ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2020 року                

м. Чернівці

справа № 727/10139/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Конецька Д.Г.

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 червня 2020 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом.

Позивачі просили:

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40 358 гривень 58 копійок за період з 15 січня 2017 року по 12 червня 2018 року;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за період з 13 червня 2018 року по 15 січня 2020 року в сумі 44 000 гривень.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 є братом позивачки ОСОБА_2 та дядьком позивача ОСОБА_1 . В минулому вказана квартира належала батькам позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

15 грудня 1997 року ОСОБА_4 подарувала належу їй 1/2 ідеальну частки в квартирі позивачці ОСОБА_2 13 серпня 2012 року ОСОБА_5 подарував належну йому 1/2 частку вказаної квартири ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_2 13 червня 2018 року подарувала належну їй 1/2 частку на вказану квартиру ОСОБА_1 .

Позивачі вказували, що за період коли ОСОБА_3 був співвласником 1/ 2 спільної квартири, а саме з 12 липня 2012 року до 15 січня 2020 року вони жодного разу не мали доступ до спірної квартири та їм не було відомо, як саме використовувалась дана квартира відповідачем.

Нещодавно їм стало відомо, що спірна квартира здавалась в оренду без домовленості з позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Також пенсію батька, який проживав до моменту смерті у вказаній квартирі, отримував відповідач по довіреності замість свого батька. Різницю між отриманою пенсією та витратами на своє проживання батько ОСОБА_5 віддавав відповідачу ОСОБА_3 в одноособове користування та проживання в їхній спільній з відповідачем квартирі, що вважають доходом співвласників від використання спільного майна.

Оскільки кожному з співвласників належить по 1/2 частки у праві спільної часткової власності, то вважають, що дохід від використання спільної квартири повинен бути розділений навпіл, тобто відповідач ОСОБА_3 повинен сплатити їм половину доходу, який він отримував як від свого батька так і від здачі спільної квартири в оренду третім особам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 червня 2020 року в задоволенні  позову ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач ОСОБА_3 здавав в оренду лише належну йому частку спільної квартири, підстав для стягнення половини такого доходу на користь позивачів не вбачається.

В частині відмови у стягненні на користь позивачів частини доходу, яку як вважали позивачі ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_5 у вигляді частини його пенсії за одноособове користування та проживання в їх спільній з відповідачем квартирі, суд першої інстанції посилався на безпідставність та недоведеність вказаних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  просять рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вважають помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем здавалася в оренду лише належна йому частка спірної квартири, зважаючи на те, що між сторонами поділ вказаного нерухомого майна в натурі або виділ з нього окремих часток не проводився.

Розрахунки суми доходів, які позивачі надали суду на підтвердження своїх вимог, підтверджені належними та допустимими доказами.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі відповідачем спірної квартири в оренду та отримання ним доходів від такої діяльності.

Окрім того під час розгляду справи було спростовано аргумент позивачки ОСОБА_2 про отримання ОСОБА_3 пенсії покійного батька.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що згідно  інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №179132999 від 29 серпня 2019 року, ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 5 грудня 1997 року належала на праві приватної власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,36 кв.м., житловою площею 34,20 кв.м. (а.с.18-19 т.1).

13 червня 2018 року ОСОБА_2 подарувала належну їй на праві власності 1/2 частку вказаної квартири своєму сину ОСОБА_1 згідно договору дарування (а.с.20 т.1).

Інша 1/2 частка вказаної квартири належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 03 серпня 2012 року (а.с.18-19 т.1).

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звертався до КЖРЕП №14 із заявою про здійснення комісійного обстеження вищевказаної квартири на предмет її фактичного використання та для вирішення питання надання ключів позивачам ОСОБА_3 (а.с. 30-34 т.1).

Крім того, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 неодноразово зверталися з заявами про злочин до Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУПН у Чернівецькій області району для вирішення питання надання допуску до спірної квартири, з приводу чого їм надано відповідь про відсутність будь-яких протиправних дій, які б підпадали під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення. Згідно відповіді Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області на звернення ОСОБА_1 , йому запропоновано звернутися в суд для вирішення цивільно-правових відносин, які не входять до компетенції ОВС. Довідкою про результати розгляду звернення від 16 липня 2019 року, вирішено подальшу перевірку припинити (а.с.31-33, 132, 134, 155, 169, 193-194, 218-222, 224-227 т.1).

З акту від 25 серпня 2019 року, за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 відмовився надати ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_1 (а.с. 35 т.1).

Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в місті Чернівці від 26 листопада 2013 року батько позивачки ОСОБА_2 був пенсіонером та отримував пенсію (а.с.156-159, 238-250 т.1).

Батько позивачки ОСОБА_2 , та відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.166).

Відповідно до договору оренди від 12 квітня 2019 року, відповідач ОСОБА_3 надавав в оренду ОСОБА_9 одну кімнату в квартирі АДРЕСА_1 .

Умовами зазначеного договору оренди визначено, що орендодавець здає в оренду орендарю вказане приміщення строком на 6 місяців з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року зі сплатою відповідачу 2 000 гривень в місяць (а.с.160-161).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №19743429 від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 15 січня 2020 року подарував 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 .

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини отриманого доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_1 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Керуючись наведеними вище нормами  закону, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач  ОСОБА_1  як співвласник спірної квартири має право на отримання доходів від здачі в оренду належної йому спільно з відповідачем квартири відповідно до договору оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року.

Оскільки умовами зазначеного договору оренди визначено, що орендар повинен був сплачувати орендодавцю ОСОБА_3 по 2 000 гривень в місяць протягом шести місяців, а саме з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року, 1/2 суми отриманого доходу від використання спільної квартири, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за вказаний період, становить 6 000 гривень (2 000x6:2=6 000).

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 761/16621/16-ц.

Апеляційний суд не бере до уваги розрахунок суми доходів від оренди, зазначений позивачами в їх позовній заяві, оскільки плата за оренду квартири АДРЕСА_1 була визначена сторонами в договорі оренди від 12 квітня 2019 року, а отже саме вказана сума і повинна братися до уваги судом при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що в позові слід відмовити з тих підстав, що відповідач здавав в оренду лише належну йому на праві власності частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказана квартира була поділена між її співвласниками в натурі.

Необґрунтованим є аргумент ОСОБА_3 , зазначений у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження передачі відповідачем спільної квартири ОСОБА_9 у оренду та доказів отримання ним доходу від такої діяльності, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду копію такого договору оренди, наявність та дійсність якого відповідачем під час розгляду вказаної справи не спростована.

Щодо відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 половини отриманого доходу від використання спільної квартири шляхом здачі її в оренду за період з 13 жовтня 2019 року по 15 січня 2020 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність таких вимог з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення відповідачем договору оренди спільної квартири у вказаний період та отримання орендної плати.

Наявний в матеріалах справи акт від 15 лютого 2020 року не є безумовним доказом укладення ОСОБА_3 вищевказаного договору оренди та не може братися до уваги апеляційним судом, оскільки належними доказами виникнення таких договірних правовідносин у відповідності до положень статтей 810, 811 ЦК України є наявність укладеного в письмовій формі договору оренди, який в матеріалах справи відсутній.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів половини доходу за використання спільного майна на час проживання у спільній квартирі батька позивача ОСОБА_5 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи вищевказані позовні вимоги, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилалися на те, що відповідач за домовленістю передав ОСОБА_5 у одноособове проживання спільну квартиру, за що останній сплачував відповідачу певні кошти із отриманої ним пенсії, що слід вважати доходом співвласників від використання спільного нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Статтею 811 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не надано жодних доказів на підтвердження укладення між відповідачем та його батьком ОСОБА_5 договору оренди спільної квартири або іншого оплатного договору та отримання відповідачем грошових коштів згідно умов такого договору.

Відсутність доказів укладення між відповідачем та ОСОБА_5 оплатного договору щодо користування спірною квартирою дає підстави для висновку про недоведеність позовних вимог і правильність висновку суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половини отриманого доходу від використання спільного майна за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення такої позовної вимоги. Слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_1 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року в сумі 6 000 гривень. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь ОСОБА_1 1/2 частини отриманого доходу від використання спільного майна за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2  Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI (далі - Закону)  встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили з відповідача на їх користь грошові стягнути кошти в сумі 84 358 гривень 58 копійок, з яких 40 358 гривень 58 копійок слід стягнути на користь ОСОБА_2 , а 44 000 гривень - на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевказаної ціни позову у розмірі 84 358 гривень 58 копійок, загальний розмір судового збору, який повинен був сплачений позивачами за подання до суду вказаного позову, становить 843 гривні 59 копійок.

Отже, ОСОБА_2 пропорційно її позовним вимогам, які становлять 47,84% від ціни позову, повинна була сплатити судовий збір в розмірі 403 гривні 57 копійок (843,59:100х47,84=403,57).

ОСОБА_1 пропорційно його позовним вимогам, які становлять 52,16% від ціни позову, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 440 гривні 02 копійки (843,59:100х52,16=440,02).

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Законом не заборонено сплату повного розміру судового збору одним із позивачів. Головним у цьому випадку є те, аби судовий збір було сплачено й зараховано до бюджету у розмірі, передбаченому законом.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 715/23/17-ц

Як вбачається з квитанцій № 0.0.1471682989.1 від 20 вересня 2019 року та № 0.0.1620596586.1 від 18 лютого 2020 року, ОСОБА_2 за подання до суду позовної заяви сплатила судовий збір в розмірі 843 гривні 60 копійок (768,40 +75,20=1152,60).

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи наведене вище, розмір судового збору за подання до суду апеляційної скарги складає 1265 гривень 39 копійка (843,59x150%=1265,39).

Як вбачається з квитанції № 0.0.1862645518.1 від 8 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 1265 гривні 40 копійок, з яких відповідно до оскаржуваних в апеляційному порядку позовних вимог ОСОБА_2 повинна була сплатити 605 гривень 36 копійок (1265,39:100х47,84=605,36), а ОСОБА_1 – 660 гривень 03 копійки (1265,39:100х52,16=660,03).

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 (6 000 гривень), що становить 13,64 % від ціни його позову (6000/(44000/100) =13,64%) з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 150 гривень 05 копійок ((440,02+660,03)х13,64%=150,05).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 1/2 частини доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_1 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 1/2 частини доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_1 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу від використання спільного майна - квартири АДРЕСА_1 за договором оренди від 12 квітня 2019 року за період з 12 квітня 2019 року по 12 жовтня 2019 року в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 150 (сто п`ятдесят) гривень 05 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 5 листопада 2020 року

Головуючий                                                О.О. Одинак

Судді:                                                        М.І. Кулянда

                                                               Н.Ю. Половінкіна