Справа № 2-1705/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

22 квітня 2010 року                                                                                                            м. Чернігів

    Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю: прокурора Кравченко А.А., представника позивачки – ОСОБА_1, відповідачки, її представника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,

                                                  в с т а н о в и в:

    10.12.2009 року Перший заступник прокурора міста Чернігова звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 про зобов’язання відповідачки усунути перешкоди в користуванні належними позивачці на праві власності 7/10 частинами домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови.

    В обґрунтування позову зазначив, що відповідачка без згоди позивачки, без дозволу на будівництво і розробки проекту, збудувала цегляну прибудову до своєї частини будинку, чим зменшила площу двору загального користування на 19.2 кв. м., і таким чином порушила право користування домоволодінням.

    У судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлені вимоги підтримали і наполягали на їх задоволенні.

    Відповідачка позов не визнала. Стверджує, що спірна прибудова була збудована ще у 1999 році за згодою попереднього співвласника 7/10 частин домоволодіння ОСОБА_5 Також просила суд застосувати трирічний строк позовної давності, і з цих підстав відмовити в задоволенні позову.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

    Позивачка є власником 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (далі по тексту – Домоволодіння). Власником іншої частини Домоволодіння (3/10) є відповідачка. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 400 кв. м, яка перебуває у спільному користуванні сторін.

    Матеріалами справи та показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в сукупності узгоджуються між собою, підтверджується, що у 1999 році відповідачка самочинно перебудувала веранду до своєї частини будинку, збільшивши її розмір з 2.1 кв. м до 19.2 кв. м (а.с. 15, 24). Таким чином вона зменшила двір загального користування на 17.1 кв. м.

    В якості підстави позову прокурор і позивачка посилаються на статті 321, 376 та 391 ЦК України, які визначають принцип непорушності права власності; поняття самочинного будівництва і порядок його знесення; захист права власності в разі його порушення.

Здійснене відповідачкою самочинне будівництво не порушує право власності позивачки на її частину Домоволодіння, а спір з приводу захисту права користування спільною земельною ділянкою підлягає вирішенню у відповідності до положень ЗК України, який є в даних правовідносинах є спеціальним законом по відношенню до ЦК України.

Одначе, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 11 ЦПК України, суд позбавлений самостійно змінювати підставу позову.

    В силу статті 376 ЦК України позивачка не віднесена до кола осіб, яким закон надає право звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

    Прокурором і позивачкою невірно обрано спосіб захисту права, оскільки в разі знесення самочинного будівництва відповідачка буде позбавлена навіть й веранди, яка передбачена технічною документацією на Домоволодіння.

    Додатково слід зазначити, що позивачка з 2006 року постійно проживає в Швейцарській Конфедерації у зв’язку з одруженням, у зв’язку з чим не користується належною їй частиною Домоволодіння.

    Таким чином, порушення відповідачкою права користування позивачкою належною їй частиною Домоволодіння по справі не доведено.

    Таким чином даний позов не підлягає задоволенню у зв’язку з безпідставністю цивільно-правових вимог.

Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 – 215, 294 ЦПК України, суд

                                                                в и р і ш и в:

у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

Повний текст рішення складено 23.04.2010 року.

    Головуючий: