Справа № 761/10419/19

Провадження № 2/761/1041/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Гриб Д.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Синюк С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування за договором страхування від 27.05.2017 року в розмірі 1 005 000,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 на праві власності належить транспортний засіб «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 . Повноваження щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем були передані позивачу на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 06.06.2017 року.

27.05.2017 року між сторонами був укладений договір страхування зазначеного автомобіля, який на той час мав реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в подальшому було змінено на НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за договором страхування є позивач.

27.11.2017 року ОСОБА_4 , керуючи зазначеним автомобілем порушив ПДР України внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Під час пригоди автомобіль зазнав механічних пошкоджень та пасажир автомобіля ОСОБА_5 зазнала тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.10.2018 року (справа №442/817/18) ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 02.08.2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 становить 1 005 259,40 грн.

Виходячи з умов договору позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 1 005 000,00 грн. та надав всі необхідні документи для прийняття відповідного рішення. Однак за результатами розгляду заяви відповідач листом від 05.02.2019 року повідомив про відмову у виплаті з посиланням на п.2.3.1.5 Договору, оскільки водій відмовився від освідчення на стан сп`яніння, а тому даний випадок підпадає під виключення із страхових та у відповідача не виникає обов`язку по виплаті страхового відшкодування.

Позивач вважає відмову відповідача безпідставною так як діючим законодавством не передбачено процедуру «освідчення» водія, а визначено «огляд», який здійснюється працівниками правоохоронних органів або спеціально визначених медичних закладів.

У вироку суду не зазначено про відмову пройти «освідчення на стан сп`яніння», а тому відсутні будь-які докази, що ОСОБА_4 відмовився пройти вказану в Договорі, але нічим не врегульовану процедуру «освідчення на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння», тому посилання відповідача на неіснуючу відмову як на підставу у не здійсненні виплати страхового відшкодування є необґрунтованим.

Вироком суду встановлено, що відносно ОСОБА_4 було проведено відповідний огляд і відмови ОСОБА_4 від його проходження в них не зафіксовано.

Як зазначено в позовній заяві, неможливість здійснення забору крові через відсутність периферичних вен, та категорична відмова від забору крові з магістральних вен не була перешкодою на виконання п.11 Інструкції відібрати інші біологічні середовища у ОСОБА_4 та здійснити відповідне дослідження. А тому відмова ОСОБА_4 від проходження огляду в порядку, визначеному Інструкцією не зафіксована.

В подальшому було проведено відбір крові в м.Львів, як зазначено у вироку суду та згідно висновків експерта встановлено відсутність у крові будь-яких спиртів.

Тому позивач вважає, що відповідач порушує умови договору та безпідставно відмовляє у виплаті страхового відшкодування, а тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.

19.06.2019 року до суду надійшов відзив на позовні вимоги в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що відповідач отримав документи, які підтверджують що одразу після настання події 27.11.2017 року ОСОБА_4 в лікувальному закладі відмовився від забору крові з магістральних вен, тобто відмовився від освідчення на стан сп`яніння, а тому на підставі п.2.11.3.10 (16) Страхувальника було повідомлено про відмову у визнанні події страховою.

Також представник зазначає, що на виконання п.п.2.11.2.7 та 2.11.2.18 Договору при здійсненні перереєстрації автомобіля Страхувальник мав негайно (протягом 2-х робочих днів) повідомити Страховика про такі зміни. Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 року відбулась перереєстрація автомобіля та на даний час номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , змінено власника автомобіля, проте Страхувальник не повідомив Страховика про такі зміни та не виконав відповідні положення Договору що у відповідності до положень п.2.11.2.18, 2.6.1.8 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та договір припинив свою дію з дня відчуження автомобіля.

09.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, що позивачу до звернення до суду з позовом не було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що страхову компанію не було повідомлено про перереєстрацію автомобіля. Лише листом від 23.05.2019 року позивача було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування із зазначених підстав. Проте зазначена відмова не була підставою звернення до суду з позовом, а тому пояснення відповідача в цій частині не стосуються заявлених позовних вимог. Проте представник позивача зазначає, що відповідача належним чином було повідомлено про зміни, пов`язані з перереєстрацією автомобіля та внаслідок такого повідомлення було укладено додаткову угоду №1 від 01.06.2017 року до договору страхування. Також представник позивача зазначає, що «Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи з приводу оцінки встановлення стану алкогольного сп`яніння гр. ОСОБА_4 , 1976 р.н.» не є належним та допустимим доказом так як стаття 76 ЦПК України передбачає в якості доказів лише висновок експерта та процесуальний статус спеціаліста визначений ст.74 ЦПК України, а тому зазначений висновок спеціаліста не відповідає межам діяльності спеціаліста в судовому процесі. Представник вважає, що наданий представником відповідача висновок спрямований на те, щоб була здійснена переоцінка доказів, які зазначені у вироку суду, зокрема щодо перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння.

24.07.2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача зазначив, що копія додаткової угоди, без надання її оригіналу не може бути належним доказом існування такої додаткової угоди. У вироку судом не встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Відсутність доказової бази слугувало неможливістю для суду першої інстанції повно та обгрунтовано з`ясувати питання перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння на момент первинного огляду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтею 988 ч.1 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.990 ЦК України та ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено в судовому засіданні, 27.05.2017 року між ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) та АТ «ПРОСТО-Страхування» був укладений Договір №1700123 серії РRЕМІUМ «Преміум КАСКО» за умовами якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля «Мерседес», 2006 року випуску, державна реєстрація 11.02.2015 року, державний номер НОМЕР_2 (згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, зазначений автомобіль належить на праві власності ОСОБА_6 ). Строк дії договору встановлено з 28.05.2017 року по 27.05.2018 року.

Як зазначено в Договорі, автомобіль використовується на підставі довіреності.

Згідно з Договором вигодонабувачем зазначено ОСОБА_2 .

За умовами Договору, за ризиком «Пошкодження» - страхова сума 1 051 000,00 грн., безумовна франшиза 0,50% від страхової суми, при виплаті на умовах «Повна загибель» - франшиза становить 0% від страхової суми, вказаної в п.1.10 цього Договору.

Представник відповідача не заперечував належного виконання умов договору позивачем та сплати відповідних страхових платежів.

Як встановлено в судовому засіданні, з 01.06.2017 року ОСОБА_3 є власником автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Довіреністю від 06.06.2017 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 управляти та розпоряджатись автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 .

В судовому засіданні встановлено, що 27.11.2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.10.2018 року (справа №442/817/18) ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від основного покарання.

Вирок набрав законної сили.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_4 , 27.11.2017 року о 01 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою сполученням «Пісочне-Східниця» у напрямку від м. Трускавець до м. Дрогобич Львівської області в районі її 63 км.+ 100м. неподалік від м. Трускавець, Львівської області, грубо порушив вимоги Р.1 п.п.1.2 (в частині значення термінів «дорожня обстановка», «дорожні умови», «безпечна швидкість», Р.2, п.2.3 (підпунктів «б» та «д») 2.9(а) Р.12, п.12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді сильного снігопаду, стан мокрого та засніженого дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та виїхав, без причин технічного характеру, за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на будівлю не функціонуючого стаціонарного поста ДАІ, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до наїзду на вказану нерухому перешкоду.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 зазначених пунктів правил дорожнього руху, пасажиру керованого ним автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи №351 від 21.12.2017 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпеки для життя в час спричинення, та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

21.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії із заявою на виплату страхового відшкодування в сумі 1 005 000,00грн. за страховим випадком, який відбувся 26.11.2017 року. Разом із заявою були подані документи, які необхідні для прийняття рішення щодо визнання випадку страховим.

Листом від 05.07.2019 року Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» повідомило ОСОБА_2 про те, що подія, яка сталася 27.11.2017 року не визнана страховим випадком та про відмову у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що згідно з п.2.3.1.5 Договору страхування страховими випадками не визнаються події, що відбулись при відмові водія застрахованого транспортного засобу від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Також зазначено, що в ході вивчення матеріалів страхової справи, Акціонерне товариство «Просто-Страхування» отримало документи, що одразу після настання події ОСОБА_4 відмовився від забору крові з магістральних вен, тобто відмовився від освідчення на стан сп`яніння.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.8 Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Розділ III Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів.

Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове (п.7 Інструкції).

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів (п.10).

Згідно з п.12 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.13 Інструкції).

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п.15 Інструкції).

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду (п.16 Інструкції).

Як визначено п.22 Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_4 пояснював, що в лікарні в нього взяли кров на експертизу, також робили тест на алкоголь через алкотестер, який показав, що він був в стані алкогольного сп`яніння з яким він не згідний. Він не визнав те, що був в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, вироком суду встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перебування ОСОБА_4 , в стані алкогольного сп`яніння, де б алкоголь в його крові було зафіксовано на рівні 1, 460 ‰, оскільки стан сп`яніння було зафіксовано лише в медичній довідці та Акті медичного огляду КП Дрогобицької міської лікарні лікарем в якому вказано: «що кров на етанол не забрано через відсутність периферичних вен. Від забору крові з магістральних вен категорично відмовляється», та з даних спеціального технічного засобу «АЛКОНТ», використання якого у випадку вчинення злочину законодавством не передбачено, а стан алкогольного сп`яніння слід визначати шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища чи крові. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, щодо дійсності повірки даного вимірювального апарату «АЛКОНТ» та його придатності до використання на день обстеження ОСОБА_4 , який заперечував складений висновок лікарів на стан його алкогольного сп`яніння.

До матеріалів справи прокурор долучив постанову та протокол про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 27.11.2017 року з якого вбачається, що у приміщення 8-ої міської лікарні м. Львова, у ОСОБА_4 за його згодою відібрано кров на експертизу 27.11.2017 року о 18.40 - 19.00 год. в приміщенні п`ятої палати травматологічного відділення (хірургія) за допомогою медичного шприца, тобто після двох годин з моменту настання ДТП, однак окрім того, що в Дрогобицькій міській лікарні не змогли взяти кров на аналіз та з приводу чого слідчий скерував ОСОБА_4 у лікарню м. Львова, що зайняло значно часу після скоєння ДТП, а перешкод тому ніхто не вчиняв, ніяких інших належних та допустимих доказів щодо причин не відібрання крові у ОСОБА_4 в межах двох годинного часу після ДТП суду не надано.

Натомість до матеріалів справи долучено та судом досліджено два Висновки експерта від 06.12.2017 року за №4349/2017-т, №4350/2017-т на наявність спиртів в крові ОСОБА_4 , 1976 року народження відібраних у нього в день ДТП 27.11.2017 року, та за результатами експертиз, етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів та алкоїдів і похідних 1,4 бензодіазепіну в його крові не виявлено.

У зв`язку із вищенаведеним в суду існують сумніви щодо висновку лікаря та дійсності повірки даного вимірювального апарату та його придатності до використання на день обстеження та вважає їх не належними та не допустимими доказами, та надає віри Висновкам експерта, щодо експертизи крові обвинуваченого на вміст алкоголю, якими етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів та алкоїдів і похідних 1,4 бензодіазепіну в його крові не виявлено, та визнає їх допустимими та належними доказами, а тому судом встановлено, що у вину підсудному необґрунтовано вмінено "в стані алкогольного сп`яніння".

Згідно з положеннями частин 6 та 7 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Представник відповідач в судовому засіданні наполягав на тій обставині, що ОСОБА_4 фактично відмовився від освідчення на наявність алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з копії Акту №475 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 27.11.2017 року, о 02 год. 54 хв. ОСОБА_4 встановлено алкогольне сп`яніння та згідно з результатами алкотесту «АlсоSсаn АL9000L» результат 1,460 проміле. Крім того в акті зазначено, що кров на етанол не забрано через відсутність периферичних вен, від забору крові з магістральних вен категорично відмовився.

В судовому засіданні встановлено, що необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я була викликана тим, що відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої є особа, що загинула.

Суду не надано доказів, що на виконання п.7 зазначеної Інструкції було проведено лабораторне дослідження, яке є обов`язковим.

Так в Акті дійсно зазначено, що ОСОБА_4 відмовився від забору крові з магістральних вен, проте акт не містить інформації про неможливість відбору біологічних середовищ, які визначені в п.12 Інструкції - слини, сечі та змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Суд для уточнення можливості/неможливості відбору/дослідження зазначених біологічних середовищ направив запит до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» та листом від 14.09.2020 року, який надійшов до суду 28.09.2020 року повідомлено суд, що зазначені зразки біологічного середовища не відбирались у ОСОБА_4 у зв`язку з його відмовою.

Проте варто зауважити, що сам акт не містить відомостей, що ОСОБА_4 відмовився від відбору зазначених зразків біологічного середовища.

А тому з врахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами не зафіксовано відмову ОСОБА_4 від огляду на стан сп`яніння та посилання відповідача на таку підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування не відповідає обставинам, встановленим в судовому засіданні.

Крім того, представник відповідача зазначав, що на виконання п.п.2.11.2.7 та 2.11.2.18 при здійсненні перереєстрації автомобіля Страхувальник мав негайно (протягом 2-х робочих днів) повідомити Страховика про такі зміни. Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 року відбулась перереєстрація автомобіля та на даний час номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , проте Страхувальник не повідомив Страховика про такі зміни та не виконав відповідні положення Договору, тому у відповідності до положень п.2.11.2.18 Договору зазначене є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Листом від 23.05.2019 року відповідач повідомив ОСОБА_2 що договір припинив свою дію з дня відчуження автомобіля на підставі п.2.6.1.8 Договору, оскільки Страховика не було повідомлення про відчуження автомобіля та зміну власника.

Проте як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль із державним номером НОМЕР_1 , проте неповідомлення про здійснення перереєстрації автомобіля не було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Щодо зазначеної підстави страховиком не приймалось відповідне рішення.

Судом встановлено, що 02.06.2017 року між сторонами була підписана додаткова угода №1 до Договору добровільного страхування транспортних засобів «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серія РRЕМІUМ №1700123 від 27.05.2017 року згідно з яким відповідно до заяви Страхувальника про зміну свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу сторони виклали в новій редакції п. п.1.4 Договору, а саме: в частині дати реєстрації транспортного засобу зазначили - 01.06.2017 року та реєстраційного номеру автомобіля - НОМЕР_1 . В іншій частині умови договору залишились незмінними.Вказаний договір відповідач не просив визнати недійсним (з відповідним позовом до суду не звертався). Так само не підтверджено належними та допустимими доказами, що особа, яка підписала від імені Страховика додаткову угоду не уповноважена була на такі дії.

Крім того, в листі відповідача від 05.02.2019 року зазначено про Договір від 27.05.2017 року та додаткову угоду до нього, тобто сам відповідач визнає що додаткова угода до договору була підписана.

А тому суд не може взяти до уваги заперечення представника відповідача щодо такої підстави для здійснення виплати страхового відшкодування оскільки Страховика повідомлено про зміну власника автомобіля та договір не припинено.

На замовлення страхової компанії СПД ОСОБА_8 13.03.2018 року було складено Звіт №624/18 про оцінку автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля внаслідок його пошкодження під час ДТП приймається рівним дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень та становить 1 116 801,90 грн.

Згідно із зазначеним Звітом, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 1 971 332,76 грн. Отже, даним висновком встановлено «повну загибель» автомобіля.

Згідно з висновком №187-1 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного 02.08.2018 року судовим експертом ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_2 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження на дату огляду 18.07.2018 року становить 1 005 259,40 грн.

А тому суд приходить до висновку, що на подію яка відбулась 27.11.2017 року не може бути поширено виключення із страхових випадків, передбачене п.2.3.1.5 Договору та оскільки страховою компанією встановлено що відбулась «Повна загибель» автомобіля, суд на підставі положень п.п.2.8.18-2.8.20 Договору та враховуючи заявлені позивачем вимоги вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1 005 000,0 грн. страхового відшкодування.

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (ЄДРПОУ 24745673, адреса: м.Київ, вул.Герцена, буд.10) про стягнення страхового відшкодування- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 1 005 000 (один мільйон п`ять тисяч) гривень 00 копійок та 9 605,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2020 року

Суддя: Н.Г.Притула