ОКРЕМА ДУМКА

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/735/19

Судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткача І.В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитна група "Чайка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гларос КФ", Приватного акціонерного товариства "Олімп"

про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно,

Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №911/735/19 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитна група "Чайка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі за №911/735/19 скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 залишено без змін.

З висновком суду касаційної інстанції не погоджуюся та відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висловлюю окрему думку, суть якої полягає у такому.

1. ТОВ "Омокс", ТОВ "Фінансово-кредитна група "Чайка", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз-1", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", ТОВ "Гларос К.Ф.", ПрАТ "Олімп" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 04.02.2019 між ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та ТОВ "Гларос КФ",

- визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 11.02.2019 між ТОВ "Гларос КФ" та ПрАТ "Олімп";

- скасування обтяження на нерухоме майно;

- визнання за позивачами права власності на частини нежитлових будівель котельні, газорегуляторного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками бездокументарних іменних інвестиційних сертифікатів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал", до активів якого входило майно, а саме: газорегуляторний пункт та котельня. На думку позивачів, ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", яке діяло як компанія з управління активами інвестиційного фонду, в силу вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування", положень Регламенту Фонду та інвестиційної декларації Фонду не мало права на укладення оспорюваних правочинів. У зв`язку із чим позивачі просили визнати недійсним договір щодо відчуження вищевказаного майна та визнати за ними право власності на це майно відповідно до кількості їх інвестиційних сертифікатів у Фонді.

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2020 позов задоволено у повному обсязі.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.2019, укладений між ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та ТОВ "Гларос КФ", суперечить Закону України "Про інститути спільного інвестування", іпотечний договір укладений ТОВ "Гларос КФ" без відповідного обсягу дієздатності. Місцевий господарський суд погодився із твердженням позивачів щодо продажу спірної нерухомості за ціною, яка є значно нижчою від балансової вартості. Посилаючись на ч. 1 ст. 328 ЦК України визнав за позивачами право власності на відповідні частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність порушення прав та інтересів позивачів оспорюваними у справі договорами, оскільки апеляційним судом встановлено, що вони не є власниками спірного майна.

4. Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 зазначену постанову апеляційного господарського суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд касаційної інстанції в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд виходив з того, що враховуючи відсутність в матеріалах справи висновку експерта, який передбачений у п. 1 ст. 72 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та у п. 6 проспекту емісії інвестиційних сертифікатів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" про вартість спірного майна, дії ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" з продажу котельні та газорегуляторного пункту 04.02.2019 на користь ТОВ "Гларос КФ" без оцінки та фактичного отримання грошових коштів, вчинені напередодні закінчення строку діяльності пайового фонду, за ціною нижчою ніж їх балансова вартість, не можна визнати такими, що вчинені в інтересах пайового фонду та його учасників як того вимагає ч. 6 ст. 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та п. 2 розділу IV Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, яке затверджене Рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 №1414.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.2019 між ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та ТОВ "Гларос КФ" суперечить ч. 6 ст. 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" та п. 2 розділу IV Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, яке затверджене рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 №1414, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачів щодо визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним підлягали задоволенню.

Відповідно до ч. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне підприємство, установа чи організація.

Оскільки право власності на іпотечне майно ТОВ "Гларос КФ" (особа, яка виступила майновим поручителем) набуло з порушенням чинного законодавства України, то і іпотечний договір від 11.02.2019 укладений ним без відповідного обсягу дієздатності та підлягав визнанню недійсним.

5. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про визнання за позивачами права власності на частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту, суд касаційної інстанції виходив з того, що наслідком припинення строкового пайового Фонду є створення управителем ліквідаційної комісії Фонду та, зокрема, розподіл його активів між учасниками відповідно до кількості належних їм інвестиційних сертифікатів, який має бути здійснений не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про ліквідацію Фонду.

Матеріали справи не містять доказів розподілу активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" між його учасниками в річний строк, передбачений Положенням про порядок припинення пайового інвестиційного фонду.

На момент розгляду справи рішення ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" про продовження строку діяльності Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" прийнято не було, строк діяльності інвестиційного фонду закінчився 12.02.2019, загальні збори учасників ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" 13.02.2019 прийняли рішення про припинення діяльності Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" у зв`язку із закінченням його строку діяльності, 21.06.2019 ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Суд касаційної інстанції зауважив на тому, що рішення про припинення діяльності пайового Фонду від 13.02.2019 оспорювалось в Господарському суді Київської області у справі №911/2065/19. Відповідно до висновків Господарського суду Київської області у рішенні від 10.12.2019 у справі №911/2065/19 прийняті 13.02.2019 загальними зборами ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" рішення, оформлені протоколом №13/02/2019 є такими, що, в силу положень ч. 11. ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не мають юридичної сили.

Анулювання ліцензії управителя Фонду ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" на провадження професійної діяльності на фондовому ринку позбавляє таке товариство права здійснювати управління активами Фонду, а визнання судом рішення загальних зборів ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" від 13.02.2019 такими, що не мають юридичної сили, призвело до того, що розподіл активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал" не здійснюється та є неможливим, що є порушенням прав його учасників. Відсутність рішення про продовження строку діяльності Фонду унеможливлює існування в майбутньому інвестиційного Фонду.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що єдиним ефективним способом захисту майнових прав позивачів у спірних правовідносинах є визнання права власності на частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту відповідно до кількості їх інвестиційних сертифікатів, що узгоджується з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

6. Зазначену позицію суду касаційної інстанції щодо наявності підстав для визнання права власності на частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту відповідно до кількості інвестиційних сертифікатів позивачів не поділяю з підстав, наведених нижче.

7. Відповідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" права за цінними паперами - це права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування" інвестиційний сертифікат - це цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду (далі - пайовий фонд) та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду).

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про інститути спільного інвестування" активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, реєструються в установленому порядку на ім`я компанії з управління активами з обов`язковим зазначенням реквізитів такого фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про інститути спільного інвестування" учасник пайового фонду - юридична або фізична особа, яка є власником інвестиційного сертифіката такого фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування" активи венчурного фонду можуть повністю складатися з коштів, нерухомості, корпоративних прав, прав вимоги та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі.

Пунктом 7.5 статуту встановлено, що активи, залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ, є коштами спільного інвестування. Облік результатів діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється товариством окремо від обліку результатів його господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активами яких управляє товариство.

Суди встановили, що позивачі у цій справі є учасниками Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал", оскільки є власниками інвестиційних сертифікатів Фонду.

8. Відповідно до п. 4.12 Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Консент Капітал", затвердженого рішенням загальних зборів ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", викладеним в протоколі №91 від 17.04.2014, власник інвестиційного сертифікату Фонду має право:

- право власності учасника на частку активів Фонду;

- право на отримання грошової компенсації при ліквідації Фонду;

- право на отримання дивідендів у разі прийняття рішення про їх виплату;

- інші права, передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, позивачі не є власниками спірного майна. Позивачі є власниками інвестиційних сертифікатів Фонду, які засвідчують право їх власності на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування").

Пунктом 8.5 Регламенту передбачено, що вартість інвестиційних сертифікатів Фонду, за яким здійснюється виплати учасникам при ліквідації Фонду, визначається виходячи з вартості чистих активів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат Фонду, що перебуває в обігу. За умови згоди всіх учасників Фонду можуть бути здійснені розрахунки іншими активами ніж кошти, крім випадків, установлених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про інститути спільного інвестування" пайовий фонд припиняється виключно шляхом ліквідації (ч. 1 ст. 46). Компанія з управління активами пайового фонду приймає рішення про його ліквідацію у разі, якщо закінчився строк діяльності пайового фонду (для строкового пайового фонду) (п. 2 ч. 2 ст. 46). Ліквідація строкового пайового фонду до закінчення строку, встановленого його регламентом, є можливою за умови згоди усіх його учасників (ч. 4 ст. 46). Пайовий фонд ліквідується в порядку та у строки, що встановлені нормативно-правовими актами Комісії. Розрахунки з учасниками пайового фонду під час ліквідації пайового фонду здійснюються в порядку, встановленому Комісією (ч. 6 ст. 46).

У постанові суду касаційної інстанції зауважено на тому, що рішення про припинення діяльності пайового фонду від 13.02.2019 оспорювалось в Господарському суді Київської області у справі №911/2065/19. Відповідно до висновків Господарського суду Київської області у рішенні від 10.12.2019 у справі №911/2065/19 прийняті 13.02.2019 загальними зборами ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" рішення, оформлені протоколом №13/02/2019 є такими, що, в силу положень ч. 11. ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не мають юридичної сили.

У даному випадку не є доведеною обставина, що існує рішення про припинення діяльності пайового фонду від 13.02.2019, яке прийнято уповноваженою на те особою.

9. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інститути спільного інвестування" у процесі ліквідації пайового фонду його активи реалізуються за кошти в строки, встановлені Комісією. Кошти, отримані від реалізації, розподіляються у такій черговості:

1) здійснюються виплати учасникам пайового фонду, що подали заявки на викуп інвестиційних сертифікатів до моменту прийняття рішення про ліквідацію пайового фонду (крім закритих пайових фондів);

2) вносяться обов`язкові платежі до Державного бюджету України;

3) задовольняються вимоги кредиторів компанії з управління активами пайового фонду з погашення заборгованості, яка виникла у зв`язку з діяльністю пайового фонду, що ліквідується;

4) розподіляються кошти між учасниками пайового фонду пропорційно кількості інвестиційних сертифікатів пайового фонду, що їм належать, у порядку, встановленому Комісією.

2. Розподіл коштів здійснюється після повного задоволення вимог попередньої черги.

Враховуючи викладені вимоги Закону, активи Фонди мають бути реалізовані за кошти в строки, встановлені Комісією, а кошти, отримані від реалізації, розподіляються у відповідній черговості:

Водночас, в даному випадку, господарськими судами не досліджувалися обставини щодо здійснення розподілу коштів між учасниками фонду у відповідній черговості; не встановлювалося, чи внесені обов`язкові платежі до Державного бюджету України; чи є кредитори у компанії з управління активами пайового фонду та чи задоволені вимоги таких кредиторів з погашення заборгованості, яка виникла у зв`язку з діяльністю пайового фонду, що ліквідується; чи достатньо коштів, наявних в активах пайового фонду на момент прийняття рішення про ліквідацію для внесення обов`язкових платежів до Державного бюджету України та задоволення вимог кредиторів і які мають використовуватися виключно для таких цілей.

Отже, вважаю, що без належного з`ясування дотримання черговості розподілу активів пайового фонду, визнання за ними права власності на такі активи є передчасним, оскільки не виключено, що у випадку такого розподілу із застосуванням відповідної процедури черговості задоволення таких вимог, учасникам фонду не залишиться активів, які б вони могли отримати.

Маючи інвестиційні сертифікати, позивачі отримали речове право, за яким вони, як власники таких сертифікатів, наділені правом власності на частку в пайовому фонді, але не правами власників активів (майна) Фонду. Водночас наявність у позивачів інвестиційних сертифікатів надає можливість позивачам отримати право власності на відповідні активи Фонду в майбутньому за умови дотримання вимог, визначених ст. 47 Закону України "Про інститути спільного інвестування".

Таким чином, з огляду на викладене вище, вважаю, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у цій справі в частині позовних вимог про визнання права власності за позивачами на частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту необхідно було скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд.

Суддя Верховного Суду І. Ткач