Справа № 2-140

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 квітня 2010 року                                    Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Ковальської І.А.,

                         при секретарі Мантак О.Л.,

                 за участю адвоката ОСОБА_1,

                               представника позивача ОСОБА_2,

     позивачки ОСОБА_3,

     відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно придбане у шлюбі, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно придбане у шлюбі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем на протязі 19 років. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою. У сторін не склались стосунки і вони припинили шлюбні відносини.

Позивачка стверджує, що в період шлюбу вона з відповідачем придбали наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок по АДРЕСА_2 та автомобіль марки ГАЗ-24, 1977 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Майно, яке було придбане в період шлюбу, сторони добровільно не розділили, тому позивачка звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на ? частину майна, придбаного у шлюбі.

В ході судового розгляду справи позивачка змінювала позовні вимоги, однак врешті зупинилася на первинних позовних вимогах.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили визнати за позивачкою право власності на ? частину квартири, будинку та автомашини.

Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що на запропонований позивачкою поділ майна він не згідний, оскільки на даний час вони проживають окремо, він в              будинку в с. Козинцях, а позивачка в квартирі. Він не заперечує проти того, щоб позивачка виплатила йому грошову компенсацію різниці між вартості квартири та будинку, який коштує на порядок менше. Крім того визнавати право власності на автомобіль не можна, оскільки він був проданий ще під час перебування у шлюбі з позивачкою.

Вислухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Як встановлено судом 18 листопада 1990 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Летичівського районного управління юстиції Хмельницької області, про що зроблено актовий запис № 98. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5, яка після припинення шлюбних стосунків між сторонами залишилася проживати з позивачкою.

В період зареєстрованого шлюбу сторони вели спільне домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет та на спільні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок по АДРЕСА_2 та автомобіль марки ГАЗ-24, 1977 року випуску, д/н НОМЕР_1. Право власності на вищезазначене майно зареєстроване на відповідача.  

Твердження відповідача про те, що спірний автомобіль проданий, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки згідно облікової картки Вінницького МРЕВ власником транспортного засобу ГАЗ-24,                              днз НОМЕР_1, 1977 року випуску, являється відповідач ОСОБА_4 Даний автомобіль поставлений на облік 09.06.2004 року. Доказів, які б підтвердили укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля, суду надано не було.  

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном. Така частка може бути виділена за домовленістю між співвласниками або у разі спору – судом.

Набуття права власності за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто ніхто з подружжя не зобов’язаний доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Реєстрація прав на спільне майно на ім’я відповідача не значить, що він є одноосібним власником майна.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що сторони добровільно не дійшли згоди щодо порядку користування, володіння та розпорядження спільним сумісним майном подружжя, суд вважає за доцільне визначити частку в майні подружжя та визнати за позивакою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, житлового будинку по АДРЕСА_2 та автомобіля марки ГАЗ-24, 1977 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно придбане у шлюбі задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину автомобіля марки ГАЗ-24, 1977 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання в               10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: