ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/12403/20 Головуючий в І інстанції: Майдан С.І.

Номер провадження: №22-ц/819/1471/20                         Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Майданіка В.В.,

       суддів:                Кутурланової О.В.,

                               Орловської Н.В.,

       секретар                Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року, у складі судді Майдан С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабича Владислава Володимировича про скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

--- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабича Владислава Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 48960586 від 02.10.2019 року), на підставі якого зареєстровано право власності на гараж літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці за кожним;

--- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину гаража літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м;

--- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину гаража літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м.

Оскаржуваною ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити ухвалу, якою накласти арешт на гараж літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м, та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, а саме гаража літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м.

При цьому послалася на порушення норм процесуального права.

Зокрема, зазначила, що судом не враховано наявність у неї права власності на квартиру в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а відтак, і наявність у неї права спільної сумісної власності і на спірне майно (гараж). Тобто не враховано того, що у неї з відповідачами виник спір щодо правомірності реєстрації за останніми права власності на вказаний гараж.

Також вказала, що суд залишив поза увагою й те, що зміна власника гаража в ході розгляду справи нівелює мету заявленого позову, адже не дасть можливості безпосередньо відновити свої права і змусить вживати додаткових заходів, у тому числі додаткові судові спори, щодо припинення права власності за новими власниками.

Також зазначила, що суд не звернув увагу й на те, що заходи забезпечення позову, які вона просила вжити, жодним чином не перешкоджають відповідачам користуватися спірним майном на період розгляду справи.

Також вказала, що суд не врахував того, що вона проживає у м. Херсоні, має у власності нерухоме майно, відтак відсутні підстави застосування зустрічного забезпечення.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 03.11.2020 року о 09-00 годині, однак відповідачі до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені, жодних заяв чи клопотань до суду не надіслали. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У справі встановлено таке.

       Позивачем подано позовну заяву, в якій викладено відповідні позовні вимоги та їх обґрунтування (а.с.1-4).

       Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачами, є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 як технічне нежитлове приміщення, яке не може бути поділено між співвласниками, які не мають права на виділ його в натурі. Окрім того, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за відповідачами на вказане спірне майно на підставі документу, предметом якого є перехід права власності на зовсім інший об`єкт нерухомості.

       Провадження у цій справі відкрито судом першої інстанції ухвалою від 17.09.2020 року. Це вбачається з даних ЄДРСР і підтверджується представником позивача при апеляційному розгляді справи.

Також позивачкою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, в якій просила:

--- накласти арешт на гараж літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м; ---- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, а саме гаража літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м.

Заява обґрунтована тим, що між нею та відповідачами виник спір щодо правомірності реєстрації за останніми права власності на гараж літера "О" за вказаною адресою, а тому заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими вимогами. Невжиття ж таких заходів може призвести до відчуження спірного об`єкту нерухомості, його реконструкції, реєстрації щодо нього обтяжень тощо, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на вказаний гараж, потягне за собою вжиття додаткових заходів для відновлення нею своїх прав, або і взагалі унеможливить таке відновлення.

Також вказала, що вона проживає у м. Херсоні, має у власності нерухоме майно, відтак відсутні підстави застосування зустрічного забезпечення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною заявника не надано до суду доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, виходив з того, що заявниця не обґрунтувала належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову та не доведена співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.150 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2).

За ч.3 ст.150 вказаного Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви особи, яка бере участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням цих заходів (п.4.).

Як вже зазначалось, у цій справі між позивачкою, з одного боку, та відповідачами, з другого боку, виник спір щодо правомірності реєстрації за останніми права власності на гараж літера "О", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1927390465247), загальною площею 18,7 кв.м.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вид забезпечення позову не співмірний з заявленими позовними вимогами, оскільки накладення арешту на гараж та заборона органам реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також на можливість ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача.

Тобто, вжиттям вказаного заходу забезпечення позову не може бути забезпечено ефективне виконання судового рішення про визнання протиправним і скасування рішення органу реєстрації про державну реєстрацію права власності на вказаний гараж і про припинення за відповідачами права власності на частину гаража.

Крім того, на думку апеляційного суду заявницею не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, висновок суду першої інстанції є правильним по суті.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на наявність у неї права спільної сумісної власності на спірне майно (гараж), а також на те, що зміна власника гаража в ході розгляду справи нівелює мету заявленого позову, а заходи забезпечення позову, які вона просила вжити, жодним чином не перешкоджають відповідачам користуватися спірним майном на період розгляду справи. При цьому апеляційний суд виходить з того, що, як зазначалось, вид забезпечення позову не співмірний з заявленими позовними вимогами, авжиттям вказаного заходу забезпечення позову не може бути забезпечено ефективне виконання судового рішення за вказаними позовними вимогами. Також підлягають відхиленню й посилання скаржниці на її проживання в м. Херсоні та наявність у неї нерухомого майна, оскільки вони не впливають на правильність судового рішення та не містять в собі підстав для його скасування.

Оскільки ухвала суду про відмову в забезпеченні позову постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

       Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 05 листопада 2020 року.

Головуючий                                _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                 В.В. Майданік

Судді:                                        _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                 О.В. Кутурланова

                                       _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                 Н.В. Орловська