Справа № 485/1315/20

Провадження №2/485/493/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року                                                 м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судових засідань Шеремет Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снігурівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив :

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18746,09 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 09.07.2010 року. Відповідач при підписанні анкети підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначає, що відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ "Приватбанк", що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує "Умовами та правилами надання банківських послуг", які є публічною офертою, що містять Умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК УКраїни). Відповідно до виявленого бажання, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідці. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримала кредитну картку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 13800 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Однак, взятих на себе зобов`язань відповідач не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 10.09.2020 становить 18746,09 грн., і яка складається з: 14940,73 грн. заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредита), 3755,36 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 50 грн. нарахована пеня.

Позивач зазначає, що на даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ "Приватбанк", а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просив задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 липня 2010 року ОСОБА_1  звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій зазначила свою згоду на те, що ця анкета разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У анкеті-заяві зазначено, що Умови і Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку і позичальник, підписуючи анкету, зобов`язується виконувати їх вимоги і регулярно ознайомлюватися з внесеним до них змінами на сайті банку.

За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 31.01.2017 року ОСОБА_1 збільшено кредитний ліміт до 13800 грн., 22.07.2018 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.

За розрахунком банку станом на 10 вересня 2020 року у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» утворилася заборгованість у розмірі  18746,09 грн., і яка складається з: 14940,73 грн. заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредита), 3755,36 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 50 грн. нарахована пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 09 липня 2010 року відсоткова ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також прострочені відсотки та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 липня 2010 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ Б «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 липня 2010 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (06 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з  Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на Тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять, а надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", також відповідачем не підписана.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 липня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначені вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 09 липня 2010 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитним коштами та пені в обумовленому позивачем розмірі.  

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням наведеного, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача  заборгованості по відсоткам та пені, відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Як зауважував Конституційний Суд України в абзаці третьому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними закономінтересами споживачів їх кредитних послуг.

В іншому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (абзац восьмий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до відносин, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 31.01.2017 року ОСОБА_1 збільшено кредитний ліміт до 13800 грн., 22.07.2018 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.

У розрахунку заборгованості наданого банком, а саме у графі 5 даного розрахунку, зазначається що у відповідача наявна заборгованість по поточному тілу кредита станом на 30.09.2019 року у сумі 14302,21 грн.

Крім цього, у даному розрахунку міститься графа 4 (відстоки погашені за рахунок кредита). З розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.07.2015 року по 01.09.2019 року графа 4 (відстоки погашені за рахунок кредита) прибавляється в графу 5 (тіло кредита поточне на звітну дату), тобто до суми тіла кредиту додаються відсотки. Так зване тіло кредиту з прихованими відсотками.

З урахуванням вищезазначеного, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентам, тому слід відмежувати проценти (які зазначені у графі 4) від тіла кредиту, щоб отримату реальну суму заборговану відповідачем.

Станом на 30.09.2019 року позивачем по графі 5 (поточне тіло кредиту) до тіла кредита враховано 35707,34 грн. відсотків (зплюсована графа 4 за період з 01.07.2015 року по 01.09.2019 року).

Отже, реальна заборгованість відповідача станом на 30.09.2019 року відсутня, натомість наявна переплата відповідача по даному договору (враховані відсотки по графі 4 в сумі 35707,34 грн., перевищують так зване тіло кредита 14302,21 грн.).

Крім цього, в розрахунку заборгованості зазначається, що відповідач в подальшому в період часу з 01.10.2019 року по 14.06.2020 року внесла кошти на погашення заборгованості в загальній сумі 2500,00 грн.

Відповідач в період часу з 01.07.2015 року по 10.09.2020 року кредитними коштами не користувалася (графа 3), підтвердженням чого є розрахунок заборгованості (а.с.8-11) та виписка по рахунку (а.с. 12-17).

Таким чином, у відповідача станом на 10.09.2020 року відсутня заборгованість перед позивачем, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючисьст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265,268,280 ЦПК України, суд,

ухвалив :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 05.11.2020.

Суддя С.Й. Яворський