Справа № 761/1004/20

Провадження № 2/761/3786/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Чугаєва І.В.

представник позивачів 1,2 ОСОБА_1

представники відповідача-1: Какоріна З.М., Щепанський А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ, ТОВ «ТРК «112-ТВ», ТОВ Телерадіокомпанія «Україна» про захист особистих немайнових прав та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту - позивачі) звернулися до Шевченківського районного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ, ТОВ «ТРК «112-ТВ», ТОВ Телерадіокомпанія «Україна» (далі по тексту - відповідачі) про захист особистих немайнових прав та зобов`язання вчинити певні дії.

10.03.2020 року від позивачів надійшла уточнена позовна заява, в якій вони просили:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інформацію про причетність Позивачів до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, в тому числі, що містилась на слайдах з фото та прізвищами Позивачів супроводжених написами - "ІНФОРМАЦІЯ_5 ", що була розповсюджена Відповідачем №1 на брифінгу 12;

Визнати недостовірною та такою, шо порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інформацію про причетність Позивачів і вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 та виготовлення вибухових пристроїв, в тому числі, що містилась на слайдах з фото та прізвищами Позивачів супроводжених написами - "ІНФОРМАЦІЯ_6 ", що була розповсюджена Відповідачем №3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час соціально-політичного ток-шоу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на ТРК «Україна», запис якого розповсюджується на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_7" відеосервісу на відеосервісі «Youtube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Визнати таким, що порушує немайнове право ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на викориcтання імені, оприлюднення прізвищ, імені, по-батькові Позивачів, що здійснено службовими особами Відповідача №1 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який транслювався Відповідачем № 2., розповсюджується Відповідачем № 1 в мережі інтернет на відеосервісі «Youtube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 розповсюджується Відповідачем №1 в мережі інтернет на сайті каналу та на відеосервісі «Youtube», а також оприлюднення прізвищ, імені, по-батькові Позивачів, здійснене Відповідачем №3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час соціально-політичного шоу "ІНФОРМАЦІЯ_1" на ТРК "Україна", та запис якого розповсюджуєте каналі "ІНФОРМАЦІЯ_7" відеосервісу на відеосервісі «Youtube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Визнати такою, що порушує інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) їх фотографій, здійснену службовими Відповідача №1 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який транслювався Відповідачем №2, запис якого розповсюджується Відповідачем № 1 в мережі інтернет на відеосервісі «Youtube» адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 , розповсюджується Відповідачів в мережі інтернет на сайті каналу та на відеосервісі «Youtube», та також демонстрацію Відповідачем №3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час соціально-політичного ток-шоу " ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ТРК "Україна", та запис якого розповсюджується на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_7" відеосервісу на відеосервісі «Youtube».

5. Зобов`язати ОСОБА_12 ,2,3 протягом 10-ти днів з моменту набрання чинності рішення у спосіб, в який вона була розповсюджена, спростувати інформацію про причетність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бінесмена Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв. розповсюджена службовими особами Відповідача №1 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_10 року, який транслювався Відповідачем № 2, запис якого розповсюджується Відповідачем № 1 в інтернет на відеосервісі «Youtube», розповсюджується Відповідачем № 2 в мережі інтернет, також розповсюджену Відповідачем №3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час соціально-політичного ток-шоу "ІНФОРМАЦІЯ_1» на ТРК "Україна", та запис якого розповсюджується на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_7" відеосервісу на відеосервісі «Youtube».

6. Зобов`язати Відповідачів №1,2,3 негайно видалити всю інформацію (в тому числі фотозображення та прізвище, ім`я, по-батькові, позивні Позивачів) про причетність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до вбивства ОСОБА_4 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано- Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена службовими особами Відповідача №1 на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_10 року, який транслювався Відповідачем № 2, запис якого розповсюджується Відповідачами № 1, 2, 3 в мережі інтернет на відеосервісі «Youtube».

7. Стягнути з Відповідачів судові витрати, понесені Позивачами.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року Міністерством внутрішніх справ (далі - Відповідач №1) в прямої трансляцією загальнонаціональними каналами (в тому числі "112 Україна"), що мають значну аудиторію, за присутності президента та генерального прокурора, проведено терміновий брифінг журналістів, в ході якого службовими особами МВС оприлюднено фактичні твердження, що містять недостовірну інформацію про причетність до вбивства журналіста ОСОБА_4 громадян: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також про причетність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року.

Серед іншого, значній аудиторії було продемонстровано: фотозображення ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 . Названо їх прізвища, ім`я, наведено біографічні дані кожного.

Слайд з фото та прізвищами цих осіб супроводжено пояснювальними написами та коментарями службових осіб Відповідача №1, які вказували на затриманих, як на виконавців злочинів. Серед іншого, продемонстрована підбірка слайдів містила такі написи - "ІНФОРМАЦІЯ_8».

Як видно з запису публічного заходу, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_10 року, розповсюдженого Відповідачами №2 та №3, оприлюднення такої інформації супроводжувалось вислолюванням високопосадовців МВС та Національної поліції, які стверджували переконаність службових осіб Відповідача №1 у доведеності вини у вбивстві ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , і у замаху на вбивство - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Службовими особами Відповідача №1 ( ОСОБА_18 ), серед іншого, повідомлено таку недостовірну, негативну інформацію про Позивачів - "ІНФОРМАЦІЯ_9 ".

Глядачу також демонструвались докази, ніби то, причетності затриманих осіб до згаданих починів: зображення речових доказів, матеріали прослуховування розмов затриманих, цитувались висновки експертів, тощо. Що за задумом посадовців МВС мало б переконати стороннього глядача у правдивості тверджень МВС.

Відеозапис брифінгу розміщений і розповсюджується до тепер Відповідачем №1 з власної сторінки (каналу) в відеосервісі «YouTube».

Телевізійна відеотрансляція зазначеного вище брифінгу Відповідача № І здійснювалась, в тому числі, ТОВ "ТРК "112-ТВ" (далі - Відповідач № 2) на телеканалі "112 Україна". Повний відеозапис даної події в подальшому розміщений і розповсюджується з сайту каналу.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 під час соціально-політичного ток-шоу "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке транслювалось ТРК "Україна", та запис якого розміщено і розповсюджується на каналі у відеосервісі «YouTube» оприлюднено недостовірну інформацію аналогічну за змістом до розповсюдженої Відповідачем №1 ІНФОРМАЦІЯ_10 року.

Продемонстровано: фотозображення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .

Названо їх прізвища, ім`я, по-батькові, наведено біографічні дані кожного.

ОСОБА_19 з фото та прізвищами цих осіб супроводжено пояснювальними написами та усним закадровим коментарем, які вказували на затриманих, як на виконавців зазначених злочинів. Продемонстрована підбірка слайдів містила такі написи - "ІНФОРМАЦІЯ_11".

В ході обговорення учасниками ток-шоу вбивства ОСОБА_4 , в тому числі Міністром внутрішніх справ ОСОБА_20 , неодноразово названо прізвища ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , як осіб, причетних до вбивства ОСОБА_4 . Одночасно зазначено про причетність Позивачів до замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області в 2018 році. Обгрунтовуючи причетність Позивачів до вбивства журналіста, міністр МВС ОСОБА_20 зазначив - "ІНФОРМАЦІЯ_12 ".

Титульна заставка відеозапису випуску телепередачі від ІНФОРМАЦІЯ_3 містить анонсуючий напис-питання щодо змісту такої передачі - "ІНФОРМАЦІЯ_13 ?". Якою глядачу нав`язується хибна думка, що затримані особи, про яких йдеться в передачі, причетні до вбивства журналіста.

Вважаючи, що зазначеними незаконними діями Відповідачів грубо порушені їх законні права, у зв`язку з чим вони підлягають захисту, звернулися до суду.

Відповідач Міністерство внутрішніх справ України у своєму відзиві, поданому 10.03.2020 року, заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

07.02.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.

13.03.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву представника відповідача-1 Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи № 761/1004/20 за правилами загального позовного провадження залишив без задоволення.

29.07.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення без розгляду позовної заяви.

29.07.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у цивільній справі.

25.09.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у цивільній справі.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні через необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, надані до них, дійшов наступного висновку.

Так, статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц (6-639цс17).

Згідно вимог ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Положеннями статті 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно положень ст. 297, 299 ЦК України, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.

Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Водночас, за правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Враховуючи зазначену категорію справи, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи»).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

При цьому, у частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Звертаючись до суду із позовом позивачі зазначали, що недостовірна інформація щодо причетності їх до вбивства, а також замаху на вбивство була поширена Міністерством Внутрішніх Справ України на брифінгу шляхом транслювання у прямому ефірі, в тому числі на каналі "112 Україна". Указаний відеозапис прямої трансляції також розміщений і розповсюджується останнім із власної сторінки (каналу) у відеосервісі ""YouTube". Окрім того, інформацію розголошено під час соціально-політичного ток-шоу "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке транслювалося на ТРК "Україна", а також аналогічну за змістом інформацію розміщено на каналі у відеосервісі "YouTube".

Отже предметом спору у справі є інформування Міністерством Внутрішніх Справ України інформації про хід досудового розслідування кримінального провадження, в якому позивачі мають статус підозрюваних осіб.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18) погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та спростувати, взята з контексту конференцій, в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачами, тому відповідачем-1 не порушено принцип презумпції невинуватості. Ним не повідомлялося інформації що стосується позивачів, а вони лише відповідали на запитання представників засобів масової інформації.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4,77-83,89,95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277, 280, 297 ЦК України; Законом України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ, ТОВ «ТРК «112-ТВ», ТОВ Телерадіокомпанія «Україна», про захист особистих немайнових прав та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: