Справа № 2-1118/07
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року .Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі :
головуючого
судді
Чебикіна В.П.
при секретарі - Гасінбергер М.М.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя
особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
ОСОБА_5, Комунальне підприємство « Дніпропетровське міжміське
бюро технічної інвентаризації » про визнання договору дарування недійсним , як
удаваного правочину і поновлення права власності на квартиру,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 12 березня 2007 року звернулась до
Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом , в якому вказала
що 2 квітня 2004 року між нею і відповідачем ОСОБА_4 було укладено
договір дарування квартири 3 в житловому будинку АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , вартість
квартири складає 9 581 грн.
Позивачка посилається на те, що укладена угода була викликана збігом
для неї тяжких життєвих обставин , а саме смертю у 2001 році сина, а у квітні
2003 року чоловіка , що вона непрацездатна за віком і станом здоров'я,
потребує догляду і матеріальної допомоги . Тому вона домовилась з відповідачем
, що подарує йому квартиру , а останній в свою чергу буде допомагати їй по
господарству , забезпечувати продуктами харчування , здійснювати платежі за
квартиру.
Підписуючи договір дарування вона вважала, що все це обумовлено договором
дарування , про те виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає ніяких
зобов'язань утримувати її. Після підписання договору відповідач повністю змінив
ставлення до неї , повністю ігнорує домовленість.
Позивачка вважає, що договір дарування був укладений з метою приховати дійсний
правочин про довічне утримання і є удаваним правочином. Просить суд визнати
договір дарування недійсним , а договір довічного утримання вважати
розірваним , а також просить поновити за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також зобов'язати КП «ДМБТІ»
зареєструвати право власності на вищевказану квартиру на її ім'я.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав , мотивуючи тим, що ніякого договору
про довічне утримання з позивачкою не було, ОСОБА_3 дружила з його
матір'ю ОСОБА_6, з якою знайома 30 років і сама 18.09.2003 року склала на
нього заповіт, а 2 квітня 2004 року з власної ініціативи оформила договір
дарування. У нотаріальній конторі нотаріус вголос прочитала договір , роз'
яснила його зміст , позивачка передала йому ключі від квартири. Про договір
довічного утримання не могли бути розмови, так як він у 2002 році на
виробництві отримав травму , увесь 2003 рік пролежав у лікарні , а у 2004 році
отримав інвалідність , тому сам потребував допомоги фізично і матеріально.
Приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснила, що реєструвала цей договір дарування ,
вона завжди зачитує вголос текст угоди , роз'яснює чим відрізняється договір
дарування від договору довічного утримання.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків , думку адвокатів , вивчивши
матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні встановлено, що 2 квітня 2004 року між позивачкою
ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір дарування
квартири АДРЕСА_1 , який
був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального
округу ОСОБА_5.
Позивачка у судовому засіданні пояснила, що вона дійсно 2.04.2004 року уклала
договір дарування на ОСОБА_4 , вона розуміла, що підписує саме договір
дарування і нотаріус прочитала вголос сам договір і все їй пояснила, але все
одно вона вимагає визнати договір дарування недійсним, так як відповідач їй не
оказує матеріальної допомоги.
Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що завжди по мірі своїх можливостей допомагав
позивачці , встановив грати на вікнах , поставив вхідні броньовані двері ,
зробив ремонт у прихожій , кухні , позивачка до цього часу проживає у квартирі
.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що їм
не відомо який саме договір уклали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачка
скаржилась їм на те, що ОСОБА_4 після укладення угоди перестав надавати їй
матеріальну допомогу , не заходить до неї , не допомагає по господарству.
Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що позивачка ОСОБА_3
казала їм, що хоче подарувати відповідачу свою квартиру, потім розказувала про
те, що квартиру подарувала , про договір довічного утримання ніякої розмови не
було.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивачку ОСОБА_3 знає біля 30 років ,
весь час вони дружили , останні років п'ять разом працювали , вона завжди
допомагала позивачці, особливо коли та залишилась на самотні. Спочатку ОСОБА_3 зробила заповіт на її сина, відповідача по справі, потім оформила у
нотаріуса на неї доручення з метою підготувати документи для оформлення
договору дарування квартири . ОСОБА_3 з власного бажання передала свою
квартиру в дар її сину, про договір довічного утримання ніякої розмови не було.
Суд вважає, що підстав ставити під сумнів показанням свідків ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_6 немає, тому слід вважає їх правдивими.
Згідно ст. 717 ЦК України характерною ознакою договору дарування є його
безоплатність , мотиви дарувальника значення не мають.
Позивачка підтвердила у судовому засіданні , що вона знала, що підписує саме
договір дарування , крім того це їй пояснив нотаріус.
Доводи ОСОБА_3 що договір дарування , укладений з метою приховати
дійсний право чин про довічне утримання і є удаваним право чином не знайшли
свого підтвердження у судовому засідання і тому задоволенню не підлягають.
Ст. 727 ЦК України передбачає право дарувальника вимагати розірвання договору
дарування в певних конкретних випадках , такий випадок позивачка не навела.
Крім того, згідно ст.. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору
дарування застосовується позовна давність один рік , позовна заява подана до
суду з пропуском цього строку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 717, 727, 728 ЦК України , ст.
ст. 5,6,10,27,57-60,88,212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, треті
особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної
інвентарізації “ про визнання договору дарування , укладеного між нею ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та посвідченого приватним
нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, недійсним, як удаваний правочин, а договір довічного утримання
вважати розірваним; про поновлення за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язані комунального
підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”
зареєструвати право власності на вказану квартиру на її ОСОБА_3 ім'я - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний
строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: В.П.
Чебикін