ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. Справа№ 905/1241/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

прокуратури: Рудяк А.М.,

позивача-1: Куртмоллаєв А.Е.,

позивача-2: Філіпенко В.О., Кудла А.Ф.,

відповідача-1: не з`явилися,

відповідача-2: Афендікова І.К.,

відповідача-3: Колток О.М.,

відповідача-4: не з`явилися,

відповідача-5: Петрученя І.В.,

третьої особи: Рад Н.С. , Калініченко О.С.,

розглянувши апеляційні скарги

Пенсійного фонду України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 (повний текст складено 25.02.2020)

у справі № 905/1241/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Донецького обласного військового комісаріату

до 1. Першотравневої районної ради Донецької області,

2. Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,

3. Кабінету Міністрів України,

4. Мангушської селищної ради,

5. Пенсійного фонду України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання незаконним свідоцтв про право власності та відновлення правового становища,

В С Т А Н О В И В:

За результатами нового розгляду справи Господарський суд міста Києва рішенням від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 задовольнив частково та вирішив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 №115 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 «Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а, у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність»;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 САВ №506216;

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 №126 «Про присвоєння юридичної адреси» в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт Мангуш окремої юридичної адреси;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 САВ № 506481;

- відновити правове становище, яке існувало у Міністерства оборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 75а до моменту видання вказаних актів;

- відмовити у позові в частині вимог про зобов`язання скасувати реєстрацію прав власності на будівлі, гаражі та земельну ділянку.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна будівля збудована у 1977 - 1979 роках за проектами спеціально для військового комісаріату, на виділеній для військового комісаріату землі; майно ніколи не визнавалося безхазяйним у встановленому порядку; жодного документального підтвердження того, що спірне майно було комунальним, суду не подано.

А тому, за висновком суду, Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю; спірна будівля не є об`єктом комунальної власності; у Мангушської селищної ради не було законних підстав і передавати неналежне їй майно (спірну будівлю); Пенсійний фонд України не має законних підстав для набуття права власності на передане не від власника майно; Мангушська (Першотравнева) районна рада, не набувши права комунальної власності на спірну будівлю, не мала законних підстав для звернення до Кабінету Міністрів України з пропозиціє передати майно з комунальної до державної власності, а Кабінет Міністрів України - для прийняття спірного розпорядження.

Відмовляючи у позові в частині вимог про зобов`язання скасувати реєстрацію прав власності на будівлі, гаражі та земельну ділянку, місцевий суд виходив з того, що прокурор і позивачі не довели того, що вони у встановленому законом порядку зверталися про вчинення реєстраційних дій і їм було відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Пенсійний фонд України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.04.2020 справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 905/1241/15;

- поновлено Пенсійному фонду України пропущений строк на апеляційне оскарження;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 905/1241/15;

- вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Пенсійного фонду України та Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 905/1241/15 в одному апеляційному провадженні, розгляд справи призначено на 25.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 розгляд справи відкладено на 01.07.2020.

26.06.2020 Кабінет Міністрів України через Господарський суд міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р і прийняти в цій частині нове рішення про відмову від позову.

У судовому засіданні 01.07.2020 оголошувалась перерва до 15.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 07.07.2020 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 905/1241/15 залишено без руху; роз`яснено Кабінету Міністрів України право подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 розгляд справи відкладено на 19.08.2020.

17.07.2020 від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про усунення недоліків з доданим до нього клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 поновлено Кабінету міністрів України пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15, вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Пенсійного фонду України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 в одному апеляційному провадженні, розгляд справи призначено на 19.08.2020.

У судовому засіданні 19.08.2020 оголошувалась перерва до 23.09.2020.

У судовому засіданні 23.09.2020 оголошувалась перерва до 07.10.2020.

У судовому засіданні 07.10.2020 оголошувалась перерва до 28.10.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: у прокурора не було підстав для представництва позивачів у цій справі; Мангушська селищна рада підставно набула права комунальної власності на спірну будівлю відповідно до рішення виконкому цієї ради від 08.10.2008 № 115; матеріалами справи не підтверджено, що спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства є військовим та закріпленим за Збройними Силами України; у справі відсутні докази того, що спірна будівля збудована саме Першотравневим районним військовим комісаріатом, а також того, що у Міністерства оборони України наявні будь-які майнові права на спірну будівлю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Пенсійного фонду України зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: у справі відсутні докази того, що спірна будівля належить позивачам на праві власності чи праві користування, а також того, що спірне майно є військовим майном; у прокурора не було підстав для представництва позивачів у цій справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Кабінету Міністрів України зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що Кабінет Міністрів України в межах наданих йому ст.ст. 20, 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. ст. 1, 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 5 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ст.ст. 19, 116, 117 Конституції України повноважень видав розпорядження від 28.04.2009 №461-р.

У відзиві на апеляційні скарги Мангушська селищна рада підтримала вимоги апеляційний скарг та просила оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

У відзивах на апеляційні скарги прокурор та позивачі проти задоволення апеляційних скарг заперечили, зазначили, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просили залишити вказане рішення без змін.

У судових засіданнях представники відповідача-2, відповідача-3, відповідача-5 та третьої особи надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційні скарги.

Представники відповідача-1 та відповідача-4 в судові засідання 28.10.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Разом з тим у відзивах на апеляційну скаргу Мангушська селищна рада та Мангушська (Першотравнева) районна рада заявили клопотання розглядати справу без участі їх представників (т. 6 а. с. 212, 241).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України задоволенню не підлягають, апеляційна скарга Кабінету Міністрів України підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної ради депутатів трудящих від 06.07.1977 № 195 «Про дозвіл проектування і будівництва будівель райвійськкомату і народного суду» вирішено: дозволити проектування і будівництво будівлі райвійськкомату по вул. Тітова в сел. Першотравневе; вилучити земельну ділянку площею 0,16 га із землекористування Першотравневого Держбанку і виділити його під будівництво будівлі райвійськкомату.

Рішенням Першотравневої районної ради від 15.12.2003 № 4/13-160 «Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні Першотравневого районного військового комісаріату в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради» прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради, будівлю, гаражі, що знаходяться за адресою: вул. Тітова, 75а, смт. Мангуш, Першотравневий район. Вирішено зареєструвати право власності Першотравневої районної ради на вказані об`єкти.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 у справі №2-297-04 за заявою прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання незаконним рішення Першотравневої районної ради Донецької області № 4/13-160 від 15.12.2003 рішення Першотравневої районної ради № 4/13-160 від 15.12.2003 «Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні Першотравневого районного військового комісаріату в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради» скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 апеляційну скаргу Першотравневої районної ради Донецької області задоволено частково та рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 скасовано, а заяву прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання недійсним рішення Першотравневої районної ради Донецької області № 4/13-160 від 15.12.2003 залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2006 касаційне подання прокурора Першотравневого району Донецької області задоволено, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 скасовано, а рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 залишено без змін.

29.08.2008 за №5/20-284 Першотравнева районна рада прийняла рішення «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Тітова 75а».

За позовом прокурора Першотравневого району Донецької області до Першотравневої районної ради про визнання таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасування рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Тітова 75а» Першотравневий районний суд Донецької області прийняв постанову від 25.04.2012 у справі №2-а-11/12, якою адміністративний позов прокурора задовольнив і визнав протиправним та скасував рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 «Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вулиці Тітова75а».

Рішенням Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» оформлено право власності на спірну будівлю за територіальною громадою Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради.

13.10.2008 було оформлено свідоцтво про право власності САВ №506216 на нежитлову будівлю та гаражі (Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75а), в якому зазначено про те, що форма власності є комунальною, а власником визначено територіальну громаду Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради.

Рішенням Мангушської селищної ради від 12.11.2008 №126 нежитловій будівлі присвоєно окрему юридичну адресу: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72 "а" (пункт 2 рішення).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» прийнято пропозицію Пенсійного фонду України, Димитровської міської ради і Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у м. Димитрові по вул. Артема, 13 та у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління зазначеного фонду.

Рішенням від 10.06.2009 №51 виконавчого комітету Мангушської селищної ради вирішено оформити право власності держави в особі Пенсійного фонду України на нежитлову будівлю, яка знаходиться в оперативному управлінні пенсійного фонду України в Першотравневому районі за адресою: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 №506481 нежитлова будівля за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а загальною площею 871,7 кв. м знаходиться у власності держави в особі Пенсійного фонду України в оперативному управлінні Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області.

Прокурор і позивачі просять суд визнати вказані вище рішення, свідоцтва та розпорядження Кабінету Міністрів України незаконними та скасувати, оскільки вони прийняті та оформлені з порушенням законодавства.

У свою чергу відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність доводів прокурора і позивачів.

Переглядаючи рішення місцевого суду по суті, колегія суддів встановила таке.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, прийняті в межах попереднього розгляду справи, вказав, що під час нового розгляду господарському суду необхідно:

- залучити до участі у справі у процесуальному статусі відповідачів Мангушську селищну раду та Пенсійний фонд України,

- перевірити наявність у прокурора повноважень щодо звернення до господарського суду з позовом у цій справі;

- у разі підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі вирішити спір по суті заявлених вимог, для чого з`ясувати: правильність обрання прокурором способу захисту; підстави для набуття права комунальної власності відповідно до рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 №115; яке майно відповідно до вимог чинного законодавства є військовим, чи є військові комісаріати військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України; якими доказами мають підтверджуватися закріплення майна за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України; який правовий режим майна, переданого військовим комісаріатам у користування; чи перебувало спірне майно у володінні (користуванні) військового комісаріату, якщо так, то встановити правові підстави такого володіння (користування) та коли це право припинилось.

Як встановлено апеляційним судом, оскаржувані рішення Першотравневої районної ради Донецької області та рішення Мангушської селищної ради були прийняті з посиланням на статтю 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначено правовий статус, засади організації, діяльності та повноваження районних рад.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні ради уповноважені вирішувати в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Однак Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не відносить до компетенції районних рад повноваження по розпорядженню майном державної власності.

Пунктом 32 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районних рад відносить лише надання згоди на передачу об`єктів державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районної, обласної рад, у державну власність.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Водночас нормативно-правовим актом, який визначає основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність, є Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій.

Визначення порядку вилучення і передачі військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України (стаття 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Кабінет Міністрів України постановою від 29.08.2002 № 1282 затвердив Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, яким передбачено, що у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об`єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.

Передача військового майна з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна (пункт 4 Порядку у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень ради).

Таким чином Першотравнева районна рада не мала жодних правових підстав приймати рішення про прийняття у комунальну власність майна військового комісаріату за відсутності на те рішення Міністерства оборони України про передачу зазначеного об`єкту.

Отже ухвалення рішень про прийняття у комунальну власність приміщення будівлі, об`єктів нерухомості за адресою: вул. Титова, 75, смт. Мангуш, відбулося з порушенням законодавства та за відсутність належної правової підстави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною третьою статті 137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Виходячи з викладеного, рішення прийняті з порушення вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, і порушують права власника цього майна - держави в особі органу управління майном - Міністерства оборони України.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (стаття 41 Конституції України).

Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Припинення права власності відбувається також за визначених законодавством підстав (стаття 346 ЦК України).

Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282 визначено чіткий механізм передачі військового майна з державної у комунальну власність.

Так відповідно до статті 6 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», з урахуванням Порядку вилучення і передачі військового майна (пункт 14), фактична передача майна проводиться комісією з питань передачі військового майна, до складу якої входять представники відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається майно, та Міноборони. Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Матеріали справи не містять документів, які підтверджували б передачу майна з державної у комунальну власність згідно з приписами законодавства.

Апеляційний суд встановив, що згідно з рішенням Першотравневої районної ради трудящих депутатів від 06.07.1977 №195 Першотравневому районному військовому комісаріату було виділено частку землі та надано дозвіл на будівництво будівлі військкомату по вул. Тітова, смт. Мангуш.

Першотравневий районний військовий комісаріат знаходиться (дислокується) в даній будівлі за адресою: Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75А з 1984 року, що підтверджується архівними документами та внутрішніми документами військкомату того часу.

Слід зазначити, що Першотравневий районний військовий комісаріат Донецької області є юридичною особою з видом діяльності у сфері оборони.

Положеннями про військові комісаріати, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1235 та від 03.06.2013 № 389, встановлено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління (п. 1).

Положеннями встановлено, що фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов`язаних з виконанням загального військового обов`язку, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством (відповідно, п. п. 14 і 17 вказаних Положень).

Таким чином Першотравневий районний військовий комісаріат Донецької області належить до сфери управління Міністерства оборони України.

У свою чергу Донецький обласний військовий комісаріат, до складу якого входить відособлений підрозділ - Першотравневий районний військовий комісаріат Донецької області, є юридичною особою з видом діяльності у сфері оборони.

Отже, Донецький обласний військовий комісаріат в силу приписів наведених Положень також належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу Української РСР (від 08.07.1970) право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

В даному випадку право користування земельною ділянкою посвідчується вказаним вище рішенням Першотравневої районної ради від 06.07.1977 №195. Крім того, як свідчить Витяг №1/77 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2009 (т. 3 а. с.103) земельна ділянка з відповідним кадастровим номером площею 0,25 га за адресою: смт Мангуш, вул. Тітова, 75а, перебувала в користуванні саме Першотравневого РВК для обслуговування адмінбудівлі.

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Слід зазначити, що на момент будівництва будівлі Першотравневого РВК Цивільним кодексом УРСР не було передбачено обов`язкової державної реєстрації права власності на споруди державної форми власності. При цьому колегія суддів не приймає посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на п. 4 Інструкції Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966, оскільки вона не визначала порядку реєстрації військового майна, а по-друге, в матеріалах справи наявна копія інвентаризаційної справи БТІ, відповідно до матеріалів якої будівля військкомату та прилеглі споруди первісно обліковувались за Першотравневим РВК.

У зв`язку з тим, що дислокація райвійськкомату в даній будівлі почалася з часів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, будівництво, реконструкція і ремонти будівлі здійснювались самостійно районним військовим комісаріатом за шефської допомоги місцевих підприємств та організацій без будівельних документів.

Водночас Першотравневий районний військовий комісаріат має документи, які підтверджують, що спірну будівлю побудовано для військового комісаріату, а саме:

- в 1978 році Жданівським комплексним відділом Головного управління проектних організацій Держбуду УСРС було складено технічний звіт про інженерно-технічне вишукування на об`єкт «Будівля райвійськкомату в смт. Першотравневе (нині смт. Мангуш), Донецької області» Топографічно-геодезичні роботи; акт обрання майданчика під будівництво від 07.07.1977;

- «Висновок Першотравневої райсанепідемстанції щодо вибору земельної ділянки під будівництво будівлі райвійськкомату в смт. Першотравневе» від 13.07.1977 №792;

- «Завдання на проектування будівлі райвійськкомату» від 12.09.1977;

- технічний проект прив`язки будівлі райвійськкомату в смт. Першотравневе Донецької області; частини: Архітектурно-будівельна, сантехнічна, електротехнічна;

- архітектурно-планувального завдання на проектування будівлі Першотравневого райвійськомату в смт. Першотравневе;

- військовий проект Міністерства оборони СРСР від 22.06.1978 в Донецькій області Мангушського району смт. Мангуш, відповідно до якого збудовано будівлю для Першотравневого військового комісаріату;

- інвентаризаційна справа від 22.02.1988, відповідно до якої власником будівлі та гаражів, розташованих в Донецькій області Мангушського (Першотравневого) району в смт. Мангуш, є Першотравневий військовий комісаріат.

Крім того Виконавчим комітетом Мангушської селищної ради Донецької області було видано довідку Першотравневому районному військовому комісаріату від 30.01.2008 за вих. №287 про те, що Першотравневий районний військовий комісаріат дійсно знаходиться за адресою: Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75А.

За адресою: Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75 "а" з 1984 року по теперішній час розташовані будівля та гаражі діючого протягом всього періоду Першотравневого районного військового комісаріату.

Донецький обласний військовий комісаріат здійснював витрати на утримання спірної будівлі Першотравневого районного військового комісаріату, в тому числі на сплату комунальних платежів до 2006 року.

На початку 2006 року згідно з директивами Міністра оборони України від 20.01.2005 № Д-332/1/03, від 20.04.2005 № Д-332/1/010, від 30.06.2005 № Д-332/1/014, розпорядженнями директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005 № 248/4/1837, начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 №303/18/2050 військові комісаріати Донецької області та міста Донецька уклали додаткові угоди з постачальниками комунальних послуг, згідно з якими обов`язок з оплати спожитих комунальних послуг покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ.

Утримання будівлі саме Першотравневим районним військовим комісаріатом підтверджено, зокрема судовими рішеннями у справах №2/243 (т. 3 а. с. 106-112) та № 29/276 (т. 3 а. с. 113-119).

Надаючи на вимогу суду пояснення у справі №2/243, в. о. голови Першотравневої районної ради як представник третьої особи зазначав (т. 3 а. с. 104-105) повідомив, що будівля, в якій знаходиться Першотравневий РВК, на балансі районної ради не знаходиться, витрат на утримання будівлі бюджетом районної ради не передбачається. Посилаючись на Закони України «Про власність», «Про збройні сили України», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Бюджетний кодекс, а також наведені вище Директиви Міністра оборони України, в. о. голови Першотравневої районної ради, фактично визнаючи, що будівля, в якій знаходиться Прешотравневий РВК, є державною власністю, але не передана на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ з провини обох сторін, оскільки не виконано вказівку Міністра оборони з прийому-передачі основних засобів.

Крім того суди у вказаних судових рішеннях, на підставі й інших доказів, самостійнно встановили що будівля Першотравневого районного військового комісаріату на балансі у Мангушської районної ради (органа місцевого самоврядуванні - як комунальне майно) не перебувала та витрати на утримання радою не здійснювалися.

Перебування Першотравневого районного військового комісаріату в будівлі протягом всього часу підтверджується, зокрема, Історичною довідкою (т. 4 а. с. 144-147), а також і тим, що Першотравневий районний військовий комісаріат укладав договори на комунальні послуги (теплопостачання, електроенергія, водопостачання питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод в систему каналізації, електрозв`язку).

Першотравневий районний військовий комісаріат (Донецький обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ) оплачував надані за договорами комунальні послуги, а отже здійснював витрати на утримання будівлі.

Спірну будівлю було побудовано у 1977 - 1979 роках за проектами спеціально для військового комісаріату, на виділеній для військового комісаріату землі.

Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР, чинної на той час, таке майно було державною власністю.

Відповідно до статті 128 ЦК (в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Майно ніколи не визнавалося безхазяйним у встановленому порядку.

Жодного документального підтвердження того, що спірне майно було комунальним, суду не подано.

Слід зазначити, що селищна рада була обізнана про те, що будівля є державною власністю і перебуває в управлінні Міністерства оборони України. Вказане підтверджується, зокрема тим, що у 1999 році рада просила надати дозвіл на оренду саме у військомату; орендодавцем за таким договором був РВК.

Те, що Першотравневий РВК є діючим, встановлено і постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 25.04.2012 у справі №2-а-11/12.

Апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України «Про військовий обов`язок» місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) згідно із законодавством.

Положеннями про військові комісаріати, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1235 (п. 15) та від 03.06.2013 № 389 (п. 18), також визначено, що плата за користування переданими військовим комісаріатам центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування будівлями, приміщеннями, майном, інвентарем, обладнанням та автомобільним транспортом, а також за проведення поточного і капітального ремонту приміщень, відведення земельних ділянок, надання телекомунікаційних послуг здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Разом з тим, як зазначалось вище, матеріали справи не містять доказів, що будівлі Першотравневого військового комісаріату були збудовані (створені) за рахунок коштів органів місцевого самоврядування районного чи селищного рівня, з моменту створення зареєстровані (зафіксовані) як комунальне майно і передані в користування комісаріату з дотриманням вимог чинного на відповідний період часу законодавства.

Навпаки, судовими рішеннями від 29.06.2004 у справі №2-297-04 та від 25.04.2012 у справі №2-а-11/12 за заявами прокурора Першотравневого району Донецької чітко встановлена необґрунтованість і незаконність рішень органів місцевого самоврядування щодо надання вказаному майну статусу комунального для подальшого розпорядження ним.

Отже, у зв`язку з тим, що Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю, не набувала такого, спірна будівля не є об`єктом комунальної власності, відповідач-4 не має законних підстав і передавати будь-кому неналежне йому майно (спірну будівлю).

Таким чином наявні підстави визнання незаконним і скасувати рішення Мангушської (Першотравневої) районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 " Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72 "а", у смт. Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність".

У свою чергу, Пенсійний фонд України також не має законних підстав для набуття права власності на передане відповідачу-5 не від власника майна.

Мангушська (Першотравнева) районна рада, не набувши права комунальної власності на спірну будівлю, відповідно, не мала законних підстав для звернення до Кабінету Міністрів України з пропозиціє передати майно з комунальної власності по державної власності.

В свою чергу Кабінету Міністрів України не мав законних підстав прийняти пропозицію не від власника майна, яке не є об`єктом комунальної власності, а отже не мав законних підстав для розпорядження від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України.».

Як зазначалось вище, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» прийнято пропозицію Пенсійного фонду України, Димитровської міської ради і Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у м. Димитрові по вул. Артема, 13 та у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління зазначеного фонду.

Однак спір у даній справі стосується лише неправомірності передачі будівлі у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а.

А тому відсутні підстави для скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» в частині передачі будівлі у м. Димитрові по вул. Артема, 13. Відтак, місцевий суд помилково задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що і рішення від 08.10.2008 №115, і пункт 2 рішення від 12.11.2008 №126 є незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Оскільки свідоцтва про право власності були видані на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, то наявні підстави для визнання недійсними таких свідоцтв і відновлення правового становища Міністерства оборони України щодо будівлі за адресою по вул. Тітова, 72а в смт. Мангуш Першотравневого району до видання спірних актів.

Щодо вимоги зобов`язати реєстраційні органи здійснити реєстрацію прав власності на будівлю і гаражі та земельну ділянку, то вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Прокурор і позивач не довели документально те, що вони у встановленому порядку зверталися про вчинення реєстраційних дій і їм було відмовлено.

Крім того, позивач не визначив коло відповідачів щодо даної вимоги, що є правом саме позивача.

Окремо колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 прийняла постанову у справі № 912/2385/18, у якій зокрема зазначено таке:

" 37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

41. Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

42. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника прокуратури (т. 4 а. с. 189-192), порушення інтересів держави полягає у тому, що спірна будівля була неправомірно передана у комунальну власність, однак органи державної влади (позивачі у праві), на яких покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, своєчасно не вжили відповідних дій для такого захисту.

На підставі наведеного вище апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор при зверненні з позовом до суду дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», чим підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Пенсійний фонд України заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

У абзаці третьому підпункту 1.1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

В абзаці першому та п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 Постанови №10 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Разом з тим, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи містять копії судових рішень у адміністративних справах (№ 2-а-11/12; № 539/34/2012;), які підтверджують те, що прокурор Першотравневого району постійно оскаржував рішення селищної ради щодо будівлі Першотравневого РВК у суді як у 2004 році, так і починаючи з 2009 року.

Як зазначалось вище, ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.10.2006 залишено в силі рішення Першотравневого районного суду Донецької області по справі № 2-297-04 від 29.06.2004, яким скасовано рішення Першотравневої районної ради № 4/13-160 від 15.12.2003 «Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні Першотравневого районного військового комісаріату в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради». Рішення набрало законної сили 12.10.2006.

У подальшому Першотравнева (Мангушська) районна рада 29.08.2008 за № 5/20-284 приймає нове рішення «Про прийняття на баланс районної ради будівель та гаражів, розташованих за адресою: смт. Мангуш, вул. Тітова, 75 А», яке скасовано рішенням Першотравневого районного суду від 25.04.2012 у справі № 2-а-11/12 (набрало законної 07.05.2012).

Відповідний позов поданий прокурором Першотравневого району Донецької області до Першотравневої районної ради. Ані Донецький обласний військкомат, ані Міністерство оборони України до вказаної справи залучені не були, отже не знали та не могли знати про порушення своїх інтересів.

Водночас на підставі рішення від 29.08.2008 за № 5/20-284 прийнято ряд похідних і безпосередньо пов`язаних з ним рішень, зокрема:

- рішення Виконавчого комітету Мангушської селищної ради № 115 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна»;

- 13.10.2008 оформлено свідоцтво про право власності САВ № 506216 від 13.10.2008;

- 12.11.2008 рішенням Першотравневої (Мангушської) районної ради № 126 спірній будівлі присвоєне нову адресу, а саме: смт Мангуш вул. Тітова 72 А;

- 20.11.2008 Першотравневою (Мангушською) районна рада приймає рішення № 5/22-307 «Про передачу будівлі по вул. Тітова 72 А, у смт. Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність» та її передано до сфери управління Пенсійного фонду України;

- 28.04.2009 на підставі рішення Першотравневої (Мангушської) районної ради Кабінетом Міністрів України за № 461-р приймається рішення «Про передачу будівлі в Донецькій області в державну власність».

Як підтверджується матеріалами справи, рішення Першотравневого районного суду від 25.04.2012 у справі № 2-а-11/12 фактично було проігноровано, а отже акти, вчинені на підставі рішення районної ради від 29.08.2008 за № 5/20-284, не були визнані нечинними чи скасовані.

Про вказані рішення Донецькому обласному військовому комісаріату стало відомо лише у квітні 2015 року. Задля з`ясування ситуації, яка склалася, 16.04.2015 за вихідним № 271 до Першотравневої районної ради військкомат направив запит про надання інформації щодо власника будівлі розташованої за адресою смт Мангуш, вул. Тітова 75 А, у якій вони дислокуються. Відповідно до інформації Першотравневої районної ради встановлено, що право власності на оскаржувану будівлю оформлено за Пенсійним фондом України відповідно до розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р.

На підтвердження викладеного вище в матеріалах справи містяться копії документів, а саме Інформаційні довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 37234943, № 37234206, отримані Першотравневим районним військовим комісаріатом 07.05.2015, з яких стало відомо, що, не маючи на те законних підстав, 13.10.2008 власником будівлі стала територіальна громада Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради, а з 04.08.2009 - Держава в особі Пенсійного фонду України.

Крім того, саме військову прокуратуру Донецького гарнізону поінформовано про вказану ситуацію також лише у 2015 році. За результатами вивчення зазначеної інформації військовий прокурор встановив підстави для представництва інтересів держави в суді, про що повідомив Міністерство оборони України та 22.06.2015 пред`явив позов.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України судом з`ясовано, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Донецького обласного військового комісаріату із даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувані рішення були належним чином оприлюднені і про прийняття цих рішень повідомлялось Донецькому обласному військовому комісаріату та Міністерству оборони України.

Зазначені доводи відповідачі не спростували. До матеріалів справи не долучено доказів того, що Міністерство повідомлялось про прийняття спірних рішень та видачу свідоцтва про право власності. Таким чином, строк позовної давності не пропущений і позов підлягає задоволенню з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом зміни пункту 6 його резолютивної частини.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційних скарг відповідачем-2 та відповідачем-4 покладаються на них; витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем-3 покладаються на відповідача-3 та позивача-1 пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

Також з відповідача-3 підлягають стягненню до державного бюджету України 1.461,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, недоплаченого при її поданні.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 залишити без задоволення.

1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 змінити, виклавши п. 6 його резолютивної частини у такій редакції: « 6. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України.».

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №905/1241/15 залишити без змін.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (06168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідент. код 00034022) на користь Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) 913,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) до державного бюджету України 1.461,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №905/1241/15.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 06.11.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова