СПРАВА №2-365

2010 року

РІШЕННЯ

Іменем України

22 березня 2010 року                         м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого                         судді     Галчанського С.В.,

при секретарі                             Федоренко О.В.,

представника позивача                    адвоката     ОСОБА_1,

представника відповідача                     Дібровської Ю,С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції, треті особи: шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Як указано в позовній заяві, 26 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №010/17-12/90. Згідно з умовами договору позивач отримав у банку кредит у розмірі 80000 доларів США, в еквіваленті 404000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2017 року.

Відповідно до умов, передбачених у додатку №1 позичальник зобов’язаний щомісяця до 23 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитом.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 28 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №010/17-12/90/2 відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У листопаді 2009 року позивач дізнався, що укладений кредитний договір з визначенням платежів лише в іноземній валюті є таким, що не відповідає чинному законодавству, бо у предметі договору суму зафіксовано лише в іноземній валюті без посилання на національну валюту, а відповідно до чинного законодавства України єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

З часу укладення кредитного договору позивач сплатив банку 34152 долари США. За цей час істотно змінився офіційний курс долара США, зросла інфляція, фактично позивач має сплатити банку 64000 грн. Позивач, враховуючи офіційний курс гривні до долара США на момент укладення договору, вважає, що повинен сплатити банку 45848 доларів США, що в еквіваленті становить 231532,40 грн. Згоден повернути залишок заборгованості за умови розстрочення платежу на 90 місяців по 2572 грн., оскільки його сім’я перебуває на даний час у скрутному матеріальному становищі.

Позивач просить визнати недійсним кредитний договір №010/17-12/90, укладений 26 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем, визнати недійним договір іпотеки №010/17-12/90/2, укладений 28 лютого 2007 року між відповідачем та ОСОБА_5, розірвати договір поруки №010/17-12/90/1, укладений між відповідачем та ОСОБА_5, зобов’язати відповідача прийняти від позивача кошти в сумі 231532 грн. 40 коп. з розстроченням платежів на 90 місяців по 2572 грн. 58 коп. щомісячно, зобов’язати шосту Запорізьку державну нотаріальну контору виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №010/17-12/90/2 від 28 лютого 2007 року у вигляді нерухомого майна майнового комплексу загальною площею 320,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач не з’явився, до суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності за участю своїх представників.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, до суду надіслала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності та зазначила, що вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи шостої Запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився і не повідомив суд про причину неявки, про день і час проведення судового засідання повідомлений вчасно у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши докази в справі, зокрема: надані позивачем копії: паспорту серії НОМЕР_1, виданого 12 жовтня 2001 року Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області, кредитного договору №010/17-12/90 від 26 лютого 2007 року, додаткової угоди №1 до кредитного договору №010/17-12/90 від 26 лютого 2007 року, договору №03/17-12/26207104561 від 27 лютого 2009 року, додатку №1 до кредитної угоди, договору №010/17-12/90/2 від 28 лютого 2007 року, договору поруки №101/17-12/90/1 від 26 лютого 2007 року, договору №262091962914 на відкриття та ведення поточного рахунку від 29 вересня 2009 року, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 22 грудня 2005 року, квитанції №5 від 29 вересня 2009 року, розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, банківської ліцензії №10, зареєстрованої 27 березня 1992 року за №94, дозволу №10-4, додатку до дозволу №10-4 від 11 жовтня 2006 року, реєстраційних документів юридичної особи, анкети-заяви на кредит під комерційну іпотеку від 29 січня 2007 року, додаткової угоди №2 від 30 вересня 2009 року до кредитного договору, додатку №1 (нова редакція) до кредитного договору №010/17-12/90 від 26 лютого 2007 року, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

26 лютого 2007 року позивач та відповідач уклали кредитний договір №010/17-12/90. Відповідно до ч.1 цього договору банк надав позивачу кредит у розмірі 80000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13% річних, дата остаточного повернення кредиту – 25 лютого 2017 року. Частиною 1 договору передбачено також укладення договору поруки, договору іпотеки, предметом останнього є нерухоме майно майнового комплексу загальною площею 320,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.4 договору встановлено порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.п.1.11.1 п.1.11 зазначеного договору встановлено, що усі платежі для повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту, у строки та умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п.1.11.1.1 п.1.11 договору встановлено, що інші платежі згідно з умовами цього договору розраховуються у валюті кредиту і підлягають сплаті у валюті України виходячи з валютного курсу НБУ на день сплати.

Пунктом 3 договору передбачено забезпечення зобов’язань позичальника, відповідно до якого позичальник зобов’язався передати банку в іпотеку майно, яке є власністю позичальника чи майнового поручителя, та забезпечити чинність договору іпотеки протягом всього строку дії кредитного договору.

Відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом встановлено, що позичальник повинен відповідно до цього графіку здійснювати сплату щомісячних платежів по тілу кредиту, щомісячних платежів за відсотками.

Відповідно до умов договору поруки №010/17-12/90/1 від 26 лютого 2007 року встановлено, що поручитель ОСОБА_5 зобов’язалася відповідати перед банком у повному обсязі за виконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до умов договору іпотеки №010/17-12/90/2 від 28 лютого 2007 року встановлено, що ОСОБА_5 для забезпечення вимог відповідача, які витікають з кредитного договору №010/17-12/90 від 26 лютого 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, передала в іпотеку відповідачу комплекс, нерухоме майно майнового комплексу, загальною площею 320,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Усі зазначені договори підписані сторонами та завірені належним чином. При укладенні кредитного договору воля сторін була направлена на досягнення певного правового результату – виникнення прав та обов’язків для кожної сторони та для досягнення очікуваних наслідків сторони досягли угоди з усіх істотних умов.

Анкета-заява про видачу кредиту під комерційну іпотеку, складена позивачем 29 січня 2007 року, дозволяє зробити висновок про те, що позивач звернувся до банку з проханням надати йому кредит. Позивач добровільно обрав валюту кредитування, він не був обмежений у можливості обрати кредит в іноземній чи національній валюті. Тому немає підстав вважати кредитний договір недійсним через використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до наданих представником відповідача банківської ліцензії №10 від 11 жовтня 2006 року, зареєстрованої НБУ 27 березня 1992 року за №94, дозволу №10-4 встановлено, що відповідач має право відповідно до вимог ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» здійснювати банківські операції, банківські операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах, на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті. Таким чином, немає підстав вважати кредитний договір недійсним через відсутність у відповідача відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України  і ноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 524, 526, 629, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Складання повного рішення відкладено до 16 год. 00 хв. 26 березня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області                             С.В.Галчанський