СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р.                                                                          Справа №922/2148/20  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя          Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (вх.№2528Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 08.09.2020, у справі №922/2148/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон",             м. Дніпро,

до Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", смт. Рогань, Харківська обл.,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон"  звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" про стягнення  штрафу за порушення зобов`язання в частині своєчасної оплати товару за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі 270 704, 87грн, 7 798, 21грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 20 757, 20грн пені за прострочення оплати товару.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами у справі договору та приписів чинного законодавства здійснив розрахунок за партіями поставленого позивачем товару із порушенням узгоджених для оплати строків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" штраф за прострочення оплати товару за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі 270 704, 87грн, 7 798, 21грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 20 757, 20грн пені за прострочення оплати товару, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 488, 90грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 270 704, 87грн штрафу, 7 798, 21грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 20 757, 20грн пені законними і обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить відмовити в задоволенні позову повністю; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача про долучення додаткових доказів; апелянт також зазначає, що строк оплати ним не порушено, а додаткові угоди до договору були підписані в.о. голови правління, яка не мала на це повноважень; згідно акту звірки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/2148/20; встановлено позивачу строк до 19.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 19.10.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 27.10.2020 о 15:00год.

15.10.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9826), вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що другий відзив на позовну заяву, в якому викладено доводи, що додаткові угоди до договору були підписані в.о. голови правління, яка не мала на це повноважень, подано відповідачем  з порушенням строку, встановленого судом, а клопотання про продовження строку для подання другого відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, отже, суд правомірно залишив другий відзив на позовну заяву без розгляду.

Позивач також вважає, що апелянтом не доведено, що підписи на додаткових угодах до договору №159_УП від 01.12.2017 вчинено особою, що не мала відповідних повноважень, а доводи апелянта про відсутність факту порушення строків оплати товару вважає безпідставними і необгрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам і суперечать матеріалам справи.

За таких підстав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 03.09.2020 - без змін.

Заяви і клопотання щодо суті спору від учасників справи у встановлений судом строк не надійшли.

20.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№9999), проведення якої просить доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020  задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 27.10.2020 о 15:00год., у режимі відеоконференції.

Однак, сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники сторін в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча згідно матеріалів справи, сторони були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.51, 62).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони були також повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" та Публічним акціонерним товариством "Роганська картонна фабрика" був укладений Договір поставки №159_УП (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого, позивач, як постачальник, зобов`язався постачати (передавати у власність) відповідачу, як покупцю, матеріали для гнучкої упаковки (далі - Товар) партіями, в асортименті, кількості та за цінами, що визначаються відповідно до умов Договору; в свою чергу, відповідач зобов`язався приймати Товар та здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, оплата Товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному Договорі, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури, за фактом поставки Товару на протязі 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

В подальшому строки оплати поставленого Товару змінювались за взаємною згодою сторін на підставі відповідних наявних у матеріалах справи додаткових угод до Договору.

На виконання Договору, позивачем було виставлено на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури на кожну партію Товару.

Сторонами також були підписані всі відповідні видаткові накладні.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається з вартості Товару, що буде поставлений постачальником покупцю згідно видаткових накладних, підписаних сторонами протягом дії даного Договору.

На підтвердження отримання товару за кожною поставкою в рамках даного Договору в належні строки, в належній якості та кількості ПАТ "Роганська картонна фабрика" підписало відповідні видаткові накладні та здійснило повний розрахунок за Договором, оплативши суми всіх підписаних сторонами Договору видаткових накладних.

Проте, як вбачається з банківських та бухгалтерських документів (платіжних доручень, актів звірок взаємних розрахунків), розрахунок за багатьма партіями поставленого Товару був здійснений відповідачем із порушенням узгоджених для оплати строків.

Відповідно до пунктів 6.6 Договору, за порушення зобов`язання в частині своєчасності оплати Товару за Договором покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого вчасно товару.

На підставі викладеного, позивачем було нараховано до сплати суму штрафу за прострочення оплати товару за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі                   270 704, 87грн.

Згідно з пунктом 6.5 Договору, у разі прострочення покупцем оплати товару, поставленого постачальником за Договором, на прострочену суму нараховуються проценти, згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, від дня поставки партії Товару до моменту її фактичної оплати. В даному випадку покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,3% від ціни неоплаченого товару. Нарахування зазначених відсотків здійснюється відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України.

На підставі пункту 6.5 Договору, позивачем було нараховано до сплати суму процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі 7 798, 21грн.

Крім того, відповідно до пункту 6.3 Договору, покупець відповідає за прострочення оплати Товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення платежу.

Отже, позивачем було нараховано до сплати пеню за прострочення оплати Товару за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі 20 757, 20грн.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Про нараховану суму штрафу у розмірі 270 704, 87грн, суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 798, 21грн, а також суму пені в розмірі 20 757, 20грн за прострочення виконання ПАТ "Роганська картонна фабрика" своїх грошових зобов`язань за Договором та необхідність їх сплатити у встановлений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України 7-денний термін позивач повідомив відповідача 12.06.2020, про що направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку вимогу вих.№1/12/06 від 12.06.2020.

Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, ПАТ "Роганська картонна фабрика" було отримано зазначену вимогу 16.06.2020.

Проте, станом на день подання позову відповідач вимогу позивача від 12.06.2020 не виконав, жодної офіційної відповіді на дану вимогу не надав.

У зв`язку із невиконанням відповідачем у встановлені законом строки вимоги позивача від 12.06.2020, керуючись пунктом 7.2 Договору, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється постачальником протягом дії цього Договору окремими партіями, відповідно до направлених покупцем заявок факсом або по електронній пошті, в яких вказується кількість, найменування (номенклатура) Товару, дата та номер цього Договору.

Датою поставки партії Товару є дата підписання видаткової накладної сторонами (пункт 4.8. Договору).

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за Договором.

У випадку відсутності письмового повідомлення від будь-якої із сторін про розірвання Договору за 10 днів до дати спливу строку його дії, Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах строком на один рік (пункти 9.1.-9.2. Договору).

Згідно з пунктами 9.6.-9.7. Договору, зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Сторонами у справі до Договору №159_УП від 01.12.2017 були укладені ряд додаткових угод, якими сторонами були узгоджені поставки партій Товару із зазначенням строків оплати за поставлений Товар: №1 від 03.10.2018, №2 від 19.12.2018, №3 від 22.12.2018, №4 від 22.12.2018, №5 від 22.12.2018, №6 від 28.12.2018, №7 від 08.01.2019, №08 від 08.01.2019, №9 від 04.02.2019, №10 від 28.02.2019, №11 від 07.03.2019, №12 від 18.03.2019, №13 від 01.04.2019, №14 від 04.04.2019, №15 від 15.04.2019, №16 від 17.04.2019, №17 від 02.05.2019, №18 від 13.05.2019, №19 від 15.05.2019, №20 від 20.05.2019, №21 від 21.05.2019, №22 від 04.09.2019, №23 від 20.09.2019, №24 від 02.10.2019, №25 від 10.10.2019, №26 від 18.10.2019, №27 від 15.11.2019.

Додаткові угоди підписані з боку ТОВ "Торговий Дім "Марафон" директором    Ю.Г. Братута.

З боку ПАТ "Роганська картонна фабрика" - додаткова угода №1 від 03.10.2018 підписана головою правління Г. Ладиженським, додаткові угоди №2 від 19.12.2018, №3 від 22.12.2018, №4 від 22.12.2018, №5 від 22.12.2018, №6 від 28.12.2018, №7 від 08.01.2019, №08 від 08.01.2019, №9 від 04.02.2019, №10 від 28.02.2019, №11 від 07.03.2019, №12 від 18.03.2019, №13 від 01.04.2019, №14 від 04.04.2019, №15 від 15.04.2019, №16 від 17.04.2019, №17 від 02.05.2019, №18 від 13.05.2019, №19 від 15.05.2019 підписані т.в.о. голови правління С.О. Корушновою, а додаткові угоди №20 від 20.05.2019, №21 від 21.05.2019, №22 від 04.09.2019, №23 від 20.09.2019, №24 від 02.10.2019, №25 від 10.10.2019, №26 від 18.10.2019, №27 від 15.11.2019 - головою правління А.О. Тарасенко; підписи скріплено печатками.

Апелянт не заперечує, що поставлений Товар за додатковими угодами ним отримавний і сплачений повністю.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як і позивач не заперечує, що відповідач здійснив розрахунок за отриманий Товар.

Однак, розрахунок за отриманий Товар мав місце з боку відповідача із пропуском встановлених додатковими угодами до Договору строків, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних, якими підтверджено дати отримання відповідачем Товару, і копії платіжних доручень на підтвердження дати здійсненого відповідачем розрахунку за отриманий Товар, що відповідно до пунктів 6.3, 6.5-6.6. Договору №159_УП від 01.12.2017 є підставою для нарахування покупцем відсотків за користування чужими грошовими коштами і штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та  юридичні факти.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Статтями 525, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу наведених норм цивільного законодавства, відповідач, підписавши Договір №159_УП від 01.12.2017, погодився з його умовами та зобов`язався їх виконувати, у тому числі, і нести відповідальність за порушення зобов`язання в частині своєчасної оплати поставленого Товару відповідно до умов пунктів 6.3, 6.5-6.6 Договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, у спірних правовідносинах відповідачем умови Договору щодо виконання зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений Товар у встановлений строк виконані не були.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що додаткові угоди до Договору №159_УП від 01.12.2017 із визначенням сторонами іншого (відмінного від встановленого пунктом 3.1. Договору 90-денного строку для здійснення оплати за поставлений Товар) строку для здійснення оплати за отриманий Товар були підписані т.в.о. голови правління ОСОБА_1 , яка не мала на це повноважень, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15-денний строк з дня вручення ухвали.

Ухвала була вручена відповідачу 16.07.2020, отже, строк для подання відзиву на позовну заяву сплив 31.07.2020.

Однак, у встановлений судом строк від відповідача не надійшов відзив на позовну заяву.

03.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проти позову відповідач заперечував, посилаючись на те, що станом на день складання відзиву у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, що підтверджується актом звірки, підписаним сторонами. Відповідач зазначив, що нарахування штрафу одночасно з пенею вважає безпідставним, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

21.08.2020 позивачем було подано до суду відповідь на відзив відповідача.

03.09.2020 відповідачем було подано до канцелярії суду ще один відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що т.в.о. голови правління ПАТ "Роганська картонна фабрика" Коршунова С.О. не мала  повноважень на підписання додаткових угод до Договору, а тому відповідач вважає, що ним не було порушено умови договору поставки, усі платежі проведено належним чином.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно матеріалів справи, іншого строку для подання відзиву на позовну заяву судом не встановлювалось.

Отже, другий відзив на позовну заяву від 03.09.2020, в якому відповідачем викладено доводи про відсутність у т.в.о. голови правління Коршунової С.О. повноважень на підписання додаткових угод до Договору, подано відповідачем з порушенням строку, встановленого судом, і клопотання про продовження строку для подання даного відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

А частиною 9 статті 165 цього Кодексу передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене,оскільки відповідач не зазначив про будь-які причини неподання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк і не звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання відзиву на позовну заяву, місцевим господарським судом у відповідності до положень процесуального законодавства залишено відзив на позовну заяву від 03.09.2020 без розгляду.

Отже, доводи відповідача про відсутність у т.в.о. голови правління               Коршунової С.О. повноважень на підписання додаткових угод до Договору не були предметом розгляду місцевим господарським судом.

І апелянтом не наведено суду апеляційної інстанції наявність правових підстав для прийняття даних доводів апеляційної скарги апеляційним господарським судом з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі апеляційного перегляду.

Поряд з цим, поза увагою апеляційного господарського суду не може залишитись обставини, що

- не всі додаткові угоди до Договору були підписані т.в.о. голови правління ПАТ "Роганська картонна фабрика" Коршуновою С.О., а лише частково (перелічені вище); за додатковими угодами, підписаними головою правління Тарасенко А.О. і                        Г. Ладиженським також мало місце здійснення відповідачем несвоєчасного розрахунку за поставлений Товар;

- додаткові угоди за підписом т.в.о. голови правління Коршуновою С.О. встановлювати у своїй більшості строк для здійснення оплати за Товар більше, ніж 90 днів з дня отримання Товару, як це передбачено пунктом 3.1. Договору №159_УП від 01.12.2017;

- увесь Товар за додатковими угодами до Договору був отриманий відповідачем. Зауважень відповідача щодо обставин поставки Товару матеріали справи не містять;

- апелянт на підтвердження доводів відсутності у т.в.о. голови правління Коршуновою С.О. повноважень на підписання додаткових угод до Договору №159_УП від 01.12.2017 не надав суду жодних доказів.

В цілому колегія суддів апеляційного господарського суду розцінює дані доводи апеляційної скарги як намагання апелянта викривити обставини щодо узгоджених сторонами строків оплати Товару і, відповідно, уникнути встановленої Договором відповідальності за порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений Товар.

Судова колегія зазначає, що за приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання відповідно до статті 218 Господарського кодексу України також є підставою для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського  кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, допускається одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Доводи апелянта, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, що підтверджується актом звірки, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач звернувся з позовом до суду не про стягнення основної заборгованості за поставлений Товар за договором, а про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами і штрафних санкції за несвоєчасно здійснену відповідачем оплату за поставлений Товар.

І апелянтом не спростовано, що оплата за Товар була здійснена ним з пропуском встановлених додатковими угодами до Договору строків.

Апелянт також не спростовує арифметичну вірність здійсненого позивачем і перевіреного місцевим господарським судом розрахунку штрафу за порушення зобов`язання в частині своєчасної оплати товару за Договором №159_УП від 01.12.2017 в розмірі 270 704, 87грн, 7 798, 21грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 20 757, 20грн пені за прострочення оплати товару.

Безпідставними і необгрунтованими є доводи апелянта про допущення судом першої інстанції процесуальних порушень при розгляді справи, а саме, щодо ігнорування судом клопотання про надання відповідачу можливості приєднати до справи додаткові докази, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2020 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів (не зазначено, яких саме) до відзиву, поданого 03.09.2020.

Однак, по-перше, як зазначено вище, місцевим господарським судом відповідно до положень статті 118, 165 Господарського процесуального кодексу України залишено відзив на позовну заяву, поданий відповідачем до суду 03.09.2020, без розгляду.

І по-друге, відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач у встановлений судом строк для подання відзиву не повідомив письмово суд про неможливість подання доказів у встановлений судом строк з об`єктивних причин.

За приписами частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, відповідачем не наведено суду обґрунтуваних пояснень неможливості подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

І по-третє, відповідач також не зазначив, що це за докази, і які вони мають значення для розгляду справи.

Судова колегія розцінює дані доводи апелянта як такі, що були спрямовані на затягування розгляду справи.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання доказів обгурнтовано не було задоволено судом першої інстанції.

А самі по собі посилання апелянта на частину 10 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи, тобто, якою встановлено лише порядок подання доказів - через канцелярію суду або в судовому засіданні, без аналізу положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України в цілому, свідчить не про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а про довільне трактування апелянтом виокремлених положень Господарського процесуального кодексу України на свою користь.   

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.09.2020 у справі №922/2148/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/2148/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 06.11.2020.

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  

       Суддя                                                                                           В.В. Лакіза