Справа 2-447/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді – Брагіна В.І.

при секретарі – Лавренчук Л.М.

з участю: позивача – ОСОБА_1, відповідача1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на жилий будинок недійсним і визнання права власності на жилий будинок та земельні ділянки,суд, -

 встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом,зазначила,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_5.Після його смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,38га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою.Відповідачі є спадкоємцями за заповітом,спадщину в частині вищевказаного спадкового майна не прийняли.Позивач є спадкоємцем за законом та прийняла спадщину,вступивши у фактичне володіння спадковим майном. Але вона не може реалізувати свої спадкові права,оскільки свідоцтво про право власності на вищезгаданий будинок видане після смерті власника і є нелегітимним,а на спадкові земельні ділянки відсутні правовстановлюючі документи,яких не було виготовлено ще за життя власника (спадкодавця). Просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 видане на ім’я ОСОБА_5 05.10.2009 року,визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,38га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою,як на спадщину за законом.    

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі,обґрунтувавши його наведеними в позові обставинами.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала,проти його задоволення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився,направивши на адресу суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, вказував,що позов визнає,проти задоволення не заперечує .  

Вислухавши позивача,відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи,суд встановив: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.7);після його смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,38га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою (а.с.5,6). Відповідачі- спадкоємці за заповітом,спадщину в частині зазначеного спадкового майна не прийняли.Позивач - спадкоємець за законом,прийняла спадщину,вступивши у фактичне володіння спадковим майном,але вона не може реалізувати свої спадкові права,оскільки свідоцтво про право власності на спадковий будинок було видане після смерті його власника,а правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки відсутні.

       Зазначені обставини визнані відповідачами,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.549 ч.1 ЦК України (в ред.1963 року),ст.ст.25 ч.4,325,328,380 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

       При вирішенні спору суд виходить з положень з ст.25 ч.4  ЦК України про те,що цивільна дієздатність громадянина припиняється у момент його смерті .У відповідності з ст.549 ч.1 ЦК України (в ред.1963 року),згідно якої вважається,що спадкоємець прийняв спадщину,якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Згідно ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень », право  власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою. Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Таким чином,суд прийшов  до висновку,що позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входить до складу спадщини у відповідності з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ». Згідно ст.120 ЗК України позивач набуває право власності на зазначені земельні ділянки з моменту набуття права власності на жилий будинок,відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

      Виходячи з викладеного суд задовольняє позов,визнає недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 видане на ім’я ОСОБА_5 05.10.2009 року;визнає за позивачем право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,38га. для ведення сільського господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

      Відповідно до клопотання позивача понесені ним судові витрати при подачі позову суд на його користь з відповідачів не стягує.

      Керуючись ст.ст.25 ч.4,325,328,380,1216,1220,1222,1225,1269 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV,ст.ст.10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

      Позов  задовольнити.

      Визнати недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 видане на ім’я ОСОБА_5 05.10.2009 року на підставі рішення виконкому Павелківської сільської ради № 59 від 11.09.2009 року.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,38га. для ведення сільського господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

       Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       С У Д Д Я   :