Ухвала

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 755/550/20

провадження № 61-16067ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 50% додаткових витрат на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 15 174,89 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що від зареєстрованого шлюбу сторони у справі мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року з відповідача на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі 3 500 грн щомісячно, починаючи з 10 червня 2019 року. Однак, відповідач аліменти не сплачує, участі у додаткових витратах на дитину не приймає. Крім основного утримання дитини, у зв`язку із необхідністю її лікування та розвитку здібностей, позивачем понесено додаткові витрати у розмірі 30 349,79 грн. Відповідач, будучи особою працездатного віку та не маючи інших осіб на своєму утриманні, участі у вихованні дитини не приймає, коштів на утримання доньки не надає, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат у судовому порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму додаткових витрат на дитину у розмірі 15 174,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року залишено без змін.

30 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом спору у даній справі є стягнення додаткових витрат на дитину.

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев