Справа № 2-607

                                                                                                                                                2010 р.

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І м е н е м         У к р а ї н и

23  квітня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого                         судді   Сухановій А.В.

при секретарі                         Юнусовій Е.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

                                                            В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2  за договором позики 15245 грв. 01 коп. В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та на їх обґрунтування зазначила, що  вона перебувала з відповідачем в фактичних шлюбних стосунках в період з 2007 року по квітень 2008 року. Вони мешкали разом в будинку, який належав відповідачу на праві власності. Оскільки відповідач не був громадянином України і офіційно ніде не був зареєстрований, але мав борги перед третіми особами і для їх погашення і відкриття власної справи йому було отримати кредит та взяти кредит, він звернувся до неї  з прохання оформити для нього кредит на своє ім’я в банківських установах. Вона погодилась на пропозицію відповідача, оскільки бажала йому допомогти і 29.01.2008 року уклала кредитний договір  21Б/08-М на суму 11200 гривень в «ВіЕйБі» Банк  і 03 серпня 2007 року уклала кредитний договір  № 2007-000051ФО342С в ВАТ «РОДОВІД БАНК» на суму 10301,76 грн. Кошти за кредитними договорами отримав ОСОБА_2 і був забов»язаний проводити оплату за цими кредитними договорами. Ці умови виконувались позивачем. В квітня 2008 року вона пішла від відповідача, в будинку залишилось її майно, яке вона придбала за власні кошти за час  перебування у фактичних шлюбних стосунках, а саме: кухонний куток, вартістю 800 гривень, кухонні шафи, вартістю 400 гривень, штори, вартістю 300 гривень, конвекційна піч 310 грн, косметика на суму 200 грн., яку вона придбала за власні кошти для  рідних відповідача на прохання останнього. Загальна сума майна складає 2010грн. 05 вересня 2008 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1, її дошлюбне прізвище ОСОБА_1, таму кредити були оформлені на її дошлюбне прізвище. Після квітня 2008 року відповідач припинив сплачувати кредит , оформлений в ВАТ «РОДОВІД БАНК». Оскільки відповідач не повернув їй кошти та не сплачував кредит, вона звернулась до нього з проханням зафіксувати факт заборгованості документально. Він погодився і 27 січня 2009 року вони провели розрахунок, включаючи кредити в банках, майно, яке на прохання відповідача було залишено в будинку останнього і за яке він забов»язався повернути гроші. Заборгованість склала 19433 грн., про що відповідач власноруч написав розписку і вказав строк повернення грошей 31 березня 2009 року. Відповідач гасив кредит у «ВіЕйБі» Банку і заборгованість за цим договором складає 4996,28 грн. Кредит у ВАТ «РОДОВІТ БАНК»  відповідач не сплачував, виниклу  заборгованість вона сплатила у розмірі 8238,73 грн. у  період з серпня 2009 року по  30 листопада 2009 року. Таким чином загальна сума заборгованості по договору займу складає 15245,01 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і суду зазначив, що дійсні в період з 2007 року по квітень 2008 року він перебував у фактичних шлюбних стосунках з позивачем. Вони разом мешкали в його будинку. Позивач за час сумісного проживання за власні кошти  придбала кухонний куток, вартістю 800 гривень, кухонні шафи, вартістю 400 гривень, штори, вартістю 300 гривень, конвекційна піч 310 гривень. Також на його прохання вона уклала два кредитних договори в «ВіЕйБі» Банк на суму 11200 грн та в ВАТ «РОДОВІД БАНК» на суму 10301,76 грн. Кошти за договорами отримав він, так як самостійно укласти договори не міг, так як не був громадянином України і не мав офіційного місця роботи. З квітня 2008 року вони мешкають окремо, позивач пішла і залишила йому кухонний куток, кухонні шафи та штори. Піч забрала її племінниці, ніякі подарунки на 8 березня його рідним, на його прохання  позивач не покупала. Кредит в «ВіЕйБі» Банк він сплачує по теперішній час згідно з графіком погашення заборгованості, кредит в ВАТ «РОДОВІТ БАНК» він сплатив частково.27 січня 2009 року  позивач  провела розрахунок його заборгованості за вказане майно, вказала суму 19000 гривень і він написав їй розписку на вказану суму. Однак, позов він не визнає, так як згідно з платежами внесеними до «ВіЕйБі» банка він сплатив 19000 гривень і більше нічого позивачу не повинен.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах в період з 2007 року по квітень 2008 року. За час сумісного проживання позивач за власні кошти придбала кухонний куток,  кухонні шафи, штори та конвекційну піч. Після припинення сумісного проживання, позивач залишила відповідачу належні їй речі, а останній забов»язався сплатити їх вартість.  

Відповідно до  кредитного договору  № 2007-000021 ФО342С від 03 серпня 2007 року  між ОСОБА_1 та ВАТ «РОДОВІД БАНК» було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 10080 грн. ( а.с. 26-27).

Відповідно до кредитного договору № 21Б/08-М від 29.01.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк ( ВіЕйБі Банк) було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит  у розмірі 11200 гривень. ( а.с. 52-54)

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 05 вересня 2008 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6. Її прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_1. ( а.с. 33)

Судом встановлено, що кредитні договори були укладені позивачем на прохання відповідача,  він фактично отримав кошти і забов»язався їх сплачувати відповідно до умов  договору.    

Як вбачається з копій квитанцій, наданих відповідачем він сплачував кредит за договором № 2007-000021 ФО342С від 03.08 2007 року, укладений з  ВАТ «РОДОВІД БАНК» до травня 2008 року  ( 58-64).

Однак відповідач не виконував свої обов»язки за кредитним договором  в зв’язку з чим утворилась заборгованість, яку в період  з серпня 2009 року по листопад 2009 року проводила ОСОБА_1 в розмірі 8232, 73 грн. ( а.с.  23-25)

 Як вбачається з копій квитанцій, наданих відповідачем, обов»язки по сплаті кредиту за кредитним договором укладеним між позивачем та відповідачем виконував відповідач ОСОБА_2 (а.с. 38-51)

Згідно довідки наданої ВАТ « ВіЕйБі Банк» остаток по кредиту за договором № 21Б/08-М від 29.01.2008 року станом на  09.04.2010 року складає 4225,59 грн. ( а.с.       ).

Вимогами  ст. 1046 за договором позики одна сторона( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позикодавцю) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник забов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч 1 ч 2 ст. 1047 ЦК України  договір  позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з розписки від 27.01.2009 року,  ОСОБА_2  отримав від ОСОБА_1 в борг 19 433 грн. і забов»язався повернути до 31 березня 2009 року.  ( а.с. 4)

В судовому засіданні встановлено, що до складу суми 19433 грн. увійшли заборгованість за кредитними договорами , вартість кухонного кутка, кухонної шафи, штор, конвенційної печі та  косметики.

Відповідно до ст.. 1053 ч 1ч 2 за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути змінений позиковим забов»язанням. Заміна здійснюється у формі, встановленій для договору позики ( стаття 1047 цього Кодексу)

Таким чином між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 19 433 грн.

На теперішній час  борг за договором позики складає 13977,32 грн., а саме :  за кредитним договором, укладеним з ВАТ «РОДОВІД БАНК» - 8232,73 грн.; за договором, укладеним з  ВАТ «ВіЕйБі Банк» - 4225,59 грн.; вартість кухонного кутка- 800 грн.; вартість кухонних шах – 400 грн.; вартість  штор - 300 грн.; вартість конвекційної печі – 310 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд не може прийняти до уваги доводи  позивача в той частині, що  на прохання відповідача нею були затрачені власні кошти на придбання косметики для його рідних у сумі 200 грн., які відповідач повинен був їй повернути, оскільки відповідач проти цього факту в судовому засіданні заперечував, докази відповідно до ст.. 10 ЦПК України суду позивачем не надані. Відповідно до ст.  11 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів  наданих стороною.

Суд, також не може прийняти до уваги  доводи відповідача в той частині, що конвекційну піч забрала племінниця позивача, оскільки  в судовому засідання відповідач повідомив, що конвекційну піч  кудись винесла його дружина.    

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені позивачем по сплаті судового збору  і витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду страви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1053 ЦК України, ст. ст. 3-7, 10- 13, 15, 60, 61, 88,  208-213, 215, 218 ЦПК України, суд –

                                                В и р і ш и в:

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 13977,32 грн., судовий збір у розмірі 100 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 гна користь держави судовий збір у розмірі 39,77 грн., та витрати на інформайно - технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 90 грн.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                 Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в 1-му примірнику.

                 Суддя: