Копія :

        Справа № 2-а-566/10

Постанова

Іменем України

8 квітня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді Верес М.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

    Встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3088 гривень 90 копійок  за 2007-2009 роки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України №6 – рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, в порушення вимог ст. 124 Конституції України не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.  Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмір 10% від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 %, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Також вважає, що за чотири місяці 2009 року йому недоплатили 435,20 гривень, оскільки платили допомогу не 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання  не з'явився, надав до справи письмове заперечення у якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенсії 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2010 роках. Враховуючи, що Законом України ?ро соціальний захист дітей війни”, передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства. Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень.

    У письмовому запереченні також зазначено, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, звертає увагу суду на пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом та просять розглянути справу без участі їх представника.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 71 п. 12 «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 11 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення  пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно починаючи із січня 2008 року.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано не конституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.    

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 року.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції ?ро захист прав людини та основоположних свобод”, кожна фізична або юридична  особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі ?нтерсплав проти України” зазначено, що поняття ?айно” у першій частині статті 1  Першого протоколу має автоматичне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення  про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення  до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовільняючи позов в цій частині, визнати  бездіяльність даного управління протиправною.

    Відповідно до Ст. 62 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” позивачу в 2007 році підлягають виплаті: липень (4,06+406) х 30 % = 410,06 х 30 %= 123,02 гривень; серпень (4,06+406 ) х 30 % = 410,06 х 30 %= 123,02 гривень; вересень (4,06+406 х  30 % = 410,06 х 30 %= 123,02 гривень;     жовтень (4,11+411) х 30 % =415,11 х 30 % = 124,53 гривень; листопад (4,11+411) х 30 % =415,11 х 30 % = 124,53 гривень; грудень (4,11+411) х 30 % =415,11 х 30 % = 124,53 гривень;всього за 2007 рік : 742,65 гривень.

    Згідно Ст. 58 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік” в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії : травень 481х 30 % = 144,3 гривень; червень  481х 30 % = 144,3 гривень; липень 482 х 30 % = 144,6 гривень; серпень 482 х 30 % = 144,6 гривень; вересень 482 х 30 % = 144,6 гривень; жовтень 498 х 30 % = 149,4 гривень; листопад 498 х 30 % = 149,4 гривень; грудень 498 х 30 % = 149,4 гривень; всього 1170,60 гривень.

Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році розмір щомісячної соціальної допомоги, встановленої відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: 498 х 30 % = 149,40 гривень щомісячно з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року; 573 х 30% = 171,90 гривень щомісячно з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року.

Суд вирішуючи позов в межах заявлених вимог, вважає доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними. Враховуючи похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно перевіряти правомірність дій суб»єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов»язків, покладених на нього державою, суд вважає, що позивачем не порушений строк звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 6- 14, 71, ч.3 ст. 122, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України ?ро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами”, суд

Постановив :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного Управління пенсійного фонду України в Сумській області протиправно.

        Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня отримання копії постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання зазначеної заяви, або в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя  :                           М.Ф. Верес

З оригіналом згідно :                 Підпис