Справа 2-340/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді – Брагіна В.І.

при секретарі – Лавренчук Л.М.

з участю : позивача ОСОБА_1,відповідача – ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,суд, -

 встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом,в якому зазначила,що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько – ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки 0,25га. для обслуговування будинку,0,05га. для ведення підсобного господарства, розташовані за тією ж адресою. Спадкоємцями за законом є сторони.Відповідач спадщину приймати не бажає. Позивач прийняла спадщину,оскільки вступила у фактичне володіння спадковим майном.Але вона не може реалізувати свої спадкові права,так як на нього відсутні правовстановлюючі документи,яких не було виготовлено ще за життя власника (спадкодавця). Просила визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки 0,25га. для обслуговування будинку,0,05га. для ведення підсобного господарства, розташовані за тією ж адресою,як на спадщину за законом.

В судовому засіданні позивач змінила свої позовні вимоги,в зв’язку з тим,що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3,просила визнати право власності на спадкове майно за нею та відповідачем в рівних частках.

Відповідач в судовому засіданні зміненні позовні вимоги визнала,проти їх задоволення не заперечувала.

Вислухавши сторони,дослідивши матеріали справи,суд встановив: ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3.(а.с.4);після його смерті відкрилась спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки 0,25га. для обслуговування будинку,0,05га. для ведення підсобного господарства, розташовані за тією ж адресою (а.с.7,11);спадкоємцями за законом є сторони. Позивач прийняла спадщину вступивши у фактичне володіння спадковим майном. Відповідач прийняла спадщину,подавши відповідну заяву до держнотконтори. Але сторони не можуть реалізувати свої спадкові права,оскільки на вищезгадане майно відсутні правовстановлюючі документи.

       Зазначені обставини визнані відповідачем,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.325,328,373,380 ЦК України,ст.ст.549 ч.1,549 ч.2 ЦК України 1963 року, ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

       При вирішенні спору суд виходить з положень ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень »,згідно з яким,право  власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою.   Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Таким чином,суд прийшов  до висновку,що сторони позбавлені можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входить до складу спадщини у відповідності з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ». Згідно ст.549 ч.1 ЦК України (в ред.1963 року),вважається,що спадкоємець прийняв спадщину,якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.Згідно ст.549 ч.2 ЦК України (в ред. 1963 року),спадкоємець,який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори,вважається таким,що прийняв спадщину. Згідно ст.120 ЗК України позивач набуває право власності на зазначені земельні ділянки з моменту набуття права власності на жилий будинок,відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

     Виходячи з викладеного суд задовольняє позов,визнає за сторонами право власності в рівних частках на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки 0,25га. для обслуговування будинку,0,05га. для ведення підсобного господарства, розташовані по АДРЕСА_1

     Відповідно до клопотання позивача понесені нею судові витрати при подачі позову суд на її користь з відповідача не стягує.

     Керуючись ст.ст. 325,328,373,380 ЦК України,ст.ст.549 ч.1,549 ч.2 ЦК України 1963 року, ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV,ст.ст.10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

      Позов  задовольнити.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину жилого будинку за АДРЕСА_1 та земельні ділянки 0,125га. для обслуговування будинку,0,025га.для ведення підсобного господарства, розташовані по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину жилого будинку за АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки 0,125га. для обслуговування будинку,0,025га. для ведення підсобного господарства, розташовані по АДРЕСА_1

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       С У Д Д Я   :