Справа № 2-495/2010 рік                                        

                                                                    РІШЕННЯ
                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    19 квітня 2010 року                                                                                     Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                            Дніпропетровської області

в складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

при секретарі - Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,

                                                                          ВСТАНОВИВ:

    В суд звернулося ПАТ КБ "ПриватБанк" з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, посилаючиь на те, що 07.07.2004 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 23685,00 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.07.2009 року. Відповідач зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та у порядку, встановлених договором. Але своє зобов’язання відповідач виконав частково і станом на 05.06.2009 року заборгованість відповідача становить 2429,92 долларів США.  В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між сторонами був укладений договір застави, згідно якого позивач має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов’язання будуть не виконані. Оскільки зобов’язання по договору не виконані, просить суд в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернути стягнення на майно відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове  засідання відповідач не з’явився по невідомій суду причині, про день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, що не з’явився, по наявним у матеріалах справи доказам, на підставі ст.169 ЦПК України постановою по справі заочного рішення.

Суд,  вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивача повинні бути  задоволені  за наступними підставами:

    07 липня 2004 року між сторонами був укладений кредитний договір № DNREA000100773, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 23685,00 долларів США, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 липня 2009 року.

    Згідно ст.526 ЦК України – зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...

    Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України –  за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: видав відповідачу кредит у розмірі 23685,00 долларів США.

    У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 05 червня 2009 року за ним утворилася загальна заборгованість по кредитному договору 2429,92 долларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом – 1455,17 долларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом – 600,40 долларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 374,35 долларів США.

    В забезпечення виконання зобов’язаннь за кредитним договором 07 липня 2004 року сторони уклали договір застави рухомого майна № DNREA000100773, згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно – автомобіль MITSUBISHI SPACE STAR, рік випуску: 2004, тип ТЗ: УНІВЕРСАЛ, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

    Умовами договору застави, укладеного з відповідачем, передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов’язань за кредитним договором або за договором застави, Заставодавець зобов’язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.

    В порушення вимог закону та умов договору відповідач  зобов’язання за кредитним договором на виконує; предмет застави в заклад позивачу не переданий.

    Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу» –  за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

    Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця. Проте звернення стягнення на предмети застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю неможливе без фактичного знаходження предметів застави у володінні позивача.

    Відповідно до ст.16 Цивільного Кодексу України – одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов’язання в натурі. Примусове виконання зобов’язання в натурі – це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов’язання та полягає в зобов’язанні здійснити дію або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

    Оскільки законом та умовами договору застави передбачено обов’язок відповідача передати предмети застави в заклад позивачу, суд вважає вимогу позивача стосовно зобов’язання відповідача виконати зобов’язання в натурі законною і обгрунтованою.

    Згідно ст. 81 ЦПК України – з відповідача на користь державни підлягають стягненню судовий збір в сумі 184,95грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.

    Керуючись ст.ст.10,60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                        ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги Публічного кціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  задовольнити.

    Передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1  належне йому на праві власності заставлене майно – автомобіль MITSUBISHI SPACE STAR, рік випуску: 2004, тип ТЗ: УНІВЕРСАЛ, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

    Звернути стягення на автомобіль MITSUBISHI SPACE STAR, рік випуску: 2004, тип ТЗ: УНІВЕРСАЛ, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1,  шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» договору купівлі-продажу предмету застави від імені ОСОБА_1 зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №  від 07 липня 2004 року в сумі 2429,92 долларів США, що за курсом Національного банку України (7,61 грн за 1 доллар США) складає 18495грн 09коп.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 184грн 95коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120грн.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заочне рішення може бути переглянуто Верхньодніпровським районним судом  за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий