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано .
Як встановлено в судовому засіданні в спірній квартирі склався такий
порядок користування житловими кімнатами: ОСОБА_1 займає кімнату площею
9,5 кв.м. В кімнаті площею 12,2 кв.м. проживає син ОСОБА_3, а в
кімнаті площею 17,1 кв.м. проживає відповідачка ОСОБА_2
Позивач просив виділити йому у користування житлову кімнати 12,2 кв.м. із
лоджією, відповідачці ОСОБА_2 кімнату площею 17,1 кв.м. з балконом, а
відповідачу ОСОБА_3 житлову кімнату 9,5 кв.м. Коридор, комору, кухню,
ванну кімнату, туалет залишити в загальному користуванні.
Як показав відповідач ОСОБА_3 при встановлені порядку користування
квартирою про який просить позивач будуть порушені його права, оскільки він не
буде мати вільного доступу до лоджії. Крім того при такому визначені
порядку користування порушуються його права власника, так як виділена йому
житлова площа буде менше його частки. Крім того, в 2005 році був проведений
ремонт на лоджії.
Так житлова площа в спірній квартирі 38,8 кв.м. . Відповідно частина
кожного співвласника складає 38,8 : 3 = 12,93 кв.м.
Суд не може прийняти до уваги показання позивача про те, що він
постійно проживав в житловій кімнаті площею 12,2 кв.м. , а із 2003 року
проживає в кімнаті площею 9,5, оскільки це спростовується показаннями свідків
ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вказали, що відповідач ОСОБА_3
проживав і кімнаті площею 12,2 кв.м. із 1997 року.
Крім того, суд також не може прийняти твердження позивача про те, що
відповідачі не здійснюють оплату комунальних платежів і він вимушений
оплачувати за всіх самостійно, оскільки це спростовується не тільки показаннями
відповідачів, а і наданими ними довідками щодо заборгованості по комунальним
платежам так і квитанціями щодо оплати комунальних послуг.
Виходячи із вище викладеного суд не може прийняти до уваги твердження позивача
про те, що погіршення житлових умов відповідача ОСОБА_3 при
запропонованому порядку користування квартирою є несуттєвим та незначним.
Відповідно до ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок
володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування
тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві
спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право і
вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном,
відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді
справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку про не доведеність
позивачем своїх вимог та вважає необхідним задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за
зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на
підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При подачі позову ОСОБА_1 було оплачено судовий збір в сумі 7 грн. 50
коп., по даній же категорії справ судовий збір становить 8 грн. 50 коп., тому
відповідно до ст.88 ЦПК України із позивача підлягає стягненню на користь
держави не доплачений судовий збір в розмірі 1 грн.
Керуючись ст. 358 ЦК України, ст.ст. 10, 11,15,31,60, 88, 212-215 ЦПК
України, -
ВИРІШИВ :
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави недоплачений при
подачі позову судовий збір в сумі 1 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області
через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня
проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне
оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня
проголошення рішення.
Суддя:
Л.П.Слюсар