Копія   Справа № 2-152/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 30 квітня 2010 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

    головуючого судді – Лисенко Н.В.

    при секретарі – Ситник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя особа Українська універсальна біржа, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок, -

в с т а н о в и в:

            Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа Полтавська  Українська універсальна біржа, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок.  

             З позову вбачається, що згідно договору купівлі - продажу № НО-256 від 19.03.2001 року, оформленому  Українською універсальною біржею, позивачка ОСОБА_1 купила,  а відповідач ОСОБА_2 продав належний йому  житловий будинок  з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 Вказаний договір був зареєстрований кооперативним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 18.04.2001 року за № 75 в реєстровій книзі №1. Позивачка ОСОБА_1 в даний час проживає у вказаному будинку, а на підставі договору дарування земельної ділянки від 29.11.2003 року володіє та користується присадибною земельною ділянкою площею 0,4773 га, яка розташована за тією ж адресою, що і будинок. З дозволу виконкому Великобагачанської селищної ради на даній земельній ділянці позивачка побудувала ще один сарай.

          Позивачка ОСОБА_1 в даний час  не може розпоряджатися даним нерухомим майном, оскільки вказаний договір купівлі – продажу не відповідає вимогам чинного законодавства України. Як зазначено в позові,  позивачем  виконані всі умови договору, а відповідач ОСОБА_2 ухиляються від нотаріального оформлення даного договору купівлі – продажу, в зв’язку з чим позивач  змушений звернутися до суду.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  заявлений позов підтримала, в своїх поясненням посилалася на обставини, що викладені в позові і просила позов задовольнити в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився,  про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надіслав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності.  З поштового повідомлення вбачається, що третьої особи  Української універсальної біржі за даною адресою немає.

          Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов  про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок підлягає задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         Судом встановлено, що 19 березня 2001 року  між  ОСОБА_2 в особі брокерської контори № 001 та ОСОБА_1 в особі брокерської контори № 002 був укладений  договір купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1  (а.с.5). 18.04.2001 року на підставі  цього договору  житловий будинок  був зареєстрований в  колективному  підприємстві Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (а.с.6). Домоволодіння складалося з житлового будинку – літ. «А-І», житловою площею 23,3 кв.м., сараю – літ. «Б», сараю літ. «В», погреба вхідного – літ. «Г», вбиральні літ. «Д», колодязю №1,  огорожі № 2.

        Позивачка ОСОБА_1 в даний час проживає у АДРЕСА_1  

        Земельна ділянка площею 0,4773 га (0,1742 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,3031 га – для ведення особистого селянського господарства) належить позивачці ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, від 29.11.2003 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).

         Рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради № 187 від 12.11.2009 року ОСОБА_1 на її заяву було надано дозвіл на будівництво господарського сараю (а.с.11), який в технічному паспорті на житловий будинок позначений літерою «Ж».  

            Відповідно до ст.224 ЦК України ( 1963 року) , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)  зобов’язується передати майно  у власність  покупцеві, а покупець  зобов’язується прийняти майно  і сплатити за нього певну грошову суму.    

          Як вбачається з матеріалів справи, даний договір купівлі-продажу № НО - 256 від 19 березня 2001 року нотаріально посвідчений не був,  в даний час відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

           Відповідно  до ст. 227  ЦК України ( 1963 року), яка  діяла на час укладення договору,   договір купівлі-продажу   житлового будинку   повинен  бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання  цієї вимоги тягне недійсність договору.   Вимоги  щодо нотаріального посвідчення  договору  купівлі-продажу  житлового будинку та державній реєстрації містяться  і в ст. 657 діючого в даний  час  ЦК України.

    Відповідно  до ч. 2 ст. 47 ЦК  України ( 1963  року) яка  діяла на час укладення договору, " якщо  одна з сторін повністю або частково виконала  угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального  посвідчення угоди , суд вправі за вимогою сторони, яка виконала  угоду, визнати угоду дійсною." Відповідно до  ч. 2 ст. 220 ЦК України, що діє з 01.01.2004 року, "якщо  сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін  ухилилася  від його нотаріального посвідчення, суд може визнати договір дійсним".   У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Виходячи з аналізу істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку НО - 256 від 19.03.2001 року та сукупності письмових доказів, що подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1  купила житловий будинок  з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 і  відбулося повне виконання умов цього договору.

            З акту поточних змін в генеральному плані володіння і в поетажних планах основних будівель від 19.11.2009 року  виявлено переобладнання частини сараю в літню кухню – літ. «Є,є»  та виявлено сарай – літ. «Ж» 2003 року побудови – самовільно побудовані. (а.с.24). Дані будівлі згідно технічного звіту – висновку № 241 від 27 січня 2010 року ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» встановлені придатними до експлуатації.  

        Через відсутність правовстановлюючих документів позивач ОСОБА_1 не може легалізувати будівництво та отримати свідоцтво  про право власності.           Відповідно до норм ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

           За нормою ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо воно оспорюється або не визнається іншою особою.

         Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1  про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок.

        На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 47 ч. 2, 227 ЦК України ( 1963 р.), які  діяли на час укладення договору,  ст.ст.15,16,ч.2 ст.220, ст.ст.328,392 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,15,60,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя особа Українська універсальна біржа, про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі – продажу  житлового будинку  з надвірними будівлями, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  та  зареєстрований  19 березня 2001 року  Українською універсальною біржею, № НО-256.

           3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1 та   складається  з житлового будинку – літ. «А-І», житловою площею 23,3 кв.м., сараю – літ. «Б», сараю літ. «В», погреба вхідного – літ. «Г», вбиральні літ. «Д», літньої кухні – літ. «Є, є», сараю – літ. «Ж» колодязю №1,  огорожі № 2.

          Заяву  про  апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

          Рішення  суду набирає  законної  сили після закінчення  строку подання  заяви  на  апеляційне оскарження, якщо  заяву на апеляційне оскарження  не було подано. Якщо було подано заяву  на апеляційне  оскарження, але  апеляційна скарга  не подана  у встановлений строк, рішення  суду  набирає  чинності  після закінчення цього  строку. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної  сили після розгляду  справи апеляційним  судом.

Суддя         -  підпис

Копія вірна:    Голова суду -                                            Секретар -